• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Говоримо українською

Свято української писемності та мови

в ЗОШ І-ІІІ ступенів №17 ім. В. Г. Саражана

Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови,

не може й сам викликати поваги до себе.

Олесь Гончар

На високих патріотичних нотах, у піднесеному настрої пройшло 9 листопада – День української писемності та мови, вшанування пам’яті Нестора-літописця.

Це свято було встановлено указом президента України в 1997 році і відзначається щороку на честь українського літописця Нестора – послідовника творців слов’янської писемності Кирила та Мефодія. Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова.

Розпочався день з єдиної виховної години «Там де живе рідна мова, живе український народ» для усіх учнів школи. Цікавими та змістовними були тематичне інформування до Дня української писемності та мови і прес-експрес «З історії виникнення письма». Із задоволенням учні школи взяли участь у флешмобі «Почувайся європейцем – розмовляй українською» (За чистоту рідної мови), у квесті «Мова і писемність у цікавих фактах». Слайд-презентація «Я – Українець! Я за єдину державну мову!» та перегляд відеофільмів про Нестора–літописця, Кирила і Мефодія та П. Яцика пробудили в учнівської молоді почуття національної гідності. Цього дня усі учні школи мали змогу побачити представленні виставки: книжкову – «Писемність та мова – жива плоть, яка створювалась мільйонами поколінь», дитячих малюнків – «Диво калинове – чари барвінкові».

В цей день були проведені заходи, в яких активну участь взяли учні та вчителі.

Цікавою і змістовною була літературно – музична композиція «О слово рідне!», яку підготували учні 9-11 класів під керівництвом вчителя української мови та літератури Томашівської О.М. Учні ознайомилися з історією святкування Міжнародного дня рідної мови, мовними обов’язками громадян, а також мали можливість для реалізації своїх талантів. Вони розповідали вірші, гуморески, брали участь у постановці сценок, слухали пісні.

Пісня – то душа народу, душа нації, душа українського слова. На святі лунали українські пісні у виконанні учнів, вчителів 1- 4 класів, учасників вокального гуртка.

Відомий французький письменник Вольтер сказав: «Усі головні європейські мови можна вивчити за шість років, свою ж рідну треба вчити ціле життя». Цій темі були присвячені газети, підготовлені учнями 5-11 класів.

У святкуванні Міжнародного дня рідної мови активними учасниками були усі. Байдужим не залишився ніхто, адже культура кожного народу закодована в його мові, без знання якої неможливо стати повноцінним громадянином України, високоінтелігентною людиною.

Вчителі, учні писали ХVІІ Всеукраїнський радіодиктант національної єдності.

Маємо сміливість серцем і душею впевнено сказати: «Ми – українці!». Хай усіх нас єднає належність до великого народу! Плекаймо всі разом ту мову, що дісталась нам у спадок від наших пращурів!

Великий український вчений, мовознавець Іван Огієнко сказав: «Мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб». Любіть, поважайте та вдосконалюйте нашу мову, адже мова, як і Україна, — у нашому серці, і починається вона з кожного з нас.

Ми низько вклоняємося нашим пращурам за воістину солов'їну мову!

Прес-центр ЗОШ № 17

/Files/images/2017a/IMG_20171109_081513.jpg/Files/images/2017a/IMG_20171109_083615.jpg/Files/images/2017a/IMG_20171109_112206.jpg/Files/images/2017a/IMG_20171109_114030.jpg/Files/images/2017a/IMG_20171109_121328.jpg

Тиждень української мови в школі

Рубрики стінгазети

21 лютого – Міжнародний день рідної мови. Відзначати його запропонувала ЮНЕСКО, виступивши таким чином на підтримку багатомовності і наголошуючи на тому, як важливо берегти, плекати та розвивати рідну мову кожної народності. Спеціалісти ЮНЕСКО щодня пам’ятають про те, що не одній сотні мов нині загрожує зникнення, і слідкують за їх станом, намагаються порятувати їх від забуття. Адже за кожною з них – цілий світ традицій, народної музики, обрядів та звичаїв, фольклору, цілий світ народу.

