• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Сторінка батьків

Щорічна Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства»

25.11-10.12.2017

Щорічно в Україні з 25 листопада по 10 грудня проводиться Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства», яка з 1991 року підтримується міжнародною спільнотою.

Основними завданнями акції є:

- привернення уваги громадськості до актуальних для українського суспільства проблем подолання насильства в сім’ї, протидії торгівлі людьми та жорстокого поводження з дітьми, гендерного насильства та забезпечення рівних прав жінок і чоловіків;

- активізація партнерського руху органів державної влади, державних закладів, громадських організацій щодо викорінення домашнього насильства;

- проведення інформаційних кампаній з метою підвищення обізнаності населення України з питань попередження насильства в сім'ї, жорсткого поводження з дітьми, формування свідомості всіх верств населення щодо нетерпимого ставлення до насильства;

- формування свідомості усіх верств населення щодо нетерпимого ставлення до насильства.

25 листопада увесь світ відзначає Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства над жінками;

1 грудня - Всесвітній день боротьби із СНІДом;

2 грудня - Міжнародний день боротьби за скасування рабства. Він пов'язаний з датою прийняття Генеральною Асамблеєю ООН Конвенції про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами від 2 грудня 1949 року;

3 грудня - Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями;

5 грудня - Міжнародний день волонтера;

6 грудня - річниця з дня «Монреальської різанини», коли 14 жінок-студенток були вбиті злочинцем лише через те, що «вони були феміністками»;

9 грудня - Міжнародний день боротьби з корупцією;

10 грудня - Міжнародний день прав людини. Уряди країн – членів ООН 10 грудня 1948 року визнали права людини «на життя, свободу та недоторканість особи для всіх без винятків», підписавши Загальну декларацію прав людини.

Протидію явищу насильства в родині було розпочато з прийняття 15 листопада 2001 року Верховною Радою України Закону України «Про попередження насильства в сім’ї». Законом України визначено основні поняття у сфері попередження насильства в сім’ї, форми насильства (фізичне, психологічне, сексуальне, економічне), а також органи і установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї.

З метою повного охоплення увагою держави найуразливіших верств населення в штаті Кам'янського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді працюють 25 фахівців із соціальної роботи. Їх діяльність спрямовується на раннє виявлення осіб та сімей, у яких існує ризик потрапляння у складні життєві обставини. Своєчасне виявлення таких осіб і сімей унеможливить потрапляння їх у складні життєві обставини та допоможе запобігти насильству в сім'ях.

На державному рівні прийнято Національну стратегію профілактики соціального сирітства на період до 2020 року та концепцію Державної цільової соціальної програми підтримки сім’ї до 2016 року. Реалізація заходів на виконання цих документів дозволить знизити кількість правопорушень і злочинів у проблемних сім'ях, компенсувати витрати на лікування постраждалих від насильства, попередити соціальне сирітство, бездоглядність та безпритульність.

Досягнення позитивних результатів у протидії насильству в сім’ї, щодо жінок, дітей можливе тільки за умови соціального партнерства державних органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та громадськості й розробки механізму міжвідомчої взаємодії у цих питаннях.

Захистіть себе, і цим ви зробите перший крок до захисту інших!

/Files/images/2017a/FB_IMG_1508870144066.jpg/Files/images/2017a/FB_IMG_1508870147023.jpg/Files/images/2017a/FB_IMG_1509455849089.jpg/Files/images/2017a/FB_IMG_1509455853639.jpg

Пам’ятка учням

1. Пам’ятайте, що насильство над вами, здійснене вашими батьками, не є нормою життя. Насилля – неприпустима річ у стосунках людей.

2. У сім’ї ви маєте право на те, щоб до вас ставилися з повагою, не ображали.

3. Пам’ятайте необхідні правила безпеки: зокрема, не варто тут же кидатися на допомогу, коли тато б’є маму, особливо коли він - з небезпечними предметами в руках; ваше завдання – якомога швидше сховатися, залишити домівку взагалі – на допомогу покличте дорослих, які краще знають, як діяти за таких обставин.

4. Ви маєте право на захист, якщо навіть найрідніші люди принижують вашу гідність.

5. Поділіться своїми проблемами з учителем, класним керівником, психологом, зверніться до міліції.

6. Не вірте у погрози з боку кривдників.

7. Ви маєте право висловлювати і відстоювати свою думку. Чітко і однозначно висловлюйте осуд щодо насильницької поведінки взагалі.

8. Знайте, коли вас постійно контролюють, принижують, примушують до чогось, використовують в спілкуванні з вами лайливі слова – це насильство.

9. Не вважайте, що ви заслужили на таке ставлення з боку дорослих. Ніхто, в тому числі ваші батьки, рідні, не мають права принижувати вас, поводитися жорстоко стосовно дитини – це карається законом. В Сімейному кодексі (ст.. 150, ч. 7) написано: «Забороняються фізичні покарання дітей батьками. Та інші види покарань які принижують людську гідність. Дитина може подати до суду, до громадських організацій, якщо виховання не належне».

10. Навчаться розрізняти поняття «добро» і «зло». Все, що принижує людську гідність – є зло, все, що звеличує гідність людини – добро.

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

НАКАЗ

від 17 вересня 2012 року N 581

Про затвердження рекомендацій щодо проведення щорічної акції "16 днів проти насильства"

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 Плану заходів з проведення Національної кампанії "Стоп насильству!" на період до 2015 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01 грудня 2010 року N 2154 (із змінами), з метою проведення щорічної акції "16 днів проти насильства", привернення уваги громадськості до актуальних для українського суспільства проблем подолання насильства в сім'ї, забезпечення рівних прав жінок та чоловіків наказую:

1. Затвердити рекомендації щодо проведення щорічної акції "16 днів проти насильства" (далі - Рекомендації), що додаються.

2. Міністерству освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, структурним підрозділам обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, відповідальним за реалізацію державної політики щодо попередження насильства в сім'ї, використовувати положення цих Рекомендацій.

3. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Л. Дроздову.

Віце-прем'єр-міністр України -

Міністр С. Тігіпко

Рекомендації

щодо проведення щорічної акції "16 днів проти насильства"

1. Ці Рекомендації розроблені відповідно до Плану заходів з проведення Національної кампанії "Стоп насильству!" на період до 2015 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01 грудня 2010 року N 2154 (із змінами), визначають процедуру проведення щорічної акції "16 днів проти насильства" (далі - Акція), що проводиться у регіонах України щорічно з 25 листопада до 10 грудня.

Під час проведення Акції доцільно привернути увагу на:

25 листопада - Міжнародний день ООН з викоренення насильства щодо жінок - присвячений сестрам Мірабаль, які були жорстоко вбиті під час диктатури Трухильо у Домініканській Республіці у 1960 році;

01 грудня - Всесвітній день боротьби із СНІДом. Вірус імунодефіциту людини та синдром набутого імунодефіциту стрімко поширюється у всьому світі;

06 грудня - річниця з дня Монреальської різанини, коли 14 жінок-студенток були вбиті злочинцем лише через те, що "вони були феміністками";

10 грудня - День прав людини. Уряди країн - членів ООН 10 грудня 1948 року визнали права людини "на життя, свободу та недоторканість особи для всіх без винятків", підписавши Загальну декларацію прав людини.

2. Основними завданнями Акції є:

привернення уваги громадськості до актуальних для українського суспільства проблем подолання насильства в сім'ї, протидії торгівлі людьми та жорстокого поводження з дітьми, гендерного насильства та забезпечення рівних прав жінок і чоловіків;

активізація партнерського руху органів державної влади, державних закладів, громадських організацій до проблем насильства в сім'ї та захисту прав жінок в Україні;

проведення інформаційних кампаній з метою підвищення обізнаності населення України з питань попередження насильства в сім'ї, жорсткого поводження з дітьми, формування свідомості всіх верств населення щодо нетерпимого ставлення до насильства;

проведення місцевих або регіональних заходів, громадських слухань з питань попередження насильства в сім'ї, гендерного насильства та торгівлі людьми;

підтримання представників соціальних закладів щодо популяризації соціального ефекту, результатів від звернення за допомогою при насильстві;

сприяння утвердженню ненасильницької ідеології в українському суспільстві.

3. Акція має проводитись структурними підрозділами з питань реалізації державної сімейної політики Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (далі - структурні підрозділи) за участю представників правоохоронних органів, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, засобів масової інформації та громадських організацій.

Організаційне забезпечення проведення Акції здійснюється Мінсоцполітики.

4. Структурні підрозділи для ефективної підготовки і проведення Акції:

готують пропозиції до річного плану роботи Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, робочий план заходів щодо проведення Акції;

за потреби створюють робочу групу;

взаємодіють з правоохоронними органами, центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, закладами органів охорони здоров'я, навчальними закладами та установами, громадськими організаціями, засобами масової інформації;

здійснюють моніторинг проведених заходів Акції.

5. Для проведення Акції можуть використовуватись наступні форми діяльності:

за місцем проведення: у навчальних закладах, центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, офісах громадських організацій, приміщеннях органів місцевого самоврядування, бібліотеках тощо;

за цільовими групами учасників: представники місцевих засобів масової інформації та громадських організацій; групи батьків у загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладах; студенти; депутати місцевих рад та представники закладів соціальної сфери, громадських організацій; старшокласники та представники органів місцевого самоврядування, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, місцевих центрів допомоги жертвам насильства та правозахисних організацій; молодь, діти тощо.

6. За результатами проведення доцільно здійснити:

обговорення тематичного питання та прийняття звернення до територіальної громади, жителів, органів влади відповідного регіону;

випуск тематичної газети та радіопередачі (від регіонального, місцевого рівня до шкільної газети);

представлення літератури та джерел отримання інформації за метою, темою та завданнями Акції;

проведення семінарів та тренінгів на тему: "Попередження насильства в сім'ї" або "Розвиток у сучасної молоді культури толерантності";

вшанування пам'яті жертв насильства;

проведення конкурсу малюнків "Ні!" Насильству в сім'ї";

організацію громадського бюро за місцем проживання та навчання із залученням громадян, надання інформації щодо насильства над жінками, попередження насильства в сім'ї громадянам та територіальній громаді тощо.

7. Під час Акції можуть проводитись:

координаційно-методичні ради, навчальні семінари, спільні наради, конференції, засідання за круглим столом працівників органів державної влади, установ та організацій, засобів масової інформації, діяльність яких спрямована на запобігання насильству в сім'ї з метою розроблення механізму їх взаємодії;

інформаційно-просвітницькі заходи: тренінги, бесіди, конкурси, лекторії, виставки у приміщеннях, на вулицях міст і населених пунктів;

вуличні акції: автопробіги, опитування громадян;

виготовлення та розповсюдження соціальної реклами щодо запобігання насильства в сім'ї.

8. Рекомендується щорічно на період проведення Акції започаткувати тематичний розділ "16 днів проти насильства" на сайтах місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, де мають розміщуватись:

план проведення Акції;

склад робочої групи (якщо вона утворена) та відповідальна особа за проведення Акції з вказівкою контактної інформації;

перелік установ та організацій, залучених до організації та проведення Акції;

статті, фоторепортажі, хроніка тощо;

підсумки та результати проведення Акції.

9. Інформацію про проведення Акції доцільно висвітлити на офіційних веб-сайтах Мінсоцполітики, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

10. Після завершення Акції структурними підрозділами надсилається відповідна інформація щодо проведених заходів до Мінсоцполітики на паперових та електронних носіях до 25 грудня поточного року.

За підсумками проведення Акції структурними підрозділами проводяться регіональні засідання за круглим столом, прес-конференції із залученням представників органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів, громадських організацій, засобів масової інформації тощо.

11. Фінансування Акції може здійснюватись за рахунок коштів місцевих органів виконавчої влади, організаторів та інших коштів, не заборонених чинним законодавством.

Директор Департаменту сімейної політики Г. Жуковська

Концепція національно-патріотичного виховання молоді

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

HAКАЗ

№ 641 від 16 червня 2015 року

Про затвердження Концепції національно-патріотичного
виховання дітей і молоді, Заходів щодо реалізації
Концепції національно-патріотичного виховання дітей
і молоді та методичних рекомендацій щодо
національно-патріотичного виховання y
загальноосвітніх навчальних закладах

Відповідно до рішень Колегії Міністерства освіти і науки України від 26.03.2015 протокол № 3/5-2 "Про Концепцію національно-патріотичного виховання дітей і молоді" та від 28.05.2015 протокол № 5/5-2 "Про Заходи щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді" НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Концепцію національно-патріотичного виховання дітей і молоді, що додається.

2. Затвердити Заходи щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді, що додаються.

3. Затвердити методичні рекомендації щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах, що додаються.

4. Управлінню зв'язків з громадськістю та забезпечення діяльності Міністра (патронатній службі) (Загоруйко Ю. А.), департаменту загальної середньої та дошкільної освіти (Кононенко Ю. Г.), забезпечити оприлюднення Концепції, Заходів та методичних рекомендацій на офіційному веб-сайті Міністерства освіти і науки України.

5. Управлінням (департаментам) освіти і науки обласних, Київської міської державних адміністрацій, підприємствам, установам та організаціям, які віднесені до сфери управління Міністерства, визначені відповідальними виконавцями Заходів щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді забезпечити необхідні умови щодо реалізації Заходів.

6. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

Міністр С. М. Квіт

ДОДАТОК
до наказу Міністерства освіти і науки України
від 16.06.2015 р. № 641

КОНЦЕПЦІЯ
НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ

ВСТУП

Сьогодні Українська держава та її громадяни стають безпосередніми учасниками процесів, які мають надзвичайно велике значення для подальшого визначення, першою чергою, своєї долі, долі своїх сусідів, подальшого світового порядку на планеті. В сучасних важких і болісних ситуаціях викликів та загроз і водночас великих перспектив розвитку, кардинальних змін у політиці, економіці, соціальній сфері пріоритетним завданням суспільного поступу, поряд з убезпеченням своєї суверенності й територіальної цілісності, пошуками шляхів для інтегрування в європейське співтовариство, є визначення нової стратегії виховання як багатокомпонентної та багатовекторної системи, яка великою мірою формує майбутній розвиток Української держави.

Серед виховних напрямів сьогодні найбільш актуальними виступають патріотичне, громадянське виховання як стрижневі, основоположні, що відповідають як нагальним вимогам і викликам сучасності, так і закладають підвалини для формування свідомості нинішніх і прийдешніх поколінь, які розглядатимуть державу (раtria) як запоруку власного особистісного розвитку, що спирається на ідеї гуманізму, соціального добробуту, демократії, свободи, толерантності, виваженості, відповідальності, здорового способу життя, готовності до змін.

Інтеграційні процеси, що відбуваються в Україні, європоцентричність, пробудження громадянської і громадської ініціативи, виникнення різних громадських рухів, розповсюдження волонтерської діяльності, які накладаються на технологічну і комунікативну глобалізацію, міграційні зміни всередині суспільства, ідентифікаційні і реідентифікаційні процеси в особистісному розвитку кожного українця, відбуваються на тлі сплеску інтересу і прояву патріотичних почуттів і нових ставлень до історії, культури, релігії, традицій і звичаїв українського народу.

Тому нині, як ніколи, потрібні нові підходи і нові шляхи до виховання патріотизму як почуття і як базової якості особистості. При цьому потрібно враховувати, що Україна має древню і величну культуру та історію, досвід державницького життя, які виступають потужним джерелом і міцним підґрунтям виховання дітей і молоді. Вони уже ввійшли до освітнього і загальновиховного простору, але нинішні суспільні процеси вимагають їх переосмислення, яке відкриває нові можливості для освітньої сфери.

В основу системи національно-патріотичного виховання покладено ідею розвитку української державності як консолідуючого чинника розвитку українського суспільства та української політичної нації. Важливу роль у просвітницькій діяльності посідає відновлення історичної пам'яті про тривалі державницькі традиції України.

Серед них Київська Русь, Велике князівство Литовське, Військо Запорозьке, Гетьманщина, Українська Народна Республіка, Гетьманат Павла Скоропадського, Західноукраїнська Народна Республіка, Карпатська Україна та інші українські визвольні проекти. На особливу увагу заслуговує формування української політичної культури в часи Речі Посполитої та Австро-Угорщини, нове осмислення ролі Кримського Ханату як держави кримськотатарського народу, включно з тривалим воєнним протистоянням і плідною військовою та культурною співпрацею.

Особливого значення набуває ознайомлення з історією героїчної боротьби українського народу за державну незалежність протягом свого історичного шляху, зокрема у ХХ-ХХІ століттях це ОУН, УПА, дисидентський рух, студентська Революція на граніті, Помаранчева революція, Революція Гідності та ін.

Важливим завданням є розгляд порівняльно-історичних відомостей про переривання державності в інших європейських країнах, які сьогодні представлені потужними європейськими націями. Спеціального розгляду потребують історичні обставини, що призводять до переривання державницької традиції.

Разом із тим, національно-патріотичне виховання не повинно прищеплювати ідеї культурного імперіалізму, тобто способу споглядання світу лише очима власної культури. Ця Концепція виходить з ідеї об’єднання різних народів, національних та етнічних груп, які проживають на території України, довкола ідеї української державності, українського громадянства, що виступають загальними надбаннями, забезпечують їхній всебічний соціальний та культурний розвиток. Українська держава заперечує будь-які форми дискримінації, підтримуючи всі мови і культури, що зазнали такої дискримінації в часи колоніальної залежності України.

На жаль, до сьогодні українська освіта не мала переконливої і позитивної традиції, досвіду щодо виховання патріотизму в дітей та молоді, у попередні часи боялися взагалі терміну “національний”, а “патріотичне виховання” сприймали винятково в етнонародному або неорадянському вимірі.

Протягом останніх десятиліть було розроблено низку концепцій:

  • Концепція національної системи виховання (1996);
  • Концепція національно-патріотичного виховання (2009);
  • Концепція Загальнодержавної цільової програми патріотичного виховання громадян на 2013-2017 рр.;
  • Концепція громадянської освіти та виховання в Україні (2012).

Проте жодна з них не була розгорнута і не втілилася в конкретні кроки з реалізації через зміну векторів розвитку держави і, відповідно, освітньої політики, через різні уявлення правлячих еліт на ідеологію і напрями розвитку освіти.

На сучасному етапі розвитку України, коли існує пряма загроза денаціоналізації, втрати державної незалежності та потрапляння у сферу впливу іншої держави, виникає нагальна необхідність переосмислення зробленого і здійснення системних заходів, спрямованих на посилення патріотичного виховання дітей та молоді – формування нового українця, що діє на основі національних та європейських цінностей:

  • повага до національних символів (Герба, Прапора, Гімну України);
  • участь у громадсько-політичному житті країни;
  • повага до прав людини;
  • верховенство права;
  • толерантне ставлення до цінностей і переконань представників іншої культури, а також до регіональних та національно-мовних особливостей;
  • рівність всіх перед законом;
  • готовність захищати суверенітет і територіальну цілісність України.

Відтак, враховуючи всі обставини, виникає гостра потреба у розробленні концепції, яка б визначала нову стратегію цілеспрямованого і ефективного процесу виховання суб’єкта громадянського суспільства, громадянина-патріота України.

1. Мета та завдання національно-патріотичного виховання дітей та молоді

Національно-патріотичне виховання дітей та молоді – це комплексна системна і цілеспрямована діяльність органів державної влади, громадських організацій, сім’ї, освітніх закладів, інших соціальних інститутів щодо формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як правової, демократичної, соціальної держави. Найважливішим пріоритетом національно-патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до українського народу, Батьківщини, держави, нації.

Патріотичне виховання – складова національного виховання, головною метою якого є становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обов’язків, до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин. Воно сприяє єднанню українського народу, зміцненню соціально-економічних, духовних, культурних основ розвитку українського суспільства і держави.

Складовою частиною патріотичного виховання, а в часи воєнної загрози – пріоритетною, є військово-патріотичне виховання, зорієнтоване на формування у зростаючої особистості готовності до захисту Вітчизни, розвиток бажання здобувати військові професії, проходити службу у Збройних Силах України як особливому виді державної служби. Його зміст визначається національними інтересами України і покликаний забезпечити активну участь громадян у збереженні її безпеки від зовнішньої загрози. Робота з військово-патріотичного виховання учнівської молоді має проводитися комплексно, в єдності всіх його складників спільними зусиллями органів державного управління, а також освітніх закладів, сім'ї, громадських організацій та об’єднань, Збройних Сил України, інших силових структур.

Системна організація військо-патріотичного виховання молоді має бути спрямована на підготовку її до оволодіння військовими професіями, формування психологічної та фізичної готовності до служби в Збройних Силах, задоволення потреби підростаючого покоління у постійному вдосконаленні своєї підготовки до захисту Вітчизни.

Мета патріотичного виховання конкретизується через систему таких виховних завдань:

  • утвердження в свідомості і почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України;
  • виховання поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки;
  • підвищення престижу військової служби, а звідси – культивування ставлення до солдата як до захисника вітчизни, героя;
  • усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю;
  • сприяння набуттю дітьми та молоддю патріотичного досвіду на основі готовності до участі в процесах державотворення, уміння визначати форми та способи своєї участі в життєдіяльності громадянського суспільства, спілкуватися з соціальними інститутами, органами влади, спроможності дотримуватись законів та захищати права людини, готовності взяти на себе відповідальність, здатності розв’язувати конфлікти відповідно до демократичних принципів;
  • формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій;
  • утвердження гуманістичної моральності як базової основи громадянського суспільства;
  • культивування кращих рис української ментальності - працелюбності, свободи, справедливості, доброти, чесності, бережного ставлення до природи;
  • формування мовленнєвої культури;
  • спонукання зростаючої особистості до активної протидії українофобству, аморальності, сепаратизму, шовінізму, фашизму.

2. Принципи патріотичного виховання

Патріотичне виховання спирається на загальнопедагогічні принципи виховання, такі як дитиноцентризм, природовідповідність, культуровідповідність, гуманізм, врахування вікових та індивідуальних особливостей. Водночас патріотичне виховання має власні принципи, що відображають його специфіку. Серед них:

  • принцип національної спрямованості, що передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, українського народу, шанобливого ставлення до його культури; поваги до культури всіх народів, які населяють Україну; здатності зберігати свою національну ідентичність, пишатися приналежністю до українського народу, брати участь у розбудові та захисті своєї держави;
  • принцип самоактивності й саморегуляції забезпечує розвиток у вихованця суб’єктних характеристик; формує здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень; виробляє громадянську позицію особистості, почуття відповідальності за її реалізацію в діях та вчинках;
  • принцип полікультурності передбачає інтегрованість української культури в європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов: формування в дітей та учнівської молоді відкритості, толерантного ставлення до відмінних ідей, цінностей, культури, мистецтва, вірувань інших народів; здатності диференціювати спільне і відмінне в різних культурах, спроможності сприймати українську культуру як невід'ємну складову культури загальнолюдської;
  • принцип соціальної відповідності обумовлює потребу узгодження змісту і методів патріотичного виховання з реальною соціальною ситуацією, в якій організовується виховний процес, і має на меті виховання в дітей і молоді готовності до захисту вітчизни та ефективного розв’язання життєвих проблем;
  • принцип історичної і соціальної пам’яті спрямований на збереження духовно-моральної і культурно-історичної спадщини українців та відтворює її у реконструйованих і осучаснених формах і методах діяльності;
  • принцип міжпоколінної наступності, який зберігає для нащадків зразки української культури, етнокультури народів, що живуть в Україні.

3. Шляхи реалізації патріотичного виховання дітей та молоді

3.1. Удосконалення нормативно-правової бази патріотичного виховання молоді:

  • підготовка нормативно-правових документів з питань національно-патріотичного виховання молоді, внесення відповідних змін до законодавства;
  • розроблення державних і громадських заходів з інформаційної безпеки, спрямованих на запобігання негативним наслідкам впливу інформаційної війни;
  • розроблення порядку державного фінансування заходів, спрямованих і на національно-патріотичне виховання молодих людей;
  • підготовка комплексної програми військово-патріотичного виховання та нормативно-методичного забезпечення її реалізації з метою виховання здорового підростаючого покоління, готового захищати національні інтереси та територіальну цілісність України;
  • вироблення науково-теоретичних і методичних засад патріотичного виховання молоді: включення проблематики патріотичного виховання молоді до дослідницьких програм та планів наукових і навчальних закладів (через світову історію можна показати, як державність поновлювали інші народи, зокрема чехи та поляки; через зарубіжну літературу показати, як ці народи утверджували свою ідентичність; через дисципліни природничо-наукового циклу розкрити здобутки українців у науці і техніці, якими слід пишатися тощо, бо тільки цілісна і системна картина гарантуватиме осягнення мети Концепції);
  • вивчення потреб молоді, зокрема шляхом проведення соціологічних досліджень;
  • забезпечення активної участі сім’ї та родини в розвитку фізичного і морального здорової, патріотично налаштованої зростаючої особистості.

3.2.Діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері національно-патріотичного виховання:

  • проведення заходів спрямованих на реалізацію патріотичного виховання в закладах системи освіти, культури, спорту;
  • підтримка та сприяння волонтерським проектам, іншої громадської діяльності та самоорганізації українських громадян, спрямованої на заохочення молоді до благодійних соціальних, інтелектуальних та творчих ініціатив і проектів на благо України;
  • створення умов для популяризації кращих здобутків національної культурної і духовної спадщини, героїчного минулого і сучасного українського народу, підтримки професійної й самодіяльної творчості;
  • активне залучення до патріотичного виховання дітей та молоді учасників бойових дій на Сході України, членів сімей Героїв Небесної Сотні, бійців АТО та їхніх сімей, діячів сучасної культури, мистецтва, науки, спорту, які виявляють активну громадянську і патріотичну позицію;
  • залучення молоді до участі у збереженні і підтримці єдності українського суспільства, у громадському русі задля громадянського миру і злагоди;
  • сприяння спортивній і фізичній підготовці, спрямованій на утвердження здорового способу життя молодих громадян з урахуванням принципів національно-патріотичного виховання;
  • налагодження співпраці з військовими формуваннями України як мотивація готовності до вибору військових професій;
  • сприяння роботі клубів за місцем проживання, центрів патріотичного виховання та інших громадських організацій, які здійснюють патріотичне виховання молоді;
  • активізація виховної роботи з дітьми та молоддю засобами всеукраїнської дитячої військово-патріотичної гри “Сокіл” (“Джура”);
  • удосконалення підготовки та перепідготовки кадрів, які займаються питаннями національного і патріотичного виховання дітей та молоді в системі освіти, культури, спорту.

3.3. Співпраця органів державної влади та органів місцевого самоврядування з громадянським суспільством:

  • активне залучення до національно-патріотичного виховання дітей та молоді дитячих і молодіжних громадських організацій (об’єднань), використання їхнього досвіду, потенціалу, методів роботи у вихованні патріотів України;
  • організаційна та фінансова підтримка на конкурсній основі програм, проектів громадських організацій, спрямованих на національно-патріотичне виховання дітей та молоді;
  • долучення батьківської громадськості до популяризації кращого досвіду патріотичного виховання;
  • посилення громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади стосовно національно-патріотичного виховання молоді.

3.4. Інформаційне забезпечення національно - патріотичного виховання дітей та молоді:

  • організація у теле-, радіопрограмах, Інтернет-ресурсах та в друкованій пресі постійно діючих рубрик, що популяризують українську історію, боротьбу українського народу за незалежність, мову та культуру, досвід роботи з національно-патріотичного виховання різних соціальних інституцій; підтримка україномовних молодіжних засобів масової інформації;
  • запобігання пропаганді в засобах масової інформації культу насильства, жорстокості і бездуховності, поширення порнографії та інших матеріалів, що суперечать загальнолюдським та національним духовним цінностям, заперечують суверенність Української держави;
  • виробництво кіно - і відеофільмів, підтримка видання науково-популярної, наукової, художньої літератури національно-патріотичного спрямування;
  • підготовка інформаційної та науково-популярної літератури для батьків з питань патріотичного виховання дітей та молоді у сім’ї; висвітлення в засобах масової інформації кращого досвіду родинного виховання;
  • здійснення заходів щодо розширення фактографічної бази історичних подій, публікація розсекречених архівних документів, видання історичної науково-популярної літератури, довідкових матеріалів про здобутки України за роки незалежності, книг патріотичної спрямованості.

Процес патріотичного виховання дітей і молоді повинен мати випереджувальний характер, відповідати віковим і сенситивним періодам розвитку дитини та особистісним характеристикам.

Етапи впровадження національно-патріотичного виховання дітей та молоді

На першому етапі (2015 р.) планується:

  • створення нормативно-правового підґрунтя, інформаційно-методичного забезпечення для здійснення національно-патріотичного виховання дітей та молоді;
  • створення Центру патріотичного виховання у підпорядкуванні Міністерства освіти і науки України;
  • створення інформаційного ресурсу, присвяченого цій тематиці;

На другому етапі (2016-2017 рр.) передбачається:

  • розроблення програм, навчально-методичних посібників з предметів гуманітарно-соціального спрямування для дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних та вищих освітніх закладів, спрямованих на патріотичне виховання дітей та молоді;
  • підготовка та видання науково-методичних посібників і методичних рекомендацій з організації виховних заходів, роботи клубів, центрів патріотичного виховання тощо;

На третьому етапі (2018-2019 рр.) забезпечується:

  • проведення моніторингу системи патріотичного виховання дітей та молоді за допомогою соціологічних опитувань, анкетування, психологічного тестування;
  • проведення науково-методичних конференцій, створення банку передового педагогічного досвіду на інформаційному веб-ресурсі;
  • аналіз здобутого, встановлення досягнень і викликів, корекція навчально-виховних впливів з урахуванням результатів моніторингу.

Очікувані результати:

У результаті впровадження системи національно-патріотичного виховання очікується:

  • забезпечення у молодого покоління розвинутої патріотичної свідомості і відповідальності, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про спільне благо, збереження та шанування національної пам’яті;
  • зацікавленість молоді щодо служби у Збройних силах України, готовність до захисту України та виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, з метою становлення її як правової, демократичної, соціальної держави;
  • збереження стабільності в суспільстві, соціальному та економічному розвитку країни, зміцнення її обороноздатності та безпеки;
  • створення ефективної виховної системи національно-патріотичного виховання молоді;
  • консолідація зусиль суспільних інституцій у справі виховання підростаючого покоління.

Необхідною умовою втілення Концепції в практику є широке обговорення її положень і завдань, проведення конференцій, круглих столів, семінарів, що будуть актуалізувати порушені цією Концепцією питання і завдання та спонукатимуть до розроблення конкретних заходів з їх реалізації.

Методичні матеріали Українського інституту національної пам’яті ДО 81 РОКОВИН ГОЛОДОМОРУ пам’яті тих, хто чинив спротив геноциду

Національні пам’ятні заходи пройдуть під гаслом “Голодом вбивали нашу свободу. Не підкорені у 33-му – непереможні сьогодні!”

Голова Українського інституту національної пам’яті кандидат історичних наук Володимир В’ятрович пояснює: «Побутує міф про відсутність спротиву українських селян більшовицьким грабіжникам напередодні та під час Голодомору. Але навіть в ті страшні часи тисячі українців боролися, зокрема зі зброєю в руках, відстоювали своє право на свободу та життя”.

Українські селянські повстання 1930-1932 років поставили під загрозу реалізацію планів Сталіна. Режим боявся, що український спротив призведе до його падіння: адже у першому півріччі 1932 року 56% протестних виступів у СРСР припадали на Україну. Тому диктатор завдав страшного удару у відповідь, яким став штучно організований голод. Згадуючи мільйони жертв цього страшного злочину, слід особливо пом’янути тих, хто до останнього чинив спротив. Завдяки кожному із цих людей, нас не знищили як народ у 33-му. А пам’ять про них робить нас непереможними сьогодні.

Нагадаємо, що центром опору більшовицькій політиці колективізації та форсованої індустріалізації стало українське село. У 1930 році в Україні відбулось понад 4 тис. масових протестних виступів, у яких взяли участь, за оцінками дослідників, біля 1,2 млн. осіб. За перші 7 місяців 1932 року органи ҐПУ (главное политическое управление) зафіксували в УССР понад 900 виступів, що становило 56 % усіх антивладних виступів в СССР. Тоді ж з колгоспів в Україні вийшли 41 200 селянських господарств, біля 500 сільських рад відмовлялись приймати нереальні плани хлібозаготівель.

Голодуючі селяни нападали на зерносховища, де зберігалось відібране у них зерно, саботували роботу колгоспів, а з посиленням свавілля та викликаного ним голоду, взялися за зброю: у 1932 році зафіксовано понад 1000 актів збройного спротиву режиму.

Цей стихійний спротив і став основою звинувачень у підготовці на весну 1933 року повстання в Україні, які були використані окупаційною владою як виправдання вбивства голодом.

У методичних матеріалах подається перелік документальних та художніх фільмів, основних наукових та науково-популярних публікацій, спеціалізованих інтернет-ресурсів, присвячених тематиці Голодомору. Для зручності журналістів УІНП також надає перелік вітчизняних науковців, що спеціалізуються на тематиці Голодомору і селянського спротиву репресивній політиці комуністичного режиму щодо селянства.

Український інститут національної пам’яті звертається до української громадськості, медіа, навчальних закладів в належний спосіб вшанувати 81-ті роковини та пам’ять жертв Голодомору 1932-33 років. З цією метою науковці розробили методичні матеріали, які просять враховувати при висвітленні заходів у зв’язку із роковинами геноциду Українського народу.

І. Ключові повідомлення пам’ятних заходів

ІІ. День Пам’яті 22 листопада 2014 року

ІІІ. Історична довідка

ІV. Перелік документальних фільмів, деяких наукових та науково-популярних публікацій, спеціалізованих інтернет-ресурсів і окремих публікацій, присвячених тематиці Голодомору

V. Перелік вітчизняних науковців, що спеціалізуються на тематиці Голодомору і селянського спротиву репресивній політиці комуністичного режиму щодо селянства

І. Тематика пам’ятних заходів

Загальним гаслом днів вшанування жертв Голодомору в Україні є “Пам'ять єднає”. Поруч з цим, традиційно щороку жалобні заходи присвячуються окремій темі (попередні роки: “Діти-жертви Голодомору”, “Доброчинці в роки геноциду”). Цього року Український інститут національної пам’яті приєднується до ініціатив Громадського комітету із вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 32-33 років в Україні і рекомендує під час заходів із вшанування пам’яті жертв Голодомору приділити особливу увагу спротиву, який українське селянство чинило сталінському терору і геноциду. Тому пропонуємо такі теми для проведення заходів:

Геноциду українців передували 5 000 повстань

Голодом вбивали нашу свободу

Не підкорені голодом у 33-му – непереможні сьогодні!

Вижили 1933-го. Вистояли 2014-го. Переможемо завтра!

Ми пам’ятаємо убитих.