З історії мови

Слов’янська абетка

Кирилиця – одна з двох (разом із глаголицею) перших слов’янських абеток, створена на основі давньогрецького письма.

У 863 році князь Ростислав звернувся до Візантії з проханням прислати до Великоморавської держави християнських місіонерів (проповідників), які змогли б посприяти веденню богослужіння на її теренах слов’янською мовою. Цими місіонерами стали солунські брати Кирило та Мефодій. Саме для того, щоб слов’яни змогли читати Біблію (а на той час вона була переписана давньогрецькою мовою), і створили Кирило та Мефодій нову слов’янську абетку, яку на честь Кирила назвали «кирилицею».

У давню кирилицю ввійшли 24 літери грецького алфавіту (а, в, г, д, є, z ,н, і, к, л, м, n , о, п, р, с, т, ф, х, ω ,ө, ψ, ξ, v) та 12 спеціальних знаків на позначення характерних звуків слов’янської фонетичної системи. Пізніше кирилиця лягла в основу багатьох слов’янських абеток, у тому числі й української.

Найдревніша з тих, які збереглися до нашого часу, буква алфавіту – о.

Наша пунктуація як система розділових знаків в основних своїх виявах склалася до Х\/ІІІ століття. У давньоруських пам’ятках розділові знаки (а їх було мало: крапка; три крапки, розміщені у вигляді трикутника; чотири крапки, розміщені у вигляді ромба) ставили для того, щоб «відпочити».

Розвиток пунктуації пов’язують із виникненням книгодрукування. Працівники друкарні мусили подавати друкований текст так, щоб читач легко сприймав прочитане. Для цього текст треба було членувати на окремі частини. Виникнувши з практичної необхідності, пунктуація стала розвиватися, удосконалюватися, брати на себе роль виразника точнішого і глибшого змісту написаного.

Сучасна пунктуація ґрунтується на трьох принципах – граматичному, смисловому, інтонаційному.

Погані» й «хороші» звуки

Є спеціальні науки – звукосимволізм, фоносемантика, постулатами яких є твердження про те, що звуки мають певне змістове навантаження. Учені провели такий експеримент: запропонували схарактеризувати дві неіснуючі тварини, для яких придумали назви – харарапа і зізюля. І виявилося, що перше слово носії мови пов’язували з чимось великим, старим, недобрим, а друге – з малим, молодим, приємним, добрим. Асоціації викликають не тільки різні слова (навіть вигадані), а й різні звуки. Зокрема, як «погані» звуки опитувані назвали х, ш, ж, ц, ф, як грубі – д, б, г, ж, як гарний , ніжний – л.

Мовні цікавинки

На запитання, яка мова найпоширеніша у світі, багато хто з упевненістю скаже: «Англійська». Аж ні! Виявляється, що лідером серед мов є китайська, якою говорить чи не кожен шостий мешканець Землі. Загальна кількість носіїв цієї мови – понад 1 мільярд осіб! Англійська ж займає другу позицію. Вона є рідною для 514 мільйонів людей. На третьому місці – мова гінді, якою спілкується 496 мільйонів осіб. Після трійки лідерів ідуть іспанська (425 мільйонів), російська (275 мільйонів) мови.

На Африканському континенті більше 1000 різних мов. А в мові береберів у Північній Африці навіть немає писемної форми.

Жителі Папуа Нової Гвінеї розмовляють майже 700 мовами (це становить приблизно15% усіх мов світу).

В алфавіті кхмерів 72 букви, в алфавіті туземців острова Бугенвіль – лише 11.

У китайському письмі 40 000 символів, а у гавайському алфавіті лише 12 букв.

Найбільш містким на Землі словом вважається іспанське мамихлапинатана, що означає: «Дивитися один на одного з надією, що хто-небудь погодиться зробити те, що бажають обидві сторони, але не хочуть робити».

У американського письменника Ернеста Вінсента Райта є роман «Гедсбі», який складається з більше ніж 50 000 слів. При цьому в творі немає жодної букви е.