ІІ. День пам’яті 22 листопада 2014 року:

22 листопада – четверта субота місяця – є Днем пам’яті жертв голодоморів. У цей день Україна і світ вшановують вбитих голодом під час геноциду 1932 – 1933 років.

На їх вшанування о 16.00 оголошується Національна хвилина мовчання в пам’ять жертв Голодомору, після якої розпочинається Акція «Запали свічку пам’яті».

У Києві заходи розпочнуться 22.11 о 14:30 жалобною ходою від станції метро Арсенальна до Національного меморіалу Голодомору, де о 15:30 пройде панахида за участі традиційних українських церков, Президента України, членів Уряду, громадськості.

На вшанування пам’яті усіх загиблих в роки Голодомору в Україні запалюють свічки. Свічки запалюють біля меморіалів і пам’ятників жертвам Голодомору, на центральних площах і вулицях населених пунктів, а також на підвіконнях осель.

У цей день за участі громадськості, представників державної влади та самоврядування заплановано покладання квітів, вінків та традиційних для цього дня композицій з колосків та калини до місць поховань жертв Голодомору та пам’ятних знаків, виставки, концерти-реквієми та поминальні служби за померлими від голоду.

ІІІ. Історична довідка.

Голодомор – масовий штучно організований голод, влаштований комуністичним режимом шляхом насильного вилучення продовольчих запасів в селян, яке поєднувалось із широкими репресіями проти різних верств населення. Голодом було вбито мільйони людських життів. Страшні обставини злочину унеможливлюють встановлення точної кількості смертей невинних людей та вичерпного поіменного списку жертв. За підрахунками, проведеними Інститутом демографії та соціальних досліджень НАН України, в Україні внаслідок Голодомору 1932 – 1933 років загинуло 3 млн. 941 тис. осіб. Непрямі втрати (дефіцит народжень) внаслідок Голодомору в Україні в 1932–1934 роках досягають 1 млн. 122 тис. осіб.

Опір геноциду

Комуністичний режим розглядав українську культурну еліту та економічно незалежне і національно свідоме селянство як реальну загрозу свого існування. Тому від самих початків становлення радянської влади спрямовував проти них спеціальну репресивну політику.

Перехід наприкінці 1920-их років до форсованої індустріалізації та суцільної колективізації викликав невдоволення населення в різних регіонах СРСР. Найбільш активний спротив проявився в Україні, що мала досвід власної державності у 1917–1921 рр. Центром опору більшовицькій політиці стало українське село.

У 1930 році в Україні відбулось понад 4 тис. масових протестних виступів у яких взяли участь за оцінками дослідників біля 1,2 млн. осіб. Виступи були стихійними та розрізненими, їх порівняно швидко придушували добре озброєні і підготовлені війська, але масштаб опору змусив призупинити колективізацію.

Хлібозаготівельна кампанія 1931 року та голод, який охопив Україну весною 1932 року, загострив антикомуністичні настрої в українському суспільстві. За перші 7 місяців 1932 року органи ҐПУ (главное политическое управление) зафіксували в УССР понад 900 масових протестних виступів, що становило понад 56 % усіх антивладних виступів в СССР за цей час. У першій половині 1932 р. з колгоспів в Україні вийшли 41 200 селянських господарств. Незважаючи на тиск партійних і державних органів, біля 500 сільських рад в Україні відмовлялись приймати нереальні плани хлібозаготівель.

І в 1932, і в 1933 роках у різних регіонах України режим змушений був придушувати масові виступи – «волинки» – які ставали відчайдушними спробами доведених до межі голоду українських селян не стільки відстояти свої права, як просто вижити. Голодуючі селяни опиралися вивезенню хліба в рахунок заготівель, нападали на зерносховища, комори спиртзаводів чи винокурень, де зберігалось, часто просто під відкритим небом, відібране у селян зерно. Водночас, серед колгоспного селянства у 1932 році набув поширення такий метод протесту як невихід на роботу. В обстежених ҐПУ 150 колгоспах, де відбувалися виходи з колективів, не виходило на роботу від 30 до 70 % колгоспників.

З посиленням хлібозаготівельного свавілля та викликаного ним голоду, почастішали терористичні акти, вчинені селянами. За оцінками дослідників, у 1932 р. в українському селі було здійснено понад 1000 актів збройного спротиву режиму.

Цей стихійний спротив і став основою звинувачень в наявної антикомуністичного підпілля і підготовки на весну 1933 року повстання в Україні, які були використані окупаційною владою як виправдання вбивства голодом.

Врешті вияви збройного чи мирного протесту селян було придушено жорстокою репресивною машиною. Організований комуністичним режимом Голодомор став геноцидом, що завдав непоправних втрат українському народу, наслідки яких відчутні до сьогодні.

ІV. Перелік документальних та художніх фільмів, основних наукових та науково-популярних публікацій, спеціалізованих інтернет-ресурсів, присвячених тематиці Голодомору

Для інформаційного наповнення ключових повідомлень фактичним матеріалом Український інститут національної пам'яті підготував фотодокументальну виставку “Спротив геноциду”, в якій на базі матеріалів із раніше недоступних архівів розповідається про антирадянські повстання в Україні 1930-1932 років. З матеріалами виставки можна ознайомитися на сайті Інституту www.memory gov.ua

До Тижня пам’яті 17-22 листопада 2014 року розроблено плакати, аудіо та відео-ролики як соціальну рекламу із закликом запалити свічку пам’яті увечері 22 листопада та прийти до Національного меморіалу жертв Голодомору у Києві та пам’ятних знаків у містах та селах країни. Ці матеріали можна завантажити на сайті УІНП memory.gov.ua або Громадського комітету вшанування пам’яті жертв Голодомору holodomor33.org.ua

Фільми про Голодомор

«Жнива розпачу», 1983, д/ф, автори Святослав Новицький і Юрій Луговий, Канада.

«Під знаком біди», 1990, д/ф, режисер К. Крайній, автор сценарію

Ю. Черниченко, «Київнаукфільм», НКУ.

«Голод-33», 1991, худ. фільм за мотивами роману Василя Барки «Жовтий князь», режисер Олесь Янчук , оператори Василь Бородін, Михайло Кретов, сценаристи: Василь Барка, Сергій Дяченко, Лесь Танюк , к/ст. ім.Довженка.

«Українська ніч 33-го», 1993 – 1998, д/ф, I – IV част. ("Страх", "Жах", "Гільйотина", "Справа Грушевського"), режисер В. Георгієнко, автори сценарію В. Георгієнко, Л. Мужук, «Укртелефільм».

«Час темряви», 2003, режисер Сергій Дудка, «Укртелефільм».

«33-й, свідчення очевидців», 2005, д/ф, режисер Микола Лактіонов-Стезенко.

Голодомор. Україна, ХХ століття: Технологія геноциду, 2005, д/ф, режисер Віктор Дерюгін, автор сценарію Андрій Данильченко, Фонд «Україна 3000» спільно із Національною телекомпанією України.

«Собор на крові», 2006, д/ф, режисер Ігор Кобрин, автори сценарію Ігор Кобрин, Євген Шафранський, телеканал «1+1».

«Свіча Джеймса Ернеста Мейса», 2007, д/ф, режисер Наталія Сущева, автор сценарію Ігор Каблак.

«Хлібна гільйотина», 2008, Документальний фільм. Автор сценарію і режисер Ігор Кобрін.

«Живі», 2008, режисер Сергій Буковський, автори сценарію Сергій Буковський, Сергій Тримбач, Вікторія Бондар, Євгенія Кравчук, оператор Володимир Кукоренчук.

«Жорна», 2008, автор сценарію та режисер Ганна Гін, оператор-постановник Ігор Лукашов «МедіаПорт», Харків.

«Закляття безпам’ятства. Голодомор 1932-33 рр. на Луганщині», 2008, док.-публ. фільм, автор сценарію та режисер – журналіст Олександр Крамаренко, оператор – Олексій Мовсесян.

Найбільш важливі книжкові публікації

Збірники документів:

Український хліб на експорт: 1932 – 1933. — К.: ПП Сергійчук М. І., 2006. - 432 с.

Голодомор 1932-1933 років в Україні: документи і матеріали / Упоряд. Р.Я. Пиріг; НАН України. Ін-т історії України. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. — 1128 с.

Розсекречена пам’ять: Голодомор 1932-1933 років в Україні в документах ГПУ-НКВД. — К.: ВД «Стилос», 2007. —

604 с.

«Листи з Харкова»: Голод в Україні та на Північному Кавказі в повідомленнях італійських дипломатів, 1932–1933 / Упор. А. Граціозі. — Харків: Фоліо, 2007. — 256с.

Історичні дослідження,

Командири великого голоду. Поїздки В. Молотова і Л. Кагановича в Україну та на Північний Кавказ 1932 – 1933рр. / За ред. В. Васильєва, Ю. Шаповала. — К.: Генеза, 2001. — 399 с.

Роберт Конквест. Жнива скорботи. Радянська колективізація і Голодомор. / Пер. з англ. Н. Волошинович, З. Корабліної, В. Новак; Літ. Опрацювання А. Криштальського. — Луцьк: ВМА «Терен», 2007. — 456 с.

Борисенко В.К. Свіча пам’яті: усна історія про геноцид українців у 1932-1933 роках. — К.: ВД «Стилос», 2007. — 288 с.

Кульчицький С.В. Голод 1932-1933 років на Україні як геноцид: мовою документів, очима істориків/ С.В. Кульчицький. — К.: Наш час, 2008. — 239 с.

Рафаель Лемкін. Радянський геноцид в Україні (стаття 28 мовами) / Редактор Роман Сербин, упорядник Олеся Стасюк. — К.: Майстерня книги, 2009. — 208 с.

Даниленко В. Павлоградське повстання 1930. Документи і матеріали. – Київ, К.: Український письменник, 2009.

Правова оцінка Голодомору

Василенко В. Голодомор 1932 – 1933 років в Україні як злочин геноциду: правова оцінка. — К.: Вид. імені Олени Теліги, 2009. — 48 с.

Захаров Є. Чи можна кваліфікувати Голодомор 1932 – 1933 років в Україні та на Кубані як геноцид? — Х.: Права людини, 2008. — 48 с. http://www.golodomor.kharkov.ua/pub.php

Окремі науково-популярні публікації

Тімоті Снайдер. Голод у СРСР. Уривок із книжки «Криваві Землі. Європа між Гітлером та Сталіном»: http://www.istpravda.com.ua/research/2011/11/25/62973/

Доброчинці. Ці люди допомогли іншим вижити в роки Голодомору: http://www.istpravda.com.ua/articles/2012/11/24/101352/

10 фактів про Голодомор. Коротка інформація української служби BBC: http://www.bbc.co.uk/ukrainian/science/2013/11/131120_holodomor_10_facts_ko

Олеся Стасюк. Доноси, самогон і байдужість до майна: як Голодомор змінив життєвий уклад села: http://www.istpravda.com.ua/articles/2010/12/9/8213/

Ігор Сюндюков. Щоденники свідків Голодомору 1932-1933 як унікальне історичне джерело http://www.day.kiev.ua/uk/article/ukrayina-incognita/shchodenniki-ochevidciv-golodomoru-1932-1933-rokiv-yak-unikalne

Спеціалізовані інтернент ресурси :

Електронний архів Голодомору: зведений реєстр архівних документів: http://www.archives.gov.ua/Sections/Famine/Publicat/

Спеціальний проект сайту «Історична правда» - «Голодомор 1932-1933»:

http://www.istpravda.com.ua/themes/holodomor/

Сайт Голодомор 1932-1933 Харківська область:

http://www.golodomor.kharkov.ua/

Розділ, присвячений Голодомору на сайті Президента України: http://www.president.gov.ua/content/golodomor_75.html

Голодомор 1932-1933 рр. Опис колекції документів ГДА Служби безпеки України на офіційному сайті СБУ: http://www.sbu.gov.ua/sbu/control/uk/publish/article?art_id=49757&cat_id=53076

Сайт Громадського комітету із вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду ‘32-33 років в Україні: http://holodomor33.org.ua/

Електронний архів визвольного руху

www.avr.org.ua

V. Перелік вітчизняних науковців, що спеціалізуються на тематиці Голодомору і селянського спротиву репресивній політиці комуністичного режиму щодо селянства

Володимир Василенко, правознавець-міжнародник, заслужений юрист України, Надзвичайний і Повноважний Посол України, доктор юридичних наук, професор, Києво-Могилянська академія

Людмила Гриневич, доктор історичник наук, Інститут історії України НАН України

Ганна Капустян, доктор історичних наук, Кременчуцький національний університет імені М. Остроградського

Станіслав Кульчицький, доктор історичник наук, Інститут історії України НАН України

Ніна Лапчинська, краєзнавець, редактор сайту «Голодомор 1932 – 1933 років. Харківська область»

Василь Марочко, доктор історичник наук, Інститут історії України НАН України

Богдан Патриляк, кандидат історичних наук, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка

Володимир Сергійчук, доктор історичних наук, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка

Олеся Стасюк, кандидат історичних наук, виконавчий секретар Громадського комітету вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні

Володимир Тиліщак, кандидат історичних наук, Український інститут національної пам’яті

Юрій Шаповал, доктор історичних наук, директор Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво»

Олександр Штоквиш, кандидат філософських наук, Український інститут національної пам’яті

Особливості відповідальності неповнолітніх

ст. 22 ККУ Особи, що вчинили злочин у віці від 14 до 16 рр. підлягають відповідальності за:

умисне вбивство;

посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, військовослужбовця, судді, представника іноземної держави;

умисне тяжке тілесне ушкодження;

умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження;

умисне тілесне ушкодження;

диверсію;

бандитизм;

терористичний акт;

захоплення заручників;

зґвалтування;

крадіжку;

грабіж;

розбій;

вимагання;

умисне знищення або пошкодження майна;

пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів;

угон або захоплення залізничного, повітряного, морського чи річного транспорту;

злісне або особливо злісне хуліганство.

ст. 98 Види покарань до неповнолітніх:

штраф (якщо вони мають власний доход, власні кошти або майно);

громадські роботи (з 16 років);

виправні роботи (з 16 років, на строк від 2-х місяців до 1 року);

арешт (з 16 років, на строк від 15 до 45 діб);

позбавлення волі до 10 років (за умисне вбивство – до 15 років).

ст. 105 Заходи виховного характеру.

До неповнолітніх, які вчинили невеликої або середньої тяжкості злочин:

застереження;

обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;

передача неповнолітнього під нагляд осіб, опікунів, або педагогічного чи трудового колективу за його згодою;

покладання на 15-річного, який має майно, або заробіток, обов'язку відшкодування збитків;

направлення до спеціального навчального закладу до 3-х років.

Особливості відповідальності:

неповнолітність вважається пом'якшуючою обставиною;

до неповнолітніх більше надаються переваги при амністії, умовному засудженні та відстрочки вироку;

при визнанні рецидивістом, не враховуються судимості до 18 років;

не повнолітні не відбувають покарання разом з дорослими злочинцями;

вирок неповнолітнього не може бути більше 10 років;

до неповнолітнього не може бути застосовано довічне ув'язнення.

ПРАВОВИЙ ПОРАДНИК ДЛЯ УЧНІВ, БАТЬКІВ, ПЕДАГОГІВ

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ

Встановлення певного мінімального віку кримінальної відповідальності пов'язане з фізіологічним процесом поступового формування здатностей особи після досягнення певного віку усвідомлювати свої дії та керувати ними й розуміти небезпечність вчинюваних дій.

Згідно зі ст. 22 Кримінального Кодексу України (надалі - ККУ), відповідальність за деякі злочини настає з 14 років. Тому перелік злочинів, за які можлива кримінальна відповідальність, обумовлений головним чином не їхньою тяжкістю (як це помилково вважають), а саме можливістю усвідомлювати суспільно небезпечний характер відповідних дій навіть у 14-річному віці.

Вчинення злочину неповнолітніми розглядається як пом'якшуюча обставина. Основними видами покарань неповнолітніх є:

штраф;

громадські роботи;

виправні роботи;

арешт;

позбавлення волі на певний строк.

У всіх випадках покарання у виді позбавлення волі неповнолітньому не може бути призначено більш ніж 15 років, у тому числі і призначення покарання за сукупністю злочинів чи сукупністю вироків.

Кримінальна відповідальність неповнолітніх настає з 16 років.

Враховуючи, що кримінальна відповідальність неповнолітніх за своєю формою та змістом досить специфічна, ст. 104 ККУ передбачає умови та порядок звільнення неповнолітньої особи від відбування покарання з випробуванням. Ця стаття може бути застосована до неповнолітнього лише в разі його засудження до позбавлення волі.

Якщо неповнолітній не вчинить нового злочину, то після закінчення іспитового строку, засудження скасовується і він визнається несудимим. У разі вчинення нового злочину під час іспитового строку, суд призначає засудженому покарання за новий злочин і повністю або частково приєднує покарання, призначене за попередній злочин.

Формою реалізації кримінальної відповідальності, яка не пов'язана із застосуванням кримінального покарання, є застосування примусових заходів виховного характеру.

Ст. 105 ККУ містить вичерпний перелік примусових заходів виховного характеру, що можуть застосовуватися до неповнолітніх:

застереження;

обмеження дозвілля й встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;

передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічного колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання. Неповнолітній може бути переданий під нагляд педагогічному колективу навчального закладу тільки за місцем навчання, трудовому колективу - за місцем роботи за умови, що цей колектив спроможний здійснювати належний контроль за поведінкою неповнолітнього та позитивно впливати на його виховання;

покладення на неповнолітнього, який досяг 15-річного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;

направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує 3-х років. Умови перебування неповнолітніх у цих установах і порядок їх залишення визначаються законом.