У племені таджу, що живе в одній із гірських долин Індії, у домах царює дивовижна тиша і спокій. Справа в тому, що чоловіки й жінки таджу говорять різними діалектами, які так і називаються «чоловічий» і «жіночий». Дуже часто люди, які перебувають у шлюбі, особливо чоловіки, погано знаючи мову своєї дружини, вважають за краще або просто мовчати, або, у крайньому випадку, вдаватися до універсальної мови міміки і жестів.

Останні дослідження вчених свідчать про те, що приказки на кшталт «німий як риба», «мовчить як риба» тощо не мають підґрунтя, бо риби розмовляють, як і тисячі інших видів тварин. Занурені у воду пристрої фіксують розмови мешканців підводного царства, що їх вони ведуть за допомогою ультразвукових сигналів, які наше вухо не сприймає.

У часи середньовіччя одного фінського студента було спалено на вогнищі як чаклуна на тій підставі, що він дуже швидко вивчав іноземні мови, що було, на думку його суддів, неможливим без допомоги нечистої сили.

В ООН офіційними є шість мов: англійська, французька, арабська, китайська, іспанська, російська.

Запис слова метро по-японськи складається із трьох ієрогліфів, що означають «низ», «грунт», «залізо».

У середньому за своє життя людина вживає нецензурні слова 230 тисяч разів.

У Московському царстві в часи царювання Михайла Романова по базарах і майданах ходили переодягнені чиновники, які хапали людей, що вживали нецензурну лексику, і на пострах іншим прилюдно сікли різками.

Турецький мандрівник Ельвія Челеві, що відвідав Україну 1657 року, визнавав величезне багатство української мови, але лайливих слів нарахував у ній аж… чотири. Це такі слова, як чорт, дідько, свиня і собака.

Чому так говорять

Бути на сьомому небі

Цей вислів означає найвищу ступінь блаженства та щастя.

А з’явився він завдяки ідеї грецького вченого Аристотеля про те, що світ складається з семи нерухомих сфер, на яких знаходяться всі зорі на планеті. Ось саме сьома сфера, на думку Аристотеля, й була місцем, де живуть боги, які проводять свій час у безтурботних радощах та веселощах.

Давати добро

Часто доводиться чути вислови давати добро, одержати добро, що означають «дати або одержати дозвіл щось робити». До речі, слово «добро» зовсім не пов’язане із словом «добрий».

Добро – це стара назва букви Д. Спочатку слово «добро» помандрувало до моряків. Так називали жовтий прапор у флотській сигналізації. Його підняття означало: «Так, згоден, дозволяю» (тобто даю добро). А вже з палуби вислів «давати добро» як сигнал пішов і на берег у значенні «дозволяти».

Про вовка промовка

По-українськи кажуть: «Про вовка промовка, а вовк у хату», по-російськи: «Про серого речь, а серый навстреч», французи кажуть: «Хто назве вовка, той побачить його хвіст». Погана слава, як бачимо, далеко біжить. Слово «вовк» – дуже давнє, вчені вважають, що воно утворене або від улкос, де корінь улк має значення «рвати», або від уелк – «тягти», «волочити». Виходить, назва вовка первісно означала «той, що роздирає» або «той, що грабує», «грабіжник». Одвічний ворог людини, хижак, розбійник,– він і назви в різних мовах діставав за своїм характером.

Перейти Рубікон

Історія фразеологізму перейти Рубікон пов’язана з іменем Юлія Цезаря. У середині І століття до нашої ери Цезар вів завойовницькі війни у Галлії. Природним кордоном, що відділяв галльську територію від римської, була ріка Рубікон, яка впадала в Адріатичне море. Коли римський сенат, наляканий швидким зростанням популярності Цезаря в Римі, відмовив йому в продовженні повноважень головнокомандуючого, той перейшов зі своєю армією річку Рубікон. Цією дією він розпочав громадянську війну, з якої вийшов переможцем. З того часу вислів «перейти Рубікон» означає «зробити безповоротний крок».

Календар

Календар – це система літочислення.