Як правило, примусові заходи виховного характеру застосовуються до осіб, які вперше вчинили злочин, що не становить великої суспільної небезпеки. Направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків означає поміщення його в спеціальну школу або професійно-технічне училище. Це найбільш суворий примусовий захід виховного характеру. При вирішенні цього питання суд враховує, зокрема, що неповнолітній важко піддається вихованню, вийшов із-під батьківського впливу чи впливу педагогічного або трудового колективу, підпав під негативний вплив інших осіб тощо.

До спеціальної школи направляються неповнолітні правопорушники віком від 11 до 14 років, а до спеціальних училищ - від 14 і до досягнення правопорушником 18-річного віку. Не підлягають направленню і прийому до спеціального училища неповнолітні, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі.

До неповнолітнього може бути застосовано декілька примусових заходів виховного характеру.

ПРАВА Й ОБОВ'ЯЗКИ ПІДЛІТКІВ

У КОНТАКТАХ ІЗ ОРГАНАМИ ПРАВОПОРЯДКУ

Поради щодо уникнення неприємностей з боку закону:

1. Не ходи по вулицях один в пізній час без дорослих, не шукай пригод у небезпечних місцях (на будівельних майданчиках, пустирях, у лісосмугах).

2. Не відчиняй двері квартири стороннім людям.

3. Не спілкуйся з підозрілими особами, відмовляйся від їхніх доручень щось кудись віднести або передати на словах.

4. Не наближайся до п'яних та до людей, які поводять себе неадекватно, бо вони можуть бути здатними до непередбачених дій.

5. Не вживай речовин сумнівного або токсичного (клей, ацетон тощо) походження. Пам'ятай, що правопорушення, скоєне в стадії алкогольного чи наркотичного сп'яніння, обтяжує вину.

6. Не носи з собою предмети (ніж, кийок тощо), наявність яких може викликати підозру.

7. Не будь надто впевненим у своїй силі, у сумнівній ситуації краще звернися за допомогою до дорослих.

Діти — квіти життя, добре, якщо не дикорослі.

Ілля Герчиков

Як треба себе поводити, якщо тебе затримали працівники міліції:

1. Не тікай та не чини опір працівникам міліції.

2. У якій би ролі ти не потрапив до міліції (свідка, потерпілого, правопорушника), твої права повинні відстоювати твої законні представники, насамперед батьки чи особи, що їх замінюють.

3. Будь чемним із працівниками міліції, не намагайся їх залякувати своїми «впливовими» знайомствами.

4. Знай свої права. Вимагай від працівників міліції пояснення причин твого затримання та обов'язкового роз'яснення твоїх прав.

5. Не бреши, якщо не хочеш говорити правду. Краще мовчи - ти маєш на це право.

6. Обов'язково повідомляй працівникам міліції своє прізвище, ім'я, по батькові, дату народження та домашню адресу. Якщо ти приховуєш ці відомості і твої батьки через це не будуть знайдені, тебе можуть помістити до дитячого приймальника-розподільника на ЗО діб, а це на користь тобі не піде.

Триваліше затримання (арешт) можливе тільки з санкції (дозволу) прокурора. Наприклад, коли неповнолітнього затримано на місці злочину.

Якщо сталося так, що тебе затримали працівники міліції, запам'ятай:

1. Працівники міліції мають право затримати підозрілого неповнолітнього тільки на 3 години для з'ясування його особи.

2. При складанні протоколу про затримання краще бути ввічливим, давати правдиву інформацію про себе (прізвище, ім'я, свій вік та адресу). Це дозволить швидше знайти твоїх батьків, які є твоїми законними представниками.

3. Дуже важливо, щоб протокол затримання був оформлений правильно. Тому перед тим, як підписати протокол, уважно прочитай його, бажано запам'ятати його зміст, а також дату та час твого затримання.

4. Про свої потреби та права бажано вести розмову зі співробітником кримінальної міліції у справах неповнолітніх.

5. Тобі зобов'язані, у разі необхідності, надати медичну допомогу, ти маєш право зателефонувати батькам.

6. Тебе не мають права тримати в камері попереднього слідства разом із дорослими.

7. Міліція не має права допитувати тебе без присутності твоїх батьків, адвоката, педагога, які є твоїми законними представниками. Затримувати тебе мають право не більше ніж на 8 годин після з'ясування твоєї особи.

8. У разі скоєння тобою правопорушення, через 72 години тобі має бути пред'явлено звинувачення. Але не забувай, що за постановою прокурора тебе можуть помістити і до слідчого ізолятору.

9. У слідчому ізоляторі неповнолітні мають перебувати окремо від дорослих.

Якщо тобі довелося побувати в міліції в будь-якій ролі (свідка, потерпілого або правопорушника), головне для тебе - зробити правильні висновки. Такі випадки не додадуть тобі ні авторитету, ні слави.

Більш детальну інформацію про свої права ти можеш отримати в службі у справах неповнолітніх та центрі соціальних служб для молоді за місцем проживання.

ПРАВА Й ОБОВ'ЯЗКИ БАТЬКІВ

ПО ВИХОВАННЮ ДІТЕЙ

Визначення прав та обов'язків батьків і дітей викладені в Кодексі про шлюб та сім'ю України (КпШС України)

Цей Кодекс встановлює-порядок і умови одруження, регулює особисті та майнові відносини, які виникають в сім'ї між подружжям, між батьками та дітьми.

Право на виховання дітей є передумовою здійснення обов'язків по вихованню. Право й обов'язок батьків неможливо відокремити від їхньої особи. Відмовитися від прав і обов'язків по піклуванню про здоров'я, фізичний, духовний, моральний розвиток, навчання і, підготовку до праці дітей вони не можуть, а можуть тільки втратити їх за рішенням суду. Така втрата тягне за собою надзвичайні наслідки - повне скасування прав та обов'язків стосовно дітей, за винятком одного матеріального утримання.

Підстави, при наявності яких може постати питання про позбавлення батьківських прав, передбачені ст. 70 Кодексу про шлюб та сім'ю України. Таке питання може постати, коли буде встановлено, що:

батьки ухиляються від виконання своїх обов'язків по навчанню і вихованню дітей;

батьки відмовляються без поважних причин забрати дитину з пологового будинку;

батьки відмовляються без поважних причин забрати дитину з лікувально-профілактичних чи навчально-виховних закладів;

батьки зловживають батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми;

батьки шкідливо впливають на дітей своєю аморальною, антигромадською поведінкою;

батьки є хронічними алкоголіками чи наркоманами.

Кожна з указаних підстав є самостійною умовою для вирішення питань про позбавлення батьківських прав, яке проводиться тільки в судовому порядку.

Цей перелік підстав свідчить про те, що батьки можуть позбавлятися батьківських прав за порушення вимог ст. 61 КпШС України, де передбачено, що батьки мають право й зобов'язані виховувати своїх дітей, піклуватися про їхнє здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, готувати їх до праці.

Якщо дитина відбилася від рук, рукоприкладство не допоможе.

Костянтин Кушнір

Ст. 59 КпШС України проголошує, що батько та мати мають рівні права й обов'язки щодо своїх дітей і у випадках, коли шлюб між ними розірвано. Тому, коли йдеться про позбавлення батьківських прав, слід розуміти, що позбавлення може стосуватись як батька, так і матері або обох батьків.

Для захисту інтересів дитини суд може прийняти рішення про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав і передачу на опікування органу опіки та піклування. Воно може мати місце тоді, коли подальше перебування дитини в осіб, у яких вона знаходиться, загрожує її здоров'ю, вихованню та небезпечне для неї (дитина залишається без їжі, одягу, необхідного постійного догляду, ст. 76 КпШС України).

Позбавлення батьківських прав щодо неповнолітніх дітей є надзвичайним засобом впливу на батьків. Але навіть рішення суду з цього питання не є остаточним вироком. Наше гуманне законодавство передбачило поновлення в батьківських правах (ст, 75 КпШС України), яке допускається, якщо цього вимагають інтереси дітей і якщо діти не усиновлені. Поновлення в батьківських правах проводиться тільки в судовому порядку, якщо буде встановлено, наскільки змінились обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Адміністративна відповідальність батьків

Адміністративна відповідальність батьків встановлена, виходячи із вимог КпАП, за ухилення від виконання своїх обов'язків:

ст. 184, ч. 1 (за систематичне ухилення від виконання обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей (за наявності підтверджуючих документів));

ст. 184, ч. 2 (передбачена відповідальність за ті ж дії, які вчинені повторно протягом року після накладання адміністративного стягнення відповідно до першої частини цієї статті (за наявності підтверджуючих документів));

ст. 184, ч. З (за вчинення неповнолітнім у віці від 14 до 16 років правопорушення, яке передбачає відповідальність згідно з Кодексом про адміністративні правопорушення);

ст. 184, ч. 4 (до неповнолітніх, які відповідно до ст. 22 Кримінального Кодексу не є суб'єктами злочину і не можуть нести кримінальної відповідальності, застосовують примусові заходи виховного характеру, які передбачені ст. 105 ККУ, а батьки несуть адміністративну відповідальність).

Зловживання батьківськими правами може бути в різних формах і з різними наслідками для батьків. Так постійне нанесення дитині тілесних ушкоджень є підставою не тільки для позбавлення батьків (чи одного з них) прав, але й притягнення до кримінальної відповідальності за злочин проти здоров'я дитини. Законом передбачено, що якщо суд при позбавленні батьківських прав виявить у діях батьків ознаки злочину, то відповідно до ст. 70 КпШС України він може сам порушити кримінальну справу або повідомити про це прокурора, який повинен вирішити це питання по суті.

Кримінальна відповідальність батьків

У ст. 52 Конституції України сказано, що будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідується за законом.

У ККУ передбачено покарання (ст. 304): обмеження або позбавлення волі на строк до 5 років за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, пияцтво, заняття жебрацтвом, азартними іграми.

У ст. 303 ККУ (проституція або примушування та втягнення до занять проституцією) в ч. З сказано: дії, вчинені щодо неповнолітнього організованою групою, караються позбавленням волі на строк від 3 до 5 років.

У ст. 307 (309) ККУ про «Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів» сказано, що такі дії із залученням неповнолітнього караються позбавленням волі на строк від 5 до 10 (12) років.

Ст. 324 ККУ охороняє здоров'я неповнолітніх. Схилення неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів, що не є наркотичними або психотропними, карається обмеженням або позбавленням волі на строк до 3 років.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАСИЛЬСТВА В СІМ'Ї

Насильство в сім'ї - будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї відносно іншого її члена, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і завдають йому моральної шкоди, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.

Фізичне насильство в сім’ї - умисне нанесення одним членом сім'ї іншому побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров'я, завдання шкоди його честі і гідності.

Фізичні ознаки насильства:

зовнішні пошкодження (відбитки пальців, паска, сліди цигарок тощо);

пошкодження внутрішніх органів і кісток, які не є наслідком нещасних випадків.

Психічні ознаки насильства:

страх фізичного контакту з дорослими;

намагання приховати причину травми;

нічні кошмари і страхи;

самотність, відсутність друзів;

негативізм, агресивність, жорстоке ставлення до тварин;

суїцидальні спроби.

Сексуальне насильство в сім’ї - протиправне посягання одного члена сім'ї на статеву недоторканність іншого, а також дії сексуального характеру відносно неповнолітнього члена сім'ї.

Фізичні ознаки сексуального насильства:

ушкодження статевих органів;

захворювання, що передаються статевим шляхом;

вагітність.

Психічні ознаки сексуального насильства:

нічні кошмари і страхи;

депресія, низька самооцінка;

невідповідні до віку сексуальні ігри і знання про сексуальну поведінку;

намагання повністю закрити своє тіло;

ексгібіціонізм;

проституція.

Психічне насильство в сім'ї - насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю.

Ознаки психічного насильства:

затримка фізичного і розумового розвитку дитини;

енурез, нервовий тік;

постійно сумний вигляд;

різноманітні соматичні захворювання;

неспокій, тривожність;

порушення сну;

довготривалий пригнічений стан;

агресивність;

схильність до усамітнення;

невміння спілкуватися.

Економічне насильство в сім'ї - умисне позбавлення одним членом сім'ї іншого житла, їжі, одягу й іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров'я.

Ознаки економічного насильства:

відсутність адекватних віку і потребам дитини їжі, одягу, житла, медичної допомоги, освіти;

крадіжка їжі;

санітарно-гігієнічна недбалість; х хворобливість;

агресивність.

Не бийте дитину, щоб потім не відігралася

на ваших улюблених онуках.

Ілля Герчиков

Жертва насильства в член сім'ї - який постраждав від фізичного, сексуального, психологічного чи економічного насильства з боку іншого члена сім'ї.

Попередження насильств в сім'ї - система соціальних і спеціальних заходів, спрямованих на усунення причин і умов, які сприяють вчиненню насильства в сім'ї, припинення насильства в сім'ї, яке готується або вже почалося, притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні насильства, а також медико-соціальна реабілітація жертв насильства в сім'ї.

Захисний припис - спеціальна форма реагування служби дільничних інспекторів міліції та кримінальної міліції у справах неповнолітніх щодо жертви насильства в сім'ї, яким особі, що вчинила це насильство, забороняється вчиняти певні дії стосовно жертви насильства в сім'ї.

Віктимна поведінка - поведінка потенційної жертви насильства в сім'ї, що провокує це насильство.

Органи та установи, на які покладається здійснення заходів із попередження насильства в сім'ї:

1. Спеціально вповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім'ї.

2. Служба дільничних інспекторів міліції та кримінальна міліція у справах неповнолітніх.

3. Органи опіки та піклування.

4. Спеціалізовані установи для жертв насильства в сім'ї:

кризові центри для жертв насильства в сім'ї та членів сім'ї, стосовно яких існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї;

центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї.

Підстави для вжиття заходів із попередження насильства в сім’ї:

заява про допомогу жертви насильства в сім'ї або члена сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства;

висловлене жертвою насильства в сім'ї або членом сім'ї бажання на вжиття заходів з попередження насильства в сім'ї в разі, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто;

отримання повідомлення про застосування насильства в сім'ї або реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена сім'ї.

ПАМ’ЯТКА. Що потрібно знати про грип та заходи профілактики

Серед інфекційних захворювань, які офіційно реєструються в Україні, грип та ГРВІ в загальній сукупності становлять понад 90%. Щороку практично кожний шостий мешканець України залучається до епідемічного процесу з грипу та ГРВІ.

Грип – гостре інфекційне захворювання. Джерелом інфекції при грипі є хвора людина. Особливо заразна інфікована людина при грипі в розпал хвороби, в гарячому стані. Період зараження продовжується в середньому 4-7 днів. Передача інфекції відбувається головним чином повітряно-крапельним шляхом.

Симптоми захворювання: раптове підвищення температури тіла більше 38ºС, біль у горлі, головний біль, кашель, утруднене дихання, біль у м’язах, інколи може бути блювота, діарея.

Як попередити захворювання на грипп:

- Уникати контакту з особами, що мають прояви грипозної інфекції;

- Обмежити відвідини місць великого скупчення людей;

- Часто провітрювати приміщення;

- Прагнути не торкатися очей, носа, рота немитими руками;

- Уникати обійми, поцілунки і рукостискання;

- Прикривати ніс і рот при чханні або кашлі одноразовою носовою серветкою, яку зразу ж після використання потрібно викинути;

- Якщо у людини є симптоми грипу, то необхідно триматися від неї на відстані не менше двох метрів.

Основним захистом проти грипу та попередження ускладнень при розвитку захворювання є проведення щеплення проти грипу

За даними експертів у епідемічному сезоні 2013-2014 років в Україні прогнозується переважна циркуляція вірусів грипу A/California/7/2009 (H1N1), A/H3N2/Victoria/361/2011b, B/Massachusetts/2/2012. Усі зазначені штами ввійшли до складу актуальних сезонних вакцин проти грипу на сезон 2013-2014 років як такі, що рекомендовані ВООЗ для виробників грипозних вакцин.

Отримати консультацію щодо вакцинації можна в лікувально-профілактичному закладі за місцем проживання або територіальних закладах Держсанепідемслужби. При появі симптомів грипу необхідно обов’язково звернутися до лікаря! Пам’ятайте, що здоров’я у Ваших руках!

Порядок постановки на внутрішньошкільний облік учнів

Порядок ведення та визначення критеріїв постановки на внутрішньошкільний облік учнів загальноосвітніх навчальних закладів, які вчинили злочини або схильні до їх вчинення

Постановка учнів на внутрішньошкільний облік загальноосвітнього навчального закладу, спрямована на удосконалення роботи по профілактиці правопорушень, посилення соціального і правового захисту дітей, створенню системи роботи з учнями, які вчинили злочин або схильні до їх вчинення.

Постановка на внутрішньошкільний облік носить виключно профілактичний характер та є підставою для проведення індивідуальної профілактичної роботи в межах компетенції навчального закладу, яка регламентується Конституцією України, Законами України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Конвенцією ООН про права дитини, примірним Положенням про загальноосвітній навчальний заклад (затвердженим Постановою Кабінету Міністрів від 27 серпня 2010 р. № 778), Примірним статутом загальноосвітнього навчального закладу (затвердженим наказом Міністерства освіти і науки від 29 квітня 2002 р. № 284), Примірним положенням про раду загальноосвітнього навчального закладу, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки від 27 березня 2001 р. №159.

Згідно з аналізом зазначених вище документів, посадових обов`язків педагогічних працівників вважаємо доцільним термін «внутрішньошкільний облік» змінити на «посилене психолого-педагогічне супроводження». Підставою для постановки на внутрішньошкільний облік (посилене психолого-педагогічне супроводження дітей) може вважатися:

невідвідування або систематичні пропуски навчальних занять без поважних причин;

неодноразове порушення Статуту школи, систематичне невиконання домашніх завдань, відмова від роботи та порушення дисципліни на уроках;

жорстока поведінка, рукоприкладство по відношенню до інших неповнолітніх, в тому числі бійки, що привели до тілесних ушкоджень;

знущання над учнями іншої національності, віросповідання, расової приналежності (порушення Конвенції ООН про права дитини);

вчинення злочину, яке несе за собою притягнення неповнолітнього до відповідальності;

діти та сім’ї, які опинилися у складних життєвих обставинах;

учні, схильні до вживання алкогольних напоїв, наркотичних та психотропних речовин.

Розгляд питання про постановку на внутрішньошкільний облік (посилене психолого-педагогічне супроводження дітей) здійснюється Комісією по профілактиці правопорушень навчального закладу, яка створюється Радою навчального закладу відповідно до п.4.3.5 Примірного статуту загальноосвітнього навчального закладу, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки від 29 квітня 2002 р. №284 за наявності:

заяви класного керівника, вихователя або соціального педагога;

характеристик на неповнолітнього, підготовлених класним керівником, вихователем, психологом, соціальним педагогом школи;

акта обстеження умов проживання неповнолітнього, складеного службою у справах дітей або кримінальною міліцією у справах неповнолітніх на замовлення навчального закладу;

довідок класного керівника, вихователя, психолога, соціального педагога про профілактичну роботу з неповнолітнім з відповідними датами, бесідами, протоколами зустрічей з батьками або особами, що їх замінюють;

виписка оцінок за останній семестр (у разі постановки на внутрішньошкільний облік (посилене психолого-педагогічне супроводження) з приводу ухилення від навчальних занять);

доповідні вчителів-предметників з приводу успішності засвоєння знань, відвідування та поведінки на уроках, інші матеріали, які підтверджують необхідність постановки на внутрішньошкільний облік неповнолітнього (посилене психолого-педагогічне супроводження).

Для постановки неповнолітнього на внутрішньошкільний облік (посилене психолого-педагогічне супроводження) на засіданні Комісії з профілактики правопорушень розглядаються питання стосовно кожного випадку окремо.

Рішення про постановку на внутрішньошкільний облік (посилене психолого-педагогічне супроводження), або відмова, фіксується у протоколі засідання Комісії із зазначенням переліку заходів з проведення профілактичної роботи, відповідним визначенням термінів та відповідальних.

У випадку прийняття рішення про постановку учня на внутрішньошкільний облік (посилене психолого-педагогічне супроводження) в протоколі зазначаються:

терміни розробки індивідуальних планів роботи з учнем класного керівника, психолога, соціального педагога;

залучення спеціалістів (медичних робітників, соціальних робітників, психологів, служби у справах неповнолітніх) для проведення консультацій з неповнолітніми, його батьками або особами, що їх замінюють;

форми, періодичності термінів контролю за поведінкою підлітка, відвідуванням ним занять, засвоєння освітніх програм;

виявлення здібностей дитини та клопотання перед закладами позашкільної освіти щодо відвідування гуртків за місцем проживання з наданням в подальшому інформації про проведену роботу з учнем; у випадку відвідування інших гуртків, надання характеристики на учня керівником гуртка з рекомендаціями для загальноосвітнього навчального закладу.

Підставою для зняття з внутрішньошкільного обліку (посиленого психолого-педагогічного супроводження) учня може бути:

покращення ситуації, яка була причиною постановки на внутрішньошкільний облік (посилене психолого-педагогічне супроводження):

ліквідація неуспішності;

відсутність пропусків навчальних занять;

закінчення загальноосвітнього або професійно-технічного навчального закладу;

зміна місця навчального закладу.

Рішення про зняття з внутрішньошкільного обліку (посиленого психолого-педагогічного супроводження) учнів приймається Комісією по профілактиці правопорушень на підставі спільного клопотання заступника директора з виховної роботи, соціального педагога, психолога, класного керівника, вихователя або представника служби у справах дітей за наявності відповідних документів.

Збір і узагальнення матеріалів щодо роботи з учнем, який знаходиться на внутрішньошкільному обліку (посиленому психолого-педагогічному супроводженні), покладається на особу, яка персонально в межах своїх службових обов’язків відповідає за організацію роботи по профілактиці правопорушень в загальноосвітньому навчальному закладі.

УВАГА! ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНІ ПРЕДМЕТИ!

ШАНОВНІ ЖИТЕЛІ ОБЛАСТІ!

На території області продовжують мати місце випадки виявлення вибухонебезпечних предметів - боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни, а та­кож сучасних засобів ураження, що випадково стали доступними в результаті злочинної халатності осіб, які відповідають за їх збереження чи внаслідок терористичної діяльності.

Знайдені боєприпаси (або предмети, що схожі на них) повинні бути знешкоджені тільки спеціалістами.

Про знахідку вибухонебезпечного предмету необхідно терміново повідомити місцеві органи державної влади (сільради, райвійськкомати, відділення міліції, відділи з питань надзвичайних ситуацій).

Ваші дії після виявлення вибухонебезпечного предмету:

  • Зупинити будь-які роботи в районі небезпечного місця. Ні в якому разі не чіпайте підозрілий предмет.
  • Організуйте охорону небезпечного місця.
  • Не допускайте сторонніх осіб до небезпечного предмету, доки не прибули спеціалісти.

ВИКОНАННЯ ЦИХ ПОЛОЖЕНЬ ЗБЕРЕЖУТЬ ВАМ І ОТОЧУЮЧИМ ЗДОРОВ’Я ТА ЖИТТЯ!

Мо вчителів математики

Оголошення

Шановні батьки учнів 9-А та 11-А класів!

Повідомляємо, що підготовка до ДПА та ЗНО з математики відбувається щовівторка для 9-х класів о 14 годині та щосереди для 11-х класів о 14 год.30 хв. безкоштовно.

/Files/images/shkola_17/сайт.jpg

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БАТЬКІВ ЗА ВИХОВАННЯ, НАВЧАННЯ ТА РОЗВИТОК ДІТЕЙ

Питання належного виховання дітей, досягнення порозуміння між батьками і дітьми завжди були важливими й актуальними.

У статті 51 Конституції України сказано, щобатьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття.

Зміст виховання, відповідальність батьків за розвиток дитини у сім’ї визначає стаття 59 Закону України «Про освіту»:

1. Виховання у сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.
2.На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
3.Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані:
  • постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей,
  • створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
  • поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної та рідної мови, сім’ї, старших за віком;
  • сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;
  • виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини та інші.

Законодавство України, а саме Сімейний кодекс в ст. 150, визначає, що батьки зобов'язані виховувати дитину у дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, зобов'язані поважати дитину, готувати її до самостійного життя.

Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, - карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Так, батьки (усиновлювачі) або опікуни чи інші фізичні особи, які на правових підставах здійснюють виховання малолітньої особи, також заклади, що здійснюють щодо малолітнього функцію опікуна,відповідають за неналежні виховання та нагляд(інколи в літературі висловлюється аргументована думка з приводу того, що доцільно було б ввести відповідальність батьків та опікунів не лише за неналежне виховання та нагляд але й за неналежне утримання яке матиме місце у разі крадіжки малолітнім грошей або продуктів харчування з магазину для прожиття), а навчальні заклади, заклади охорони здоров’я, інші заклади чи особи, що зобов’язані здійснювати нагляд за малолітнім, - мають нести відповідальність лише за неналежний нагляд.

Якщо це стосується батьків, то відповідальність буде покладена на обох незалежно від того, проживають вони разом чи окремо, оскільки обов’язок здійснювати належне виховання та нагляд за малолітнім є рівним для обох із них.У разі, коли батьки були позбавлені батьківських прав, обов’язок відшкодувати завдану майнову шкоду за протиправні діяння своїх малолітніх дітей лежить на них ще протягом трьох років після позбавлення батьківських прав (ст. 1183 ЦК України). Це пояснюється тим, що виховання чи неналежне виховання є процесом, який має тривалу дію в часі і його вплив не може припинитися з моменту позбавлення батьківських прав.

Наслідки неналежного виховання матимуть свої негативні прояви і після факту позбавлення батьківських прав. Оскільки функціональні обов’язки батьків, усиновителів та опікунів щодо дітей є ідентичними, доцільно було б названі правила щодо позбавлення батьківських прав поширити на випадки скасування усиновлення та припинення прав опікуна.

У виняткових випадках - при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав. З таким позовом до суду має право звернутися прокурор. При винесенні рішення про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав суд не встановлює конкретних строків цього обмеження прав батьків. Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. № 2402-ІІІ виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків щодо виховання дітей, захищає права сім'ї, сприяє розвитку мережі дитячих закладів.

Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей.

Порядок і розміри відшкодування витрат на перебування дитини в будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку-інтернаті, школі-інтернаті, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім'ї, іншому закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлюються законодавством України.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.

У разі відмови від надання дитині необхідної медичної допомоги, якщо це загрожує її здоров'ю, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність згідно з законом. Медичні працівники у разі критичного стану здоров'я дитини, який потребує термінового медичного втручання, зобов'язані попередити батьків або осіб, які їх замінюють, про відповідальність за залишення дитини в небезпеці.

Сім'я є середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватисяна повазі до прав дитини та її людської гідності.

Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом:

Стаття 155 Сімейного кодексу України

  • Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
  • Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
  • Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
  • Батьки зобов'язані поважати дитину.
  • Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
  • Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.
  • Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
  • Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
  • Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї.
  • Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій.
  • Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.

Стаття 150, 152 Сімейного кодексу України

  • Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей – тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
  • Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
  • Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення,відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, -тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
  • Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину,відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, -тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 184 Кодексу України про Адміністративні правопорушення

Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, -карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 166 Кримінального Кодексу України

  • Експлуатація дітей, які не досягли віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання їх праці з метою отримання прибутку-карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
  • Ті самі дії, вчинені щодо кількох дітей або якщо вони спричинили істотну шкоду для здоров'я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини, або поєднані з використанням дитячої праці в шкідливому виробництві,-караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 150 Кримінального Кодексу України

Шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками(усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, — якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Стаття 1178 Цивільного кодексу України

Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.

У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.

«Інтелект України»

Продовжується конкурсний набір учнів до 1 класу за проектом "Інтелект України"

Сутність цього проекту полягає не в насиченні дитини поглибленими знаннями. Головне - набуття нею необхідних навичок роботи з інформацією, аналізу, гнучкого творчого мислення, самоконтролю та самооцінки, швидких реакцій, раціональної організації навчальної праці. Також - розвитку пізнавальних процесів: сприйняття, пам'яті, мислення, уяви й уваги; розвитку якостей особистості школяра — цілеспрямованості, працелюбності, організованості, охайності, наполегливості, волі тощо.

Програма розроблялася в такий спосіб, щоб, враховуючи вікові особливості учнів, не лише зберегти, а й збільшити їх інтерес до навчання. Завдяки міжпредметним зв'язкам, засобам наочності та відеоматеріалам, об'єкт вивчення стає більш зрозумілим та цікавим. Приміром, на уроці читання діти вивчали оповідання про соловейка, а вже на уроці "Я і Україна" вони дізнаються про класову та видову приналежність цього птаха, спосіб життя, проглядають відеофрагмент з соловейком, чують його спів.

У навчанні академічно обдарованих учнів початкової школи найбільш розповсюджені такі освітні моделі:

· модель прискорення (дозволяє врахувати потреби та можливості певної категорії дітей, які вирізняються прискореним темпом розвитку);

· модель поглиблення (передбачається поглиблене вивчення обдарованими учнями певних навчальних дисциплін);

· модель збагачення (орієнтована на якісно інший зміст навчання з виходом за межі вивчення традиційних тем, установленням зв’язків з іншими темами, проблемами , дисциплінами);

· модель проблематизації (передбачає стимулювання інтелектуального та особистісного розвитку учня через використання проблемних методів і завдань проблемного характеру, пошуку альтернативних інтерпретацій навчальної інформації, що сприяють формуванню в учнів творчого підходу).

Експериментальні навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІІ ступенів для початкової школи розроблено відповідно до наказів МОН України й Державного стандарту та Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів.Вивчення навчальних предметів «Навчаємося разом», «Еврика» здійснюється за експериментальною навчальною програмою, що розроблена творчим колективом під науковим керівництвом доктора педагогічних наук, професора І.В.Гавриш.

Програма передбачає також навчання дітей різноманітних прийомів навчально-пізнавальної діяльності, сприяє формуванню таких якостей, як ініціативність, самоконтроль.Завданнями даного проекту є пробудження й виховання в кожному учневі патріотичних почуттів, залучення до вищих цінностей:

· любові до батьків, своїх предків, рідної землі;

· любові до рідної мови, культури, народу, пошани до історичного минулого, національних традицій і звичаїв;

· глибокого усвідомлення власної національної належності, відчуття єдності зі своїм народом;

· любові до Батьківщини-України, готовності творити задля кращого її майбутнього.

Важливим моментом проекту є формування емоційно- позитивного стану дитини в процесі навчання. Це відбувається через незвичну добірку видів завдань: виконання пісень під караоке, читання казок способом стеження за диктором презентації, робота з уривками мультфільмів та пошук переглянутого в тексті, вправа «Фотоапарат» тощо…

Способи навчально-пізнавальної діяльності в даному проекті передаються через правила, вказівки, алгоритмічні приписи й засвоюються учнями в формі вмінь і навичок.

Досвід творчої діяльності фіксується в посібниках у формі частково-пошукових завдань. Ефективними, як показала практика, є завдання на розвиток зорової пам’яті, уваги, спостережливості, кмітливості, формулювання припущень, встановлення послідовності певних дій, самооцінку.

Велику увагу автори проекту приділяють завданням, на основі яких формується ставлення до власного здоров’я та здоров’я оточуючих, до самого себе та інших людей, поведінка в соціумі.

�мних методів і завдань проблемного характеру, пошуку альтернативних інтерпретацій навчальної інформації, що сприяють формуванню в учнів творчого підходу).

Експериментальні навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІІ ступенів для початкової школи розроблено відповідно до наказів МОН України й Державного стандарту та Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів. У проекті враховано природні здатності молодшого школяра, вразливість його психіки, допитливість у пізнанні самого себе, схильність до імітації зразків поведінки дорослих, що зумовлює вплив програмового змісту не лише на інтелектуальний, а й на соціальний і особистісний розвиток учня. Таким чином у молодшого школяра формуються життєві навички, що сприяють соціальному, духовному та психічному здоров’ю:

· уміння слухати;

· уміння чітко висловлювати свої думки;

· уміння відкрито виражати свої почуття, без тривоги і звинувачень;

· адекватна реакція на критику;

· уміння розуміти почуття, потреби і проблеми інших людей, виявляти допомогу й підтримку;

· уміння бути «членом команди»;

· уміння усвідомлювати власну унікальність;

· позитивне ставлення до себе, інших людей;

· уміння правильно виражати свої почуття;

· установка на успіх;

· уміння концентруватися на досягненні мети;

· розвиток наполегливості й працьовитості.


ДПА у початковій школі

2015-2016 н.р.

Орієнтовні вимоги до змісту підсумкових контрольних робіт

У загальноосвітніх навчальних закладах державній підсумковій атестації (далі атестація) підлягають результати навчальної діяльності учнів четвертих класів з української мови (мов і літературного читання) та математики.

Атестація результатів навчання з української мови учнів, які почали вивчати її в поточному навчальному році, здійснюється за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють.

Атестація з кожного предмета проводиться письмово y формі підсумкових контрольних робіт.

Контрольні роботи проводяться в загальноосвітніх навчальних закладах відповідно до календарного планування на другому чи третьому уроці, окрім понеділка і п'ятниці, а також днів перед і після святкових.

На проведення контрольної роботи відводиться 1 академічна година (один урок): 5 хв. - на пояснення змісту роботи та інструкції щодо її виконання і 35 хв. - на її виконання.

Тексти підсумкової контрольної роботи вчитель записує до початку уроку на дошці або заздалегідь друкує на окремих аркушах і перед уроком роздає кожному учневі.

Оцінювання підсумкових контрольних робіт здійснюється відповідно до критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів, затверджених наказами МОН України від 13.04.2011 № 329 "Про затвердження Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 травня 2011 року за № 566/19304, від 21.08.2013 № 1222 "Про затвердження орієнтовних вимог оцінювання навчальних досягнень учнів із базових дисциплін у системі загальної середньої освіти", та Інструктивно-методичних матеріалів щодо контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів початкових класів загальноосвітніх навчальних закладів (лист МОН України від 28.01.2014 №1/9-74).

Додаткові підсумкові контрольні роботи у 4 -х класах не проводять.

Зміст завдань для підсумкових контрольних робіт формується відповідно до державних вимог щодо рівня загальноосвітньої підготовки учня, визначених чинними навчальними програмами для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів.

Завдання для підсумкових контрольних робіт розробляються методичним об'єднанням учителів (кафедрою) початкових класів загальноосвітнього навчального закладу (вчителем початкових класів у школах з малою наповнюваністю учнів).