Походить ця назва від латинського слова calendarium, що означає – боргова книжка. Річ у тім, що в Давньому Римі боржники виплачували своїм кредиторам відсотки першого дня кожного місяця. Дні ці звалися календи. Звідси й пішла ця назва. У ті ж часи виник і вислів «відкласти щось до грецької календи». Оскільки календ у греків ніколи не було, вислів цей означає «ніколи цього не робити». Подібне значення має вислів, що використовується в нашій мові, – «після дощичка в четвер».

Корабель

Слово корабель у нашій мові відоме з досить віддалених часів. Це пряме усне запозичення з грецької мови, без посередництва цілої низки мов і народів, як ми здебільшого спостерігаємо. Чи є в нас докази того, що це запозичення відбулося саме усним шляхом? Є, ось хоча б такий. Слово карабос у греків означало «морський рак», «краб». Вони цим словом, ужитим у переносному, образному значенні, назвали певний вид своїх суден. Виходить, що це була неофіційна, а вільна, невимушена, розмовна назва. Такі слова, як правило, переходять з мови в мову усним шляхом, через безпосереднє спілкування людей. Не лише ми запозичили у греків це слово. Воно було і в римлян (карабус), потім в італійців (каравелла), в іспанців та ін. У давньоруській мові воно мало форму корабль, а у багатьох слов’н )болгар, чехів, словаків, поляків, сербів та ін.) форму кораб.

Чай

Сьогодні ми вважаємо чай – і рослину, і продукт – своїми добрими знайомими… Назва цього напою неоднакова в різних європейських мовах. Вона залежить від того, яким шляхом ввозили чай у кожну з цих країн. В Європу його привозили морським ляхом із Південного Китаю в дерев’яних трюмах парусних кораблів. За дорогу, а вона, як відомо, була довгою, чай «доходив», «дозрівав» у зігрітих сонцем і майже герметично закритих трюмах. Там, звідки його везли, – у Південному Китаї – чай звуть те. З цією назвою його й привезли в Європу: тому англійці називають чай tea (ті), німці – der Tee (тее). У Росію чай возили караванним шляхом через Азію, але вже не з Південного, а з Північного Китаю, де місцеве населення називало цей напій ча, а саме листя – чае. Тому в українській, російській та білоруській мовах цей напій зветься чай.

9 листопада – День української писемності та мови

9 листопада наша країна святкує День української писемності та мови.

Свято започатковане Указом президента України № 1241/97 від 6 листопада 1997-го.

За православним календарем — це день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця — послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія.

/Files/images/vihovna/78.jpg

Мова — духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях. Змалечку, виховуючи в собі справжню людину, кожен із нас повинен, в першу чергу, створити в своїй душі світлицю, у якій зберігається найцінніший скарб — мова.

Саме мова є основною ознакою нації, бо формує національний менталітет, є живим свідком історії народу, зберігає його культурні здобутки, є визначальним чинником життя людини і суспільства.

Українська мова – мова української нації.

В ній тисячолітня історія нашого народу – історія тяжка, кривава, із злетами і падіннями, осяяна духом свободи та незалежності Української держави, бо ж український народ віками змушений був із зброєю в руках оборонятися і відстоювати своє право на вільне життя. Тому в українській мові ми відчуваємо брязкіт схрещених шабель уславлених на весь світ козаків запорожців, незламних опришків і гайдамаків, заповзятих січових стрільців.

Генеалогічно українська мова належить до індоєвропейської мовної сім’ї. Про це свідчать і архаїзми, і деякі фонетичні та морфологічні ознаки, які зберегла наша мова протягом століть.

Давньою українською мовою написані козацькі державні документи й хроніки, створена самобутня художня писемність епох – від Івана Вишенського до Григорія Сковороди. Українці мають свою могутню класичну літературу, визнаних світом геніїв: Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського, Василя Стефаника…

/Files/images/vihovna/67.jpg

Щодо початку писемності в українських землях тривають наукові дискусії. Археологічні знахідки засвідчують наявність писемних знаків на глиняному посуді, пряслицях, зброї тощо, ще за трипільської доби.

Кілька століть нас привчали до думки про нібито «вторинність» української мови, ретельно приховуючи від українців величезний масив української ж писемності, історії та культури, що сягає глибокої давнини і налічує багато тисячоліть.