При підготовці завдань для підсумкової контрольної роботи необхідно враховувати такі аспекти:

  • перевірці підлягає навчальний матеріал, що вивчався учнями впродовж навчання в початковій школі;
  • контрольна робота повинна містити завдання різних рівнів складності;
  • кількість і обсяг завдань мають бути оптимальними для виконання впродовж часового проміжку, відведеного на контрольну роботу;
  • тестові завдання бажано формулювати в одному стилі: або у формі запитання, або спонукання;
  • завдання для проведення підсумкової контрольної роботи готують у двох рівноцінних варіантах (окрім текстів для диктанту).

Особливості змісту контрольної роботи з української мови

Зміст контрольної роботи може бути сконструйовано у двох комбінаціях (за вибором учителів).

І комбінація контрольної роботи з української мови формується з тексту для диктанту або списування (з пропущеними орфограмами) для виявлення правописних умінь і завдань до тексту: творчого - на побудову зв’язного висловлювання для перевірки мовленнєвих умінь та завдань для перевірки мовних знань.

Вимоги до змісту завдань і їх оцінювання подано у таблиці 1.

Таблиця

Вимоги до формування змісту І комбінації контрольної роботи з української мови

№ з/п

Види завдань

Кількість завдань

Кількість балів за кожне правильно виконане завдання

Максимальна кількість балів

1

Диктант або текст для списування з пропущеними орфограмами обсягом 55-60 слів (для шкіл з навчанням мовами національних меншин – 40-45 слів) і кількістю орфограм 25% від загальної кількості слів у тексті (для шкіл з навчанням мовами національних меншин 20%), у тому числі 2 слова з переліку передбачених у програмі слів, значення, вимову і написання яких учні мають запам’ятати. Текст не має містити більше 2 слів на орфограми, вивчення яких не передбачено програмою початкової школи**

1

по 6 балів*

6 балів

2

Завдання до тексту для перевірки мовних знань

4

по 1 балу

4 бали

3

Творче завдання до тексту: побудова зв’язного висловлювання з 4-5 речень (для шкіл з навчанням мовами національних меншин – 2-3 речень

1

по 2 бали***

2 бали

Разом

6

-

12 балів


*за кожну допущену y диктанті або списуванні помилку знімається по 1 балу;

**y разі, коли y тексті є слово на орфограму, вивчення якої не передбачено програмою початкової школи, воно заздалегідь записується на дошці і під час виконання роботи учитель звертає увагу дітей на його правильний запис;

***у творчому завданні виставляють по 1 балу за зміст висловлювання і грамотність, де враховують помилки лише на ті правила, вивчення яких передбачено навчальною програмою.

ІІ комбінація підсумкової контрольної роботи з української мови формується з тестових завдань закритого типу (на вибір однієї відповіді з трьох пропонованих), відкритого типу (з короткою відповіддю і на встановлення послідовності або відповідності для перевірки мовних знань), диктанту або списування тексту з пропущеними орфограмами для виявлення правописних умінь і творчого завдання на побудову зв’язного висловлювання для перевірки мовленнєвих умінь.

Частину роботи (диктант/списування і творче завдання) учень письмово оформлює на аркушах зі штампом школи), дотримуючись вимог оформлення письмових робіт з мов. Тестові завдання виконує на окремому аркуші з тестовими завданнями, виданому вчителем.

Вимоги до змісту завдань і їх оцінювання подано у таблиці 2.

Таблиця 2

Завдання для до формування змісту ІІ комбінації контрольної роботи з української мови

№ з/п

Види завдань

Кількість завдань

Кількість балів за кожне правильно виконане завдання

Максимальна кількість балів

1

Диктант або текст для списування з пропущеними орфограмами обсягом 40-45 слів (для шкіл з навчанням мовами національних меншин – 30-35 слів) і кількістю орфограм 25% від загальної кількості слів у тексті (для шкіл з навчанням мовами національних меншин 20%), у тому числі 1 слово з переліку передбачених у програмі слів, значення, вимову і написання яких учні мають запам’ятати. Текст не має містити більше 1 слова на орфограми, вивчення яких не передбачено програмою початкової школи**

1

по 3 бали*

3 бали

2

Завдання закритого типу з вибором однієї відповіді серед трьох пропонованих варіантів

3

по 1 балу

3 бали

3

Завдання відкритого типу з короткою відповіддю

1

по 2 бали***

2 бали

4

Завдання відкритого типу на встановлення послідовності або відповідності між 6 компонентами

1

по 2 бали***

2 бали

5

Творче завдання: побудова зв’язного висловлювання з 4-5 речень (для шкіл з навчанням мовами національних меншин – 2-3 речень

1

по 2 бали***

2 бали

Разом

7

-

12 балів


*за кожну допущену у диктанті або списуванні помилку знімається по 1 балу;

**у разі, коли у тексті є слово на орфограму, вивчення якої не передбачено програмою початкової школи, воно заздалегідь записується на дошці і під час виконання роботи учитель звертає увагу дітей на його правильний запис;

***у творчому завданні виставляють по 1 балу за зміст висловлювання і грамотність, де враховують помилки лише на ті правила, вивчення яких передбачено навчальною програмою.

Особливості конструювання змісту контрольної роботи з літературного читання

Зміст контрольної роботи може бути сконструйовано у двох комбінаціях (за вибором учителя).

І комбінація підсумкової контрольної роботи має формуватись з тексту для читання мовчки для перевірки сформованості навичок читання, завдань до тексту для перевірки розуміння змісту прочитаного, уміння працювати з текстом і творчого на побудову висловлювання власної думки до змісту прочитаного.

Письмову частину роботи (творче завдання) учень оформлює на аркушах зі штампом школи. Інші завдання виконує на аркуші з текстом, виданому вчителем.

Вимоги до змісту завдань і їх оцінювання подано у таблиці 3.

Таблиця 3

Вимоги до формування змісту І комбінації контрольної роботи з літературного читання

№ з/п

Види завдань

Кількість завдань

Кількість балів за кожне правильно виконане завдання

Максимальна кількість балів

1

Текст (незнайомий учням) для самостійного читання з мови навчання обсягом 350-400 слів, (для шкіл з навчанням мовами національних меншин – 200-250 слів). Кількість слів, які потребують пояснення – не більше 2. Речення у тексті не мають містити більше 12 слів. Стиль тексту – художній.

1

по 3 бали*

3 балів

2

Завдання до тексту для перевірки розуміння його змісту і вміння працювати з текстом

7

по 1 балу

7 бали

3

Творче завдання: письмове висловлення власної думки до змісту прочитаного тексту з 4-5 речень***, для шкіл з навчанням мовами національних меншин – 2-3 речень***

1

по 2 бали***

2 бали

Разом

9

-

12 балів


ІІ комбінація підсумкової контрольної роботи з читання має формуватись з тексту для самостійного читання i завдань до тексту для перевірки розуміння змісту прочитаного і вміння працювати з текстом: тестових закритого типу (з вибором однієї правильної відповіді серед трьох пропонованих) i відкритого типу (на встановлення послідовності або відповідності та з короткою відповіддю) і творчого.

Частину роботи (творче завдання) учень письмово оформлює на листочках зі штампом школи. Тестові завдання виконує на окремому аркуші з тестовими завданнями, виданому вчителем.

Вимоги до змісту завдань і їх оцінювання подано у таблиці 4.

Таблиця 4

Вимоги до формування змісту ІІ комбінації контрольної роботи з літературного читання

№ з/п

Види завдань

Кількість завдань

Кількість балів за кожне правильно виконане завдання

Максимальна кількість балів

1

Текст (незнайомий учням) для самостійного читання з мови навчання обсягом 295-305 слів (для шкіл з навчанням мовами національних меншин – 155-165 слів). Кількість слів, значення які потребує пояснення – не більше 1. Речення у тексті не мають містити більше 12 слів. Стиль тексту – художній.

1

по 3 бали

3 бали

2

Завдання до тексту закритого типу з вибором однієї правильної відповіді серед трьох пропонованих варіантів

3

по 1 балу

3 бали

3

Завдання до тексту відкритого типу з короткою відповіддю

1

по 2 бали**

2 бали

4

Завдання до тексту відкритого типу на встановлення послідовності або відповідності між 6 компонентами

1

по 2 бали**

5

Творче завдання до тексту: письмове висловлення власної думки до змісту прочитаного тексту – 4-5 речень***

1

по 2 бали**

2 бали

Разом

7

-

12 балів


*якщо учень прочитав за хвилину 130 і більше слів, завдання оцінюється 3 балами, якщо від 130 до 149 слів - 2 балами, від 129 до 124 слів - 1 балами;

** якщо творче завдання виконано частково, неточно - 1 балом; якщо y творчому завдання учень логічно, правильно висловлює думку, обґрунтовує її, дає свою оцінку вчинкам героїв, описаним подіям, завдання оцінюється 2 балами;

*** бали за письмову частину роботи з читання виставляються без урахування помилок за грамотність.

Визначення техніки читання організовують таким чином:

  • учитель пропонує дітям взяти в руки олівці;
  • за вказівкою вчителя діти починають читати текст (мовчки);
  • через 2 хвилини вчитель зупиняє читання і пропонує Поставити олівцем крапку над словом, на якому зупинився читати учень;
  • учитель пропонує дітям продовжити читання тексту до кінця i виконати завдання до нього, працюючи з текстом.

Далі, вчитель встановлює кількість прочитаних слів кожним учнем за 2 хвилини, яку діліть на 2, i отримує кількість слів, прочитаних за хвилину.

Особливості конструювання змісту контрольної роботи з математики

Зміст контрольної роботи може бути сконструйовано у двох комбінаціях (за вибором учителя).

І комбінація контрольної роботи з математики має формуватись з таких основних завдань: складеної задачі на 3 дії; виразу з багатоцифровими числами на визначення порядку дій (з дужками); на порівняння і перетворення величин; знаходження частини від числа; застосування геометричного матеріалу.

Роботу учень письмово оформлює на аркушах зі штампом школи, дотримуючись вимог оформлення письмових робіт з математики. Усі письмові обчислення до завдань мають виконуватись у зошиті.

Вимоги до змісту завдань і їх оцінювання подано у таблиці 5.

Таблиця 5

Вимоги до формування змісту І комбінації контрольної роботи з математики

№ з/п

Види завдань

Кількість завдань

Кількість балів за кожне правильно виконане завдання

Максимальна кількість балів

1

Задача на три дії

1

по 3 бали*

3 бали

2

Знаходження значення виразу (з дужками) з багатоцифровими числами, що передбачає визначення порядку дій

1

по 2 бали**

2 бали

3

Порівняння чисел і величин

2

по 1 балу

2 бали

4

Перетворення величин

2

по 1 балу

2 бали

5

З находження частини від числа

1

по 1 балу

1 бал

6

Геометричний матеріал

1

по 2 бали**

2 бали

Разом

6

-

12 балів


ІІ комбінація контрольної роботи для державної атестації з математики має формуватись з тестових завдань (відкритого і закритого типу), задачі на три дії та завдань з геометричним матеріалом.

Частину роботи (задачу i геометричний матеріал) учень письмово оформлює на аркушах зi штампом школи, дотримуючись вимог оформлення письмових робіт з математики. Тестові завдання виконує на окремому аркуші з тестовими завданнями, виданому вчителем. Усі письмові обчислення до завдань мають виконуватись відповідно у зошиті і на аркуші з тестовими завданнями.

Вимоги до змісту завдань і їх оцінювання подано у таблиці 6.

Таблиця 6

Завдання для до формування змісту ІІ комбінації контрольної роботи з математики

№ з/п

Види завдань

Кількість завдань

Кількість балів за кожне правильно виконане завдання

Максимальна кількість балів

1

Задача на три дії

1

по 3 бали*

3 бали

2

Завдання закритого типу з вибором однієї відповіді серед трьох пропонованих варіантів

3

по 1 балу

3 бали

3

Завдання відкритого типу на встановлення послідовності або відповідності між 6 компонентами

1

по 2 бали**

2 бали

4

Завдання відкритого типу з короткою відповіддю

1

по 2 бали**

2 бали

5

Геометричний матеріал

1

по 2 бали**

2 бали

Разом

7

-

12 балів


*якщо неправильно виконано одну дію задачі, її розв’язання оцінюється 2 балами, якщо неправильно виконано дві дії – 1 балом;

**якщо завдання виконано частково, воно оцінюється 1 балом.

Пропонуємо приклади завдань для контрольних робіт:

до тексту для перевірки мовних знань

1. Знайди i підкресли (або випиши) y тексті диктанту (списаного тексту) слово, яким можна замінити вислів як сніг на голову.

2. Підкресли (або випиши) y двох останніх реченнях тексту займенник.

3. Підкресли (або випиши) у останньому реченні слово, яке відповідає звуковій моделі.

4. Підкресли (або познач) спонукальне речення.

до тексту (побудова зв’язного висловлювання)

Допиши, чим може закінчитись подія, описана у тексті для списування (диктанту).

Заміни останній абзац (кінцівку) тексту так, щоб фінал події був щасливим.

Доповни текст описом власних спостережень (для текстів-описів природи).

Приклади завдань у тестовій формі закритого типу, які передбачають вибір правильної відповіді із трьох запропонованих варіантів

1. Визнач рядок, y якому подано синоніми до слова сміятися.

  • А реготати, хихикати
  • Б плакати, сумувати
  • В сміх, смішний

2. Визнач закінчення, яке матимуть подані іменники в орудному відмінку.

Марія, лінія, олія.

  • А -ею
  • Б -ою
  • В -єю

3. Визнач відмінок виділеного в реченні прикметника.

B усі пори року Київ нагадує великий парк.

  • А називний
  • Б родовий
  • В знахідний

Приклади відкритих завдань y тестовій формі, виконання яких передбачає коротку письмову відповідь

Добери й запиши прислівники, якими можна замінити подані вирази.

Як кіт наплакав _______

На весь голос _________

Приклади завдань на встановлення послідовності або відповідності

Пронумеруй слова за алфавітом (або за кількістю складів, або за порядком ударного складу тощо).

Приклад творчого завдання (побудова зв`язного висловлювання)

Який навчальний предмет у школі тобі подобається найбільше? Напиши, чому ти так думаєш.

Приклади завдань до тексту для перевірки розуміння його змісту

1. Знайди і підкресли у тексті речення, яке відображає головну думку твору.

2. Пригадай і запиши прислів’я, яким можна замінити назву твору.

3. Підкресли речення, у якому розповідається про...

4. Підкресли у тексті слова, які відображають тему твору.

5. Обведи слова, якими автор висловлює своє ставлення до

6. Підкресли у тексті слова, які пояснюють вчинок (ім’я персонажа).

7. Познач речення, в якому автор використав порівняння.

Приклади творчих завдань (висловлення власної думки до змісту прочитаного тексту)

Запропонуй свій варіант заголовку до цього твору. Обґрунтуй свій вибір.

Що найбільше вразило тебе в тексті? Чому?

Приклади завдань у тестовій формі закритого типу, які передбачають вибір правильної відповіді із трьох запропонованих варіантів

1. Визнач жанр прочитаного твору.

  • А оповідання
  • Б казка
  • В байка

2. Визнач, де відбуваються події, описані y творі.

  • А y парку
  • Б y лісі
  • В y гаю

3. Визнач, y якому розділу книги можна розмістити цей твір.

  • А «Сторінки з книги природи»
  • Б «Людина починається з добра»
  • В «З джерела народної мудрості»

Приклад відкритих завдань у тестовій формі, виконання яких передбачає коротку письмову відповідь

Закінчи речення.

Утворі ідеться про…

Николаевцы взволнованы ситуацией с распространением вирусной инфекции. Многих пугает грипп. Как распознать инфекцию, как заняться профилактикой и лечением, – об этом рассказала «Николаевским известиям» Лариса Челенгирова. Острые респираторно вирусные инфекции – это сборная группа заболеваний, которые вызывают различные возбудители и объединены на основании общих особенностей. К этой группе относится и грипп. При этом разные вирусы поражают разные отделы дыхательных путей, и в разной степени. Если это риновирус – поражается слизистая носа, вирус гриппа – слизистая трахеи, аденовирус – лимфоидная ткань глотки, коньюктива. Общие признаки ОРВИ: инкубационный период от 1-7 суток; интоксикация, которая проявляется першением в горле, болью в горле, насморком, сухим кашлем; гиперемией зева, умеренной зернистостью нижнего неба, задней стенки глотки; миндалины чаще не изменены за исключением вирусной инфекции конъюнктивы, миалгии. Портрет человека, страдающего гриппом – это вид заплаканного ребенка – отечность и гиперемия лица, инъекции сосудов конъюнктивы, блеск глаз. Отличительной чертой пандемического гриппа (H1N1) – быстрое нарастание дыхательной недостаточности, присоединение рвоты, расстройство стула, влажный кашель с прожилками крови, разнокалиберные хрипы. Могут возникать осложнения – пневмонии атипичные, отек легких, менингонецефалит, гломерулонефрит, внезапная смерть. К группе риска относятся: лица с хроническими заболеваниями легких; лица с хроническими болезнями сердечно-сосудистой системы; беременные; лица с хроническими болезнями почек; лица старше 60 лет; лица, страдающие сахарным диабетом и ожирением; лица с иммунодефицитными состояниями. Как предупредить? Существует специфичная профилактика: Вакцинопрофилактика. Химиопрофилактика. За 2-3 месяца до предполагаемой эпидемии необходимо провести вакцинацию наиболее уязвимой категории населения. Во время эпидемии профилактика ОРВИ дополняется химиопрофилактикой противовирусными препаратами и индукторами интерферона у лиц, не получивших прививку против гриппа. Неспецифическая профилактика: вести здоровый образ жизни; закаливание; соблюдать гигиенические мероприятия; соблюдать масочный режим; при кашле и чихании прикрывать рот и нос платочком; часто мыть руки с мылом, протирать спиртосодержащей салфеткой; не дотрагиваться глаз, носа, рта т.к. это входные ворота для инфекции; постоянно проветривать помещение и проводить влажную уборку с дезсредствами. В случае инфицирования: по возможности изолировать больного в отдельную комнату, и соблюдать пациенту постельный режим; выделить отдельную посуду и средства гигиены; ограничить доступ к больному; во время общения с пациентом необходимо одевать 4-х слойную маску с соблюдением замены каждые 4 часа; родственникам после общения с пациентом вымыть руки с мылом, прочистить носовые ходы, прополоскать ротовую полость кипяченой водой; проветрить помещение. Если Вы чувствуете себя больным, беспокоит высокая температура тела, кашель и боль в горле, есть вероятность контакта с гриппом необходимо: Соблюдать постельный режим; 2.​ Оставайтесь дома, не посещайте работу, по возможности не контактируйте с окружающими, чтобы не инфицировать их ; 3.​ Соблюдайте водный режим, при отсутствии отеков у лиц сердечно-сосудистыми заболеваниями 1,5 – 2 л (это может быть чай с малиной, смородиной, ежевикой), неконцентрированный отвар шиповника, липового цвета, минеральная щелочная вода, компот из сухофруктов; 4.​ Лечение принимать по рекомендации врача. В эпидемический период в Центре работает телефон горячей линии где можно получить консультацию врача 36-02-85; 36-92-38. В домашней аптечке должны быть: жаропонижающие препараты при температуре тела выше 38,50С мефенаминовая кислота 250-500 мг 2-3 раза в день; витамин С 250-500 мг; противоаллергические препараты; препараты от насморка (риназолин, фармазолин); от кашля (амброксол, растительного происхождения). Источник: izvestia.nikolaev.ua

УВАГА! Відновлення навчальних занять

З 01.02.2016 відновлюються навчальні заняття в загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладах та академічному коледжі.

Просимо педагогів, батьків або осіб, що їх замінюють, посилити контроль за станом здоров'я дітей та у випадку проявів захворювання не відвідувати навчальний заклад, негайно звернутися до лікаря.


Увага!!!

З 25 по 31 січня з метою запобігання розповсюдження захворюваності на грип та ОРВІ та в звязку з перевищенням епідпорогу в загальноосвітніх закладах вводиться карантин (розпорядження міського голови від 24.01.2016)


До уваги батьків!

Шановні батьки, наприкінці січня – початку лютого в нашому регіоні підвищується рівень захворювання на грип! Адміністрація та педагогічний колектив школи звертає Вашу увагу на те, що при перших же симптомах грипу та ГРВІ ( різкому підвищенні температури, кашлі, нежиті, нападах задухи та інших) у дитини – не зволікайте, звертайтесь до лікарів. Саме своєчасна допомога та правильне лікування дитини врятують їй життя!


Бути дитині фінансово багатою чи бідною?

Для того щоби старшокласник або студент дізнався про те, що конкретно йому необхідно робити, щоб досягти фінансового успіху в житті, він повинен відповісти на три запитання:

  • Чи хоче він бути фінансово успішним у житті?
  • Чи зможе він, на його думку, досягти в житті фінансового успіху? (Діти майже завжди відповідають на ці запитання ствердно, але існує третє чарівне запитання.)
  • Чи вивчав він у школі предмет, присвячений тому, як стати фінансово успішним у житті?

​Ніхто й ніколи не відповідає на це запитання позитивно. Очевидно, кожний школяр хоче бути успішним і думає, що він неодмінно ним стане, але ні батьки, ні вчителі не вчать дітей того, як досягти фінансового успіху. У школах не тільки відсутні предмети про принципи фінансового успіху, але немає навіть структурованих предметів для навчання дітей основ фінансової грамотності.

Ми виховуємо наших дітей фінансово безграмотними та приреченими на невдачі. Чи варто дивуватись, що більшість людей живуть від зарплати до зарплати? Що більшість людей накопичують більше боргів, ніж активів? Що багато людей утрачають свої будинки, коли втрачають роботу? Чи варто дивуватись, що більшість людей не можуть дозволити собі оплатити навчання дітей у престижних ВНЗ і що їх кредитний борг перевищує їхні фінансові можливості?

Ще гірше те, чого наші діти вчаться у своїх батьків, у школі, у політиків та із засобів масової інформації. А саме того, що багаті люди корумповані, жадібні, надмірно багаті, і що їх багатство треба перерозподілити. Як ви думаєте, яке посилання отримує наше майбутнє покоління? Це вчить дітей того, що досягати фінансового успіху, переслідуючи свою мрію, – це погано, а бути багатим – ганебно.

Ось деякі статистичні дані, які є результатом п'ятирічного дослідження щоденних звичок, що відрізняють багатих людей від бідних.

  • 72 % багатих людей і лише 5 % бідних людей знають свій кредитний рейтинг.
  • 6 % багатих грають у лотерею в порівнянні із 77 % бідних.
  • 80 % багатих зосереджені хоча б на одній меті в порівнянні із 12 % бідних.
  • 62 % багатих чистять зуби щодня зубною ниткою в порівнянні із 16 % бідних.
  • 21 % багатих мають надлишкову вагу на 15 кг і більше в порівнянні із 66 % бідних.
  • 63 % багатих витрачають менше однієї години на день на використання Інтернету в розважальних цілях у порівнянні із 26 % бідних.
  • 83 % багатих беруть/брали участь у зустрічах випускників у порівнянні із 13 % бідних.
  • Фотографії дітей 29 % багатих людей висять на дошці пошани в порівнянні з 4 % бідних людей.
  • 63 % багатих і лише 5 % бідних слухають аудіокниги під час поїздки на роботу й назад.
  • 67 % багатих людей дивляться телевізор одну годину на день або менше в порівнянні із 23 % бідних людей.
  • 9 % багатих дивляться реаліті-шоу в порівнянні із 78 % бідних.
  • 73 % багатих знають правило «80/20» у порівнянні із 5 % бідних (правило каже: 80 % доходу витрачай, 20 % доходу відкладай).
  • 79 % багатих проводять в інформаційних мережах п'ять або більше годин на місяць порівняно із 16 % бідних.
  • 8 % багатих уважають, що багатство приходить через випадкову удачу, в порівнянні із 79 % бідних.
  • 79 % багатих людей уважають, що вони несуть відповідальність за свій фінансовий стан у порівнянні з 18 % бідних людей.

​Бідні люди бідні, бо в них занадто багато звичок, що ведуть до бідності, і занадто мало звичок, які ведуть до багатства. Бідні батьки вчать своїх дітей звичок бідності, а заможні батьки вчать своїх дітей звичок багатства. По суті, у нас немає розриву в рівні добробуту, у нас є розрив у ментальності батьків. У нас немає нерівності доходів, у нас є нерівність батьківського підходу до виховання.

Батьки й педагоги повинні разом прищеплювати дітям щоденні позитивні звички успіху наступним чином:

  • Обмежуйте використання дитиною телебачення, соціальних мереж і мобільного телефону до однієї години на день.
  • Вимагайте, щоб діти прочитували одну-дві освітні книги за місяць.
  • Вимагайте, щоб діти займались фізичними вправами 20–30 хвилин на день.
  • Обмежте споживання дітьми нездорової їжі до 300 калорій за день.
  • Вимагайте, щоб діти встановлювали цілі на найближчий рік, місяць і п'ять років.
  • Вимагайте від працездатних дітей роботи або волонтерської діяльності не менше десяти годин на тиждень.
  • Вимагайте, щоб діти відкладали й накопичували не менше 25 % зароблених або отриманих у подарунок грошей.
  • Навчіть дітей важливості побудови взаємин, спонукаючи їх у святкові дні (дні народження) телефонувати друзям, родичам, учителям, тренерам і ін. і відправляти листівки вдячності людям, від яких вони отримали подарунки або допомогу.
  • Переконайте дітей, що робити помилки – це нормально. Діти повинні зрозуміти, що основа успіху будується на витяганні уроків із власних помилок.
  • Карайте дітей, коли вони втрачають самовладання, щоб вони розуміли важливість контролю над емоціями, які інколи надто дорого обходяться.
  • Розкажіть дітям, що пошук фінансового успіху – це нормально і є цілком гідною метою в житті (у сукупності з духовними та моральними цілями). Діти повинні дізнатись, що таке мрія про фінансовий успіх і як іти до її здійснення. Діти повинні вчитись керувати грішми. Відкрийте для них розрахунковий або ощадний рахунок і змушуйте для покупки бажаного використовувати свої заощадження.
  • Діти повинні розуміти, що вони не мають права претендувати на такі дорогі речі, як мобільний телефон, комп'ютер, модний одяг, телевізор із плоским екраном і т. п., та вимагати їх у батьків.
  • Вимагайте, щоб діти брали участь принаймні у двох непов'язаних зі спортом позакласних заходах (або гуртках) у школі й поза нею.
  • Батьки й діти повинні розмовляти один з одним принаймні одну годину на день. Не в соцмережах або по мобільному телефону, а при безпосередньому спілкуванні. Це той випадок, коли кількість (часу) переходить в якість.
  • Навчайте дітей управляти своїм часом (навчайте їх азів тайм-менеджменту). Вони повинні складати щоденний список справ, який повинні перевіряти батьки. Метою є виконання щонайменше 70 % запланованих пунктів складеного списку.

​Багаті люди щодня роблять те, що відрізняє їх від усіх інших. У багатих людей добре розвинені щоденні звички успіху, які вони успадкували від своїх батьків і які є реальною причиною розриву рівня добробуту в нашій країні й реальною причиною того, чому багаті стають багатшими. Якщо ми не будемо навчати наших дітей щоденних звичок успіху й не встановимо єдині умови та правила гри для всіх, то багаті люди будуть продовжувати ставати багатше, а бідні будуть продовжувати ставати бідніше.

/Files/images/pochatkova_shkola/Безымянный.jpg

Батькам, учням

Пропонуємо 1 вересня долучитися до акції "Не губімо квітку – врятуймо захисника!", що проводиться за ініціативи молодіжної громадської організації «Зелений рух», під час якої не приносити квітів до школи, а кошти, передбачені на їх придбання, передати військовому госпіталю для лікування поранених учасників бойових дій на сході України.

30 серпня Палац творчості учнів (Адмиральська, 31) запрошує маленьких миколаївців та їх батьків на День відкритих дверей (з 9.00 до 14.00).

Ви зможете ознайомитися з напрямами роботи Палацу, гуртками та колективами, що там працюють та записатися до тих, які сподобаються.

Звертаємо увагу, що запис учнів 2-8 класів до "Комп"ютерної школи" здійснюється за цим посиланням.



Електронні версії підручників для учнів 1-11 класів:

http://4book.org/uchebniki-ukraina/4-klass

http://portfel.at.ua/load/

http://www.guonkh.gov.ua/normative/pidruchniki/1725.html

http://pidruchnyk.com.ua/ Дуже зручний сайт як для перегляду в режимі онлайн, так і для завантаження підручників (прямі посилання під вікном онлайн-перегляду)

http://schoolbooks.org.ua/ Для завантаження електронної копії підручника необхідно на його сторінці клацнути правою кнопкою на "Завантажити підручник" та вибрати "Сохранить ссылку как..." або аналогічний пункт меню.

http://portfel.at.ua/ Для завантаження електронної копії підручника необхідно на його сторінці клікнути по іконці PDF або DjVu поряд з зображенням книжки і в наступному вікні також вибрати "Скачать".

http://4book.org/uchebniki-ukraina Підручник завантажиться в вигляді архіву, його необхідно буде розпакувати (програмою WinRaR або аналогічною), так як більшість пристроїв не зможуть його прочитати.
http://shkola.yccat.com/index.htmlДуже гарний сайт, але для завантаження електронних копій підручників необхідно пройти просту реєстрацію.

У випадку, якщо якість завантаженого підручника невисока - пошукайте його на інших сайтах зі списку вище, дуже висока вірогідність, що там знайдеться набагато якісніший екземпляр


УВАГА!

Миколаївська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №17 повідомляє, що пробну посадку учнів буде проведено 28.08.2015 о 9.00.

1 вересня відбудуться урочиста лінійка, присвячена Дню знань, і Перший урок.

Як мотивувати дитину до навчання після канікул

Зовсім скоро пролунає шкільний дзвінок, але чи готова ваша дитина до наступного навчального року з контрольними роботами, творами, іспитами? Після довгого, неквапливого літа деякі діти потребують додаткового стимулу, щоб знову захотіти піти до школи, передчуваючи щось нове і цікаве. Ви можете заохотити дитину і зробити це у цікавій формі! Скористайтеся наступними десятьма мотиваційними порадами щодо навчання учнів, і ви неодмінно надихнете дитину на нові звершення.

Просто запитайте! Запитайте у дитини, що її може захопити і зацікавити, а також про існуючі, на її погляд, перешкоди. Будьте готові приділити достатньо часу, щоб дійсно вислухати її до кінця. Нехай дитина розповість, що в школі приваблює найбільше та викликає особливий інтерес. Зверніть на це увагу.

Проведіть «аукціон». Придбайте найпотрібніше шкільне приладдя: барвисті ручки, олівці, яскраві та незвичайні пенали, зошити з малюнками відомих і популярних серед дітей мультфільмів. Запросіть однокласників вашої дитини на ігровий «аукціон», на якому діти, використовуючи іграшкові гроші, зможуть брати участь в торгах і купувати ті речі , які найбільше сподобалися, щоб потім наповнити ними свій шкільний рюкзак.

Інтегруйте в життя дитини поп-культуру. Ознайомтеся з майбутньою навчальною програмою вашої дитини, рекомендованим списком літератури, який потрібно прочитати, цікавими темами, що будуть вивчати на уроках. Дізнайтеся: можливо, деякі художні твори були адаптовані кінематографами або шкільні предмети представлені в програмах на телебаченні (наприклад, ви можете подивитися науково-популярну передачу «Руйнівники легенд»). Придумайте розваги, як доповнення, до основного навчання дитини.

Відображайте діалог. Використовуйте спеціальну білу дошку або панель вашого холодильника, щоб поставити дитині запитання чи записати підбадьорливе і надихаюче висловлювання про перший тиждень нового навчального року. Напишіть, наприклад, так: «Ти познайомишся з новими однокласниками!» або запитайте його: «Хвилюєшся, що у тебе буде новий учитель?». У будь-який час ваша дитина може підійти до цієї дошки або панелі та написати відповідь, висловивши свої почуття, побоювання та хвилювання.

Інтер'єр дитячої кімнати. Нові образи стимулюють дітей, так чому б вам не оновити оформлення кімнати вашого учня? Змініть дизайн кімнати,переставте меблі та прикрасьте робоче місце пізнавальними наклейками на стіні, новим календарем або журнальним плакатом з його улюбленими музикантами.

Сприяйте позитивному настрою. Згадайте про шкільні досягнення дитини в минулому навчальному році: високі оцінки, призи на конкурсах або медалі за перемогу на спортивних змаганнях. Сконцентруйте свою увагу на її попередніх досягненнях, щоб пробудити бажання досягти успіху в новому навчальному році.

Дослідіть актуальні проблеми. Поговоріть з дитиною про нинішній стан школи. Наприклад, запитайте: «Кажуть, пропонують зменшити порції в їдальні та вилучити деякі продукти з меню?.. Чи вистачає у вас комп'ютерів?.. Яке освітлення у вашому класі?». Попросіть дитину висловити свою думку на різні нагальні проблеми, не лише особисті, а й ті, які стосуються школи. Бажано, щоб їй не захотілося залишитися осторонь, а взяти участь у позаурочних заходах і посильно допомогти школі.

Створіть «дерево досягнень». Придумайте «дерево досягнень», на яке ви зможете прикріплювати і демонструвати досягнення своєї дитини. Намалюйте на аркуші ватману дерево з численними коричневими гілками і виріжте жменьку «листя» з кольорового зеленого паперу. Кожного разу, коли дитина буде відчувати, що в процесі навчання вона чогось досягла, наприклад, успішно виступила на репетиції чи змогла вирішити складну геометричну задачу, вона може записати це на листочок і прикріпити на дерево. До кінця першого семестру його дерево буде схоже на вражаючу густу, пишну крону!

Ознайомтеся з територією школи. Якщо ваша дитина переходить у нову школу, відвідайте її влітку кілька разів. Прогуляйтеся спортивним майданчиком, на задньому дворі, подивіться, де що розташовано, увійдіть всередину будівлі (якщо вона буде відкрита) та пройдіться коридорами, загляньте в класи. Знайомство зі школою буде надзвичайно корисним і допоможе дитині трохи адаптуватися до нового середовища.

Будьте спокійні. Перед початком нового навчального року скажіть своїй дитині такі напутні слова: «Намагайся кожен день дізнаватися щось нове! І пам'ятай: кожен твій день неповторний!».

Існує безліч способів пробудити у вашої дитини зворушливе передчуття нового навчального року. Ці поради – лише тільки початок!

/Files/images/1346906837_2a602044b79ca03bcb96ce5c250ce3b1.jpg

ДИТЯЧІ ЗАПОВІДІ ДЛЯ БАТЬКІВ

1. Дорогі батьки, пам'ятайте, що ви самі запросили мене до своєї родини. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, мистецтва бути людиною.

2. У моїх очах світ виглядає інакше, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені: Що? Коли? Чому? – кожен із нас у ньому має робити.

3. Мої ручки ще маленькі – не очікуйте від мене досконалості, коли я застилаю ліжко, малюю, пишу або кидаю м'яча.