Давніший із літописів, який дійшов до нас, був написаний у 1377 році на пергаменті – вичиненій телячій шкірі. Він носить назву Лаврентіївського, за іменем монаха-переписувача Лаврентія. Зокрема до цього списку входить “Повість врем’яних літ” (або “Повість минулих літ”), написаний на початку XII століття.

/Files/images/vihovna/32.jpg

Автором “Повісті” вважається монах Києво-Печерського монастиря Преподобний Нестор-літописець (близько 1050 – 1114 рр.). Також його перу належать житія святих…

Преподобний Нестор працював до останнього дня свого земного життя. Мощі святого покояться в Ближніх печерах Києво-Печерської лаври.

Сучасна українська літературна мова пов’язується з конкретною датою – виданням “Енеїди” Івана Петровича Котляревського у 1798 р.

/Files/images/vihovna/33.jpg

Знаменита поема стала першим друкованим твором, написаним живою народною мовою, всупереч тогочасній традиції користування книжною українською мовою у писемній практиці, конкретні сфери якої, зокрема книгодрукування, поступово зводилося нанівець заборонами на українське слово.

Ще одну дату – 1840 р., коли вперше було видано твори Тараса Григоровича Шевченка, можна вважати доленосною: з того часу українська літературна мова стала на важкий, але плідний шлях розвитку і нормативної стабілізації. На цьому шляху були і перепони, і заборони (Валуєвський циркуляр 1863, Емський акт 1876).

Говоримо українською

Закон України "Про засади державної мовної політики"

http://авраменко.укр/ САЙТ Олександра Авраменка (Український педагог, теле- та радіоведучий. Автор понад п'ятдесяти підручників та посібників з української мови й літератури. Лауреат Всеукраїнського конкурсу «Учитель року» (1996) та Міжнародної літературно-мистецької премії імені Григорія Сковороди (2008).

http://mon.gov.ua/ САЙТ Міністерства освіти і науки України

http://www.oblosvita.mk.ua/ САЙТ Департаменту освіти і науки облдержадміністрації

http://www.moippo.mk.ua/ САЙТ Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

http://mnmc-nikolaev.at.ua/ САЙТ Миколаївського науково-методичного центру

http://slovo-divo.ucoz.ua/news/ САЙТ для вчителів української мови "Слово-диво"

http://sum.in.ua/ Академічний тлумачний словник

http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/ Словники України он-лайн

http://www.slovnyk.net/ Словник.net - найповніший та найактуальніший універсальний тлумачний словник української мови в мережі. Він містить понад 220 000 словникових статей та понад 20 000 фразеологізмів.

http://ycilka.net/slovnyk_fraz.php Фразеологічний словник

http://ycilka.net/slovnyk_syn.php Словник синонімів

http://www.jnsm.com.ua/ures/book/index.shtml Словник іншомовних слів

http://www.rozum.org.ua/ Словники.

Серед науковців є думка, що мова, якою розмовляє людина, визначає спосіб її мислення, впливає на поведінку!

Цікаві факти про українську мову – Українська мова є однією з найпоширеніших мов в світі і за кількістю носіїв займає 26-те місце. Також вона є другою за поширеністю серед мов слов’янського походження після російської мови.
– Найбільш вживаною літерою в українському алфавіті є літера “п”. Також на цю літеру починається найбільша кількість слів. Тоді ж як найрідше вживаною літерою українського алфавіту є “ф”. В українській мові слова, які починаються з цієї літери, в більшості випадків запозичені з інших мов.
– Найдовшим словом в українській мові є назва одного з пестицидів “дихлордифенілтрихлорметилметан”. – Найбільша кількість синонімів. Згідно з «Коротким словником синонімів української мови», у якому розроблено 4279 синонімічних рядів, найбільшу кількість синонімів має слово «бити» — 45.
– Цікавим фактом про українську мову є те, що вона входить до трійки найкрасивіших мов в світі. На мовних конкурсах в Італії на Франції її визнавали другою за мелодійністю мовою світу, перша італійська. Інші джерела говорять про бронзу української мови на цьому конкурсі, друге місце за французькою, а 4 місце займає перська мова.
– Найчастіше серед іменників вживається слово «рука», серед дієслів — «бути», прикметників — «великий», займенників — «він».
– Найбільшу кількість значень має абревіатура ПК. Це персональний комп’ютер, палац культури, паровий кран, передній край, перфокарта, Петербурзький комітет, Петроградський, комітет, підбирач-копнувач, пістолет-кулемет, Пітерський комітет, предметний каталог, Повітряний кодекс, пожежний кран, польовий караул, постійний комітет, променевий кінескоп, проміжний конденсатор, прохідницький комбайн, прядильно-крутильна (машина), парсек та інші.
– Найбільшу кількість разів перекладений літературний твір “Заповіт” Т.Г.Шевченка: 147 мовами народів світу.

Джерело: http://dovidka.biz.ua/tsikavi-fakti-pro-ukrayinsku-movu/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Родовий чи знахiдний вiдмiнок додатка?

Як буде правильно сказати: писати (читати) листа чи лист, пришити ґудзик чи ґудзика? Такi питання часто виникають перед тими, хто негаразд вiдчуває дух української мови. Як на те, трапляються iнколи випадки, коли той самий iменник, виконуючи в реченнях синтаксичну функцiю додатка, в одному реченнi стоїть у родовому вiдмiнку, а в другому — в знахiдному, наприклад: «Послухали доброї поради високошановного народолюбця» (Б. Грiнченко) i «Вiн дасть пораду, як i що, — знайшов вихiд Антiн» (С. Чорнобривець). То вiд чого залежить той чи той вiдмiнок додатка? Чи є якесь правило щодо цього?

У роздiлi «Дiєслова» ми побачимо далi, що є дiєслова, якi керують iменниками тiльки в якомусь певному вiдмiнку, а тим часом обмежимося лиш зауваженням, що, на вiдмiну вiд росiйської мови, в українськiй мовi iменник додаток часто стоїть у родовому, а не в знахiдному вiдмiнку: «Бабуся пильнує малої» (Марко Вовчок); «Де шукати благостинi» (П. Кулiш); «Гляди, дядьку, порядку» (М. Номис); «Заспiвай менi, доню, тiєї Вкраїни» (Г. Косинка).

Отож, у першiй фразi лiпше сказати: писати (читати) листа; та й у другiй теж ближче буде до народнорозмовної української традицiї: пришити ґудзика, купити хлiба тощо.

Б. Антоненко-Давидович “Як ми говоримо”

Подвійний наголос

Олександр Пономарів зауважує, що «у словниках є низка слів, котрі мають подвійний наголос».

Нижче в лівому стовпчику подано слова з наголосом, якому слід віддавати перевагу.

Переважно Рідше
алфавіт алфавіт
алфавітний алфавітний
веснянийвесняний
висітивисіти
договірдоговір
жаложало
завждизавжди
милитимилити
простийпростий
яснийясний

Про складні випадки наголошування слів

Найчастіше порушують наголос у словах новий, випадок, середина, ненависть, текстовий, фаховий. Слово випадок у літературній мові завжди мало і має тільки один наголос — на першому складі. Воно належить до цілої низки подібних щодо творення слів з наголосом на префіксі ви-: вибалок, виняток, виросток, виселок, висновок тощо. Отже, наголос випадок неприродний для української мови. Слово ненависть, а також усі похідні від нього (ненависний, ненавидіти, ненавиджу й ін.) у літературній мові мають наголос на складі на-. Текстовий і фаховий наголошують за зразком прикметників, що походять від односкладових іменників лісовий, льодовий, сніговий, цеховий(відліс, лід, сніг, цех тощо).

Іменники, що в множині змінюють наголос, у сполученні з числівниками два (дві), три, чотири зберігають наголос однини: озероозера, але два (три, чотири) озера; дерево — дерева, але два (три, чотири) дерева; жінкажінки, але дві (три, чотири) жінки;острівострови, але два (три, чотири) острови.

Наголос на 1-му складі

дОгмат, кИдати, вИпадок, рАзом, рОзвідка, вІрші, вІршів, прИповідка, Олень, спИна, цАрина, немає чАсу, щИпці, грОшей, дрОва, зОзла, фОльга, кУрятина, бУдемо, дОлішній, пІдлітковий, дОнька, рЕшето, зАгадка

Наголос на 2-му складі

фенОмен, везлА, генЕзис, завдАння, абИ де, аджЕ, абИколи, абИяк,

анІж, рондО (шрифт), рубЕль, рукОпис, правОпис, перЕбіг (подій),

пізнАння, новИй, щавЕль, борОдавка, вимОга, вітчИм, граблІ,

дочкА, зубОжіти, зубОжілий, фартУх, подУшка, позАторік, тріскОтнява, ненАвидіти, добУток, квартАл, налИгач, дичАвіти, чорнОзем, чорнОслив, оптОвий, отАман, індУстрія

На 3-му іскладі

розв’язАння, сільськогосподАрський, сторінкИ (множина), одинАдцять, кіломЕтр, ідемО, беремО, ідетЕ, асиметрІя, бюлетЕнь, навчАння, псевдонІм, кропивА, болотИстий, валовИй, ветеринАрія, інженЕрія, мозолИстий, наздогАд, некролОг, осокА, каталОг, бюлетЕнь, рукопИсний, кулінAрія

Подвійний наголос

пОмИлка, зАвждИ, назАвждИ, правОпИсний, прОстИй, слІзьмИ, рОзбІр, бАйдУже, кОрИсний, мАбУть, пЕрвІсний, тАкОж ТОЩО.

Два наголоси у словах

рАботоргІвля, привАтнорабовлАсницький

В українській мові слова “слідуючий” немає!

Ненормативними є вислови “на слідуючий день”, “слідуюче питання”, “слідуюча зупинка” і т. д. Дієприкметник “слідуючий”, що входить до них, неможливий навіть теоретично, бо в українській мові немає дієслів, од яких можна було б його утворити! Якщо йдеться про предмети або конкретні явища, здебільшого вживають прикметник наступний: наступний урок, наступного дня (тижня), наступна зупинка. Коли ж мовиться про абстрактні явища, що відбувалися чи відбуватимуться після якогось часу, події, частіше вдаються до прикметників дальший, подальший: дальше життя, подальша доля, подальша робота. Втім, уникайте й бездумного калькування: замість “сталося наступне” ліпше сказати “сталося ось що”. Перед переліком або поясненням доречне слово “такий”. Не “наступні факти”, а “такі факти”, не “з наступних спеціальностей”, а “з таких спеціальностей”, “заявляти не наступне”, а таке (за Б.Рогозою).

Українською, по-українськи, по-українському? Як правильно?

Ось що про це пише мовознавець Борис Рогоза: “Говорити українською. І не тільки говорити, а й писати, перекладати. Саме така форма (коли дієслово сполучається з безприйменниковим орудним відмінком іменника мова) нині найуживаніша, властива усім стилям.
А прислівники на зразок по-українському, по-німецькому, по-румунському типові для публіцистики та усного мовлення.
Нарешті, третій синонімічний засіб — прислівники на -cьки,-цьки — ознака розмовного стилю: по-українськи, по-французьки, по-китайськи.
Тенденція ж поєднувати дієслово з іменником та прийменником на (говорити на українській мові, перекладати на англійську мову) послаблюється, втрачає свою перевагу і, можливо, зникне зовсім.”
Отже, не варто вважати “неукраїнськими” вислови “по-українському” “по-українськи” (У Шевченка: “Та, будь ласка, напиши до мене так, як я до тебе пишу, не по-московському, а по-нашому). Це не калька з російської, поляки, наприклад, теж говорять “по-польску”.
Проблема полягала в тім, що через наближеність цього “говорити по-українськи” до російського відповідника він став виштовхувати два інші, що збіднювало мову. Цілком слушно поєднання “українською мовою” повернули в обіг і стали частіше вживати, проте це не означає, що “по-українськи” може бути лише борщ. Якщо хтось скаже “Я що, по-китайськи говорю? ” – це буде не русизм, а вияв розмовного стилю.
До того ж, вислів “по-українськи” може мати значення “в українському стилі”, “на український манір”, як, наприклад, “по-київськи”, “по-сибірськи”, “по-людськи”, “по-братерськи”. Влучний каламбур на цю тему – “Говорити українською, але не по-українськи”.
А от вислів “розмовляти на українській мові” схоже, пора викреслювати з ужитку: добрим тоном буде перекладати “українською мовою”, читати “книжки українською” та дивитися “фільми українською”.

НеправильноПравильно
Іншими словамиІнакше кажучи
Підніміть рукуПіднесіть руку
Виключення із правилВиняток із правил
Скажу пару слівСкажу кілька слів
Кардинально відмінні заходиСуттєво відмінні заходи
Розповсюдження думкиПоширення думки
Постала дилемаПостала проблема
Вільна вакансіяВільне робоче місце
В кінці кінцівВрешті-решт
На заключенняНа завершення
Виключення із спискуВилучення зі списку
У різних областях наукиУ різних галузях науки
Категорично не можуНіяк не можу
Під кінець дняНаприкінці дня
Кардіограма серцяКардіограма
Я рахував за потрібнеЯ вважав за потрібне
Хиба зоруВада зору
РанимийВразливий
Тим не меншПроте
Не дивлячись на несприятливі умовиНезважаючи на несприятливі умови
Кілька років назадКілька років тому
ЗамислуватийХимерний
На зборах постановилиНа зборах ухвалили
СпівпадатиЗбігатися
Не знайшли за адресомНе знайшли за адресою
За вимогою установиНа вимогу установи
СлідуючийНаступний
Ні в якому разіНізащо в світі
По крайній міріПринаймні
Розмовляти на українській мовіРозмовляти українською
Піти за хлібомПіти по хліб
ІнакомислячийІнакодумець
На протязі годиниУпродовж (протягом) години
Точно відомоДостеменно відомо
У глибокій давниніУ сиву давнину
БувшийКолишній
СпішатьПоспішають
Справились із завданнямВпоралися із завданням
Взаємозв’язаніВзаємопов’язані
Відсутній по хворобіВідсутній через хворобу
За голосом впізнавПо голосу впізнав
По вимозі вчителяНа вимогу вчителя
За зізнанням мого сусідаЯк зізнався сусід
Говорити відкритоГоворити відверто
В останній часОстаннім часом
Висказуватися вголосВисловлюватися вголос
Відкрийте вікноВідчиніть вікно
У порядку виняткуЯк виняток
Дальше будеДалі буде
Порушення існуючих законівПорушення чинних законів
Другим разомІншим разом
Заказати музикуЗамовити музику
Він являється учасником битвиВін є учасником битви
На слідуючий деньНаступного дня
У значній міріЗначною мірою
Співставляти результатиЗіставляти результати
Перевести на українськуПерекласти українською
В цьому році Цього року
Взявся за роботуВзявся до роботи
Заходи по відзначеннюЗаходи щодо відзначення
ВибачаюсьВибачте
БагаточисленніЧисленні
Більша половина працівниківБільша частина працівників
Відношення до справиСтавлення до справи
ВідслідкуватиВідстежити
Відстоювати праваОбстоювати права
Вклад у розробкуВнесок у розробку
Відповідати по бажаннюВідповідати за бажанням
Але при умовіАле за умови
Добитися метиДосягти мети
Вони затягували роботуВони зволікали з роботою
Впроваджувати в життяВтілювати в життя
В останній часОстаннім часом
Мається на увазіІдеться про
Піднімаються проблеми Порушуються проблеми
Отримали освіту Здобули освіту
Приймати участь Брати участь
Поставили задачу Поставили завдання
Понести матеріальні втрати Зазнати матеріальних збитків
Гарна тюльГарний тюль
Оточуюче середовищеНавколишнє середовище
Душевна більДушевний біль
Прийшли до висновкуДійшли висновку
Завідуючий відділом Завідувач відділом

Кiлькiсть переглядiв: 301

Коментарi