4. Мої почуття ще недозрілі – прошу, будьте чуйними до моїх потреб.

5. Щоб розвиватися, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте і оцінюйте, але не мене – лише мої вчинки.

6. Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на них учився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.

7. Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй неспроможності виконувати завдання згідно з вашим очікуванням.

8. Я вчусь у вас усього: слів, інтонацій голосу, манер. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Тому навчіть мене, будь ласка, найкращого. Пам'ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомагати один одному.

9. Я хочу відчути вашу любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб ваша любов не перетворилася на милиці, які заважатимуть мені робити самостійні кроки.

10. Любі мої, я вас дуже люблю! Покажіть мені, що ви також мене любите.

Шановні батьки майбутніх 5-класників!

На літо дітям було задано прочитати слідуючі твори із світової літератури:

  1. Синдбад-мореплавець. Арабські народні казки
  2. О.С.Пушкін. Казка про мертву царівну...
  3. Андерсен. Соловей. Дикі лебеді.
  4. Уальд. Хлопчик-зірка.
  5. М.Твен. Пригоди Тома Сойера
  6. Портер. Полліанна.
  7. Керрол. Аліса в Країні див.
  8. Роалд Дал.Чарлі і шоколадна фабрика.

Пропоную вашій увазі ссилку для прослуховування аудіокниг -

audioknigi online. Дуже зручно - ми так слухаємо "Поліанну"!

Випускний у 4-А класі

Ось і закінчилась початкова школа - чотири самих складних, самих цікавих роки, коли із зовсім маленьких, нерозумних дітлахів наші діти, як у казці, перетворилися на справжніх лебедів - майбутніх 5-класни-ків. І всі ці роки поряд з ними була перша вчителька - Опанасенко Віра Миколаївна, яка ласкавою, але твердою рукою спрямовувала учнів на цьому важкому шляху. І чого тільки не навчились діти - і гарно читати, і спритно рахувати, і красиво (майже всі!) писати. А скільки різноманітних знань, які ще неодноразово знадобляться у середній та старшій школі, вони отримали! Та й взагалі - цікаве було життя: конкурси, екскурсії, родинні свята! Кожен з наших дітей тепер відчуває себе справжнім школярем - і все завдяки високому професіоналізму та небайдужості Віри Миколаївни - одній з найкращих вчителів нашої рідної школи!

Ми, батьки учнів 4-а класа, щиро вдячні всьому педагогічному колективу ЗОШ №17 - першій вчительці Опанасенко Вірі Миколаївні, директору школи Панченко Алевтині Геннадіївні, завучам - Постернак Наталі Василівні, Жильцовій Оксані Володимирівні, Вінтовкіній Інесі Юріївні, вчителям - Кірику Олексію Леонідовичу, Михайловській Олені Олегівні за їх дуже важливу, святу роботу - виховання підростаючого покоління.

Здоров' я і наснаги вам, вчителі! У добру путь, діти!

/Files/images/image.jpgНаші випускники

/Files/images/image (2).jpgВипускники у лазерному клубі

Увага!

З 02.06.2015 в нашій школі починає працювати відпочинковий табір для учнів 1-6 класів. Запрошуються всі бажаючі. Учнів чекає захоплююче розмаїття заходів та оздоровлення в реабілітаційному центрі. Поспішайте! Ми чекаємо на Вас!

ОГОЛОШЕННЯ

Миколаївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №17

оголошує набір учнів до 1 класу.

Навчання проводиться з використанням технології ефективного засвоєння навчального матеріалу в умовах сучасної освіти МНЕМОТЕХНІКИ.

В закладі створені всі умови для отримання повної загальної середньої освіти:

  • навчання та виховання в світлих класах, створені ігрові куточки;
  • досвідчені вчителі, вихователі, чуйний та ввічливий персонал;
  • вивчення двох іноземних мов з першого класу;
  • уроки комп’ютерної грамотності;
  • гуртки за інтересами;
  • група продовженого дня;
  • заняття з психологом та логопедом;
  • учні початкових класів забезпеченні безкоштовним гарячим сніданком.

Вчитель першого классу - Опанасенко Віра Миколаївна, вищої кваліфікаційної категорії, переможець конкурсу «Класний керівник року», методичні розробки якої висвітлює педагогічна пресса, Інтернет портал. В своїй роботі використовує сучасні освітні технології інформаційно - комунікативного навчання, Програму творчого та інтелектуального розвитку для учнів молодшого шкільного вікУ.

/Files/images/pochatkova_shkola/opanasenko_vn/images (1).jpg

Документи для вступу до школи:

1. Заява на ім'я директора школи

2. Копія свідоцтва про народження дитини

3. Медична картка (пройдена медична комісія)

Поради батькам, діти яких ідуть в перший клас

Початок навчання дитини у 1-му класі – це дуже відповідальний і досить складний період у житті дитини.

Адже дуже багато змін відбудеться у житті дитини: з'являться нові знайомства, як з однолітками, так і з дорослими; нові взаємовідносини; нові обов'язки. Зміниться вид діяльності: зараз основною діяльністю Вашого малюка є гра, з приходом до школи основною діяльністю стане навчання.

Зміниться соціальна позиція дитини: ще сьогодні Ваш малюк є простою дитиною, а завтра – стане учнем з певними обов'язками. Основною діяльністю дитини стане навчання, яке потребує неабияких зусиль з боку дитини, певних знань, а також певних вмінь та навичок. Все життя буде підпорядковуватись навчанню, школі, шкільним справам. Безумовно, легше пристосуватись до тих змін у житті, які пов'язані з початком навчання у школі і успішніше себе реалізувати зможе та дитина, яка готова до шкільного навчання.

Заповіді для батьків майбутнього першокласника

§ Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов'язків. Зробіть це м'яко: «Який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд».

§ Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).

§ Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той і на інший продукт).

§ Не лайте, а тим більше - не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, відповідайте: «Спасибі, ми обов'язково поговоримо на цю тему».

§ Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли, цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію. Постійно говоріть з дитиною.

§ Розвиток мовлення - запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) - нехай розповість, що більше всього сподобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що це вам цікаво.

§ Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.

§ Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого - основа для взаєморозуміння.

§ Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Вийде обов'язково, тільки потрібно ще раз спробувати». Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.

§ Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.

/Files/images/pochatkova_shkola/opanasenko_vn/images.jpg

Психологічна готовність до навчання у школі включає такі компоненти:

§ фізіологічна готовність;

§ інтелектуальна (пізнавальна) готовність;

§ емоційно-вольова готовність;

§ готовність;

§ мотиваційна готовність.

Фізіологічна готовністьозначає достатній рівень дозрівання організму дитини, стан її здоров'я. Зрозуміло, що здорові діти краще пристосуються до змін, пов'язаних з початком навчання.

Інтелектуальна (пізнавальна) готовністьпов'язана із відповідним рівнем розвитку пізнавальної сфери дитини, тобто тих процесів, завдяки яким дитина пізнає навколишній світ: мислення, увага, пам'ять, сприймання, уява.

Мислення є найважливішою функцією мозку людини. Будь-який вид діяльності не може обійтися без мислення. А особливо – навчання. На момент початку навчання у школі дитина має володіти певним запасом знань про навколишній світ, про себе, про природу, про інших людей, про стосунки між людьми. Наприклад, дитина має знати: своє ім'я, прізвище, основні кольори, основні геометричні фігури (трикутник, прямокутник, коло). Володіти поняттям «більший»-«менший», «вищий»-«нижчий», «ширший»-«вужчий». Бажано, щоб дитина орієнтувалась у просторі (знала де права рука, розуміла поняття «під», «над», «біля», «між»). Дитина має вміти аналізувати, встановлювати зв’язки, порівнювати, аналізувати, узагальнювати, визначати головні і другорядні ознаки предметів та явищ.

Увагає ще одною складовою інтелектуальної готовності. Чим вищий рівень уваги, тим вища ефективність навчання. Навчання ставить перед дитиною нові завдання, несхожі на ті, які вона звикла виконувати під час гри. Навчальні завдання, на відміну від ігрових, містять більше нової інформації, а процес виконання навчальних завдань вимагає більшого зосередження. А для цього бажано тренувати здатність малюка бути уважним, наприклад, за допомогою ігор і спеціальних вправ.

Безумовно, легше буде навчатись тій дитині, у якої гарно розвинута пам’ять.

Дуже бажаним для успішного навчання є вміння дитини відповідати на запитання, уміти висловлювати свої думки. Передумовою цих вмінь є достатній словниковий запас дитини. Достатній розвиток мовлення є ще однією складовою інтелектуальної готовності дитини до навчання.

Достатній розвиток м’язів руки, вміння виконувати пальчиками дрібні дії (наприклад, нанизувати намистинки) буде запорукою того, що дитина легко навчиться писати.

Якщо Ви хочете, щоб Ваш малюк добре навчався, із радістю відвідував школу – допоможіть йому. Читайте малюку книжки: казки, вірші, оповідання. Після того, як казка прочитана, попросіть, щоб малюк переказав прочитане.

Розвивати мислення, увагу, пам’ять, дрібну моторику, розширювати словниковий запас можна і під час спеціальних ігрових занять із малюком (саме гра перетворює нудне навчання на яскраву, цікаву пригоду), і під час щоденного побутового спілкування. Наприклад, коли Ви гуляєте з малюком, розказуйте йому про те, яка зараз пора року, що відбувається у природі; якого кольору проїхала машина; яке дерево вище, а яке нижче. Розказуйте різні відомості про навколишній світ. Розширювати словниковий запас малюка можна за допомогою гри «Хто більше?»: загадайте якийсь предмет, чи явище, і називайте його ознаки: хто більше назве? Наприклад: «сніг» - білий, холодний, блискучий, іскристий, м’який, ранній, несподіваний, глибокий, дрібний, пухнастий, лапатий і т. д.

Щоб розвинути дрібні м’язи руки, надавайте малюку можливість ліпити, малювати, розфарбовувати розмальовки; вирізати чи виривати пальчиками обведені фігурки. Створюйте разом з дитиною різні фігурки із паличок (можна використовувати навіть сірники – тільки обов’язково під Вашим наглядом). Нехай малюк складе таку саму фігурку, яку склали Ви, спочатку дивлячись на неї (так буде розвиватись сприймання, вміння орієнтуватись на зразок), а потім по-пам’яті (щоб розвивалась пам’ять, Ваші фігурки із сірників спочатку мають бути дуже простими, поступово їх потрібно ускладнювати).

Зараз у книжкових магазинах, на базарах, у кіосках можна придбати велику кількість книжок по розвитку мислення, пам’яті, уваги, сприймання, по підготовці дитини до навчання у школі.

Не менш важливою, ніж інтелектуальна готовність, є емоційно-вольова готовністьдитини до навчання. Ця складова включає достатній розвиток волі, послаблення імпульсивних реакцій, вміння керувати своїми емоціями (наприклад, слухати, не перебиваючи). Емоційно-вольова готовність вважається сформованою, якщо дитина вміє ставити мету, докладати зусиль для реалізації мети, долати перешкоди, виконувати не цікаву, але корисну роботу.

Чи має Ваш малюк прості, але постійні доручення (наприклад поливати квіти)? Чи прибирає за собою іграшки? Чи застеляє свою постіль (нехай і з Вашою допомогою)? Чи не перебиває Вас під час розмови? Чи має терпіння? Давши відповідь на ці прості запитання, ви дізнаєтесь, чи сформована у малюка емоційно-вольова готовність.

Наступний компонент – соціальна готовність. Вона містить у собі сформованість у дитині якостей, завдяки яким вона може спілкуватися з іншими дітьми, з вчителем. Це і бажання спілкуватися, і вміння встановлювати взаємовідносини з однолітками і дорослими; уміння поступатись, підкорятись інтересам дитячої групи, класу; повага до бажань інших людей. Взагалі, дитина поводить себе з іншими дітьми у школі так, як бачить це і чує вдома. Тобто дитина у своїх взаємовідносинах з іншими дітьми є дзеркалом того, які взаємовідносини панують у сім'ї. Саме у родині дитина отримує перші зразки спілкування. Якщо дитина вдома є свідком неповаги членів сім’ї один до одного, сварок, бійок, то вона вважає таку поведінку нормальною і сама починає так поводити себе в школі.

Мотиваційна готовністьсформована, якщо у дитини є бажання ходити до школи, є прагнення здобувати знання, дізнаватись нове, цікаве, виконувати нову соціальну роль – роль школяра. І тут багато що залежить від Вас, шановні батьки. Не залякуйте малюка школою, фразами подібними до такої: «Ось підеш у школу – там тобі покажуть!» Налаштовуйте малюка на школу позитивно: «У школі буде цікаво, радісно, ти дізнаєшся багато нового і корисного».

Ще одна порада батькам першокласників

Хотілося сказати кілька слів не про дітей, а про нас, дорослих, про наше ставлення до їхніх успіхів, до їхніх невдач. Шкода, але ми, батьки, часто нетерплячі та егоїстичні, хоча виправдовуємося «хорошими намірами». Але, якими б не були виправдання, наше роздратування, крики, з’ясування стосунків, покарання – все це додаткові стресові ситуації, постійний дитячий біль від непорозуміння та образи.

Чим більші наші старання, чим більше уваги ми приділяємо дітям, тим вищий батьківський рівень домагань, тим більша надія і бажаніша нагорода – відмінні оцінки…

Велике значення для психічного та фізичного здоров’я вашої дитини має правильний режим дня.

Поради для правильного режиму дня

1. Зранку дитина повинна вставати в один і той же час.

2. Після школи не спішіть садити дитину за уроки, їй необхідно 2-3 години відпочити (обідній сон).

3. Найпродуктивніший час для приготування уроків – з 15 до 16 години. Заняття ввечері безрезультатні, завтра доведеться все починати спочатку.

4. Не змушуйте дитину готувати уроки за один раз. Після 20 хвилин занять необхідно 10-15 хвилин перерви.

5. Під час приготування уроків не сидіть над дитиною, давайте можливість їй попрацювати самостійно, але якщо потрібна ваша допомога, наберіться терпіння.

6. Необхідні спокійний тон та підтримка («не хвилюйся», «давай з’ясуємо разом», «я тобі допоможу»), похвала, навіть якщо щось не вдається.

7. Першокласнику необхідно 10-12 годин сну з урахуванням обіднього (1-1,5 годин) для відновлення сил.

Якщо ви дотримаєтеся порад у вихованні, ваша дитина виросте врівноваженою та спокійною. Успіхів вам!

Що потрібно майбутньому першокласнику:

1. Шкільна форма.

2. Портфель-ранець.

3. Спортивна форма.

4. Спортивне взуття.

5. Змінне взуття.

6. Альбом і фарби (гуаш або медові акварелі).

7. Пензлики для малювання.

8. Стакан-непроливайка.

9. Кольорові олівці та фломастери.

10. Кольоровий папір, кольоровий картон.

11. Ножиці із закругленими кінчиками.

12. Клей ПВА.

13. Пластилін (не восковий), дощечка із стеками.

14. Папка для трудового навчання.

15. Конструктор пластмасовий або металевий.

16. Зошити (10 в косу лінію, 10 в клітинку).

17. Рахівні палички (пластмасові).

18. Обгортки для підручників та зошитів.

19. Папка для зошитів.

20. Пенал (2 ручки, простий олівець м’який, лінійка дерев’яна-15 см, ґумка).

10 речей, які повинні зробити батьки першокласника до 1 вересня

1. Малюк, швидше за все, буде хвилюватися і сам прокинеться вдосвіта. Прикрасьте його кімнату повітряними кульками, плакатом із веселим написом.

2. Багато хто з батьків вважає, що подарунків цього дня робити не обов’язково. Між тим яскравий згорток поруч із подушкою трохи розвіє дитячі хвилювання і, з іншого боку, підкреслить важливість події.

3. Звичайно ж, ранець із потрібними речами ви разом з дитиною склали ще тиждень тому. Напередодні 1 вересня варто ще раз зазирнути до нього… і покласти туди якусь дрібничку: чи то кумедний ластик, чи незвичайний олівець. Дитина зрадіє, побачивши таку знахідку!

4. На весь сьогоднішній день забороніть собі повчати дитину, не хмуртеся, не гнівайтеся, не обурюйтеся і не підвищуйте голос!

5. Відкладіть усі справи, візьміть на роботі відгул. Коли малюк вперше переступить шкільний поріг, ви маєте бути поруч із ним.

6. Скажіть своєму першокласнику, який він має чудовий вигляд.

7. Зустрічаючи дитину зі школи, розпитайте її, як пройшов перший день. Поцікавтеся, що вона робила і обов’язково похваліть за те, що вона трималася впевнено (навіть, якщо вона вмудрилася щось загубити).

8. Увечері влаштуйте святковий чай. З такого приводу запросіть бабусь, дідусів – їм також буде приємно привітати першокласника.

9. Сподіваємося, ви не забудете сказати дитині, як сильно ви її любите.

10. Засинаючи, дайте собі слово бути стосовно дитини й надалі такими ж спокійними та уважними, як сьогодні!

/Files/images/pochatkova_shkola/opanasenko_vn/images (2).jpg

9 фраз, которые нельзя говорить детям о войне


Папы и мамы сейчас чаще ломают голову не над тем, как говорить с ребенком "про ЭТО", а как говорить про АТО.

Алина МИРОШНИКОВА 17 июля 2014, 00:01

9 фраз, которые нельзя говорить детям о войне

Психотерапевты Роксана Ящук и Елена Ляшенко советуют отвечать на все вопросы. Но важно не сказать лишнего! Так что не стоит репетировать, как говорить - лучше выучить назубок, чего ребенку нельзя слышать, в каком бы настроении вы ни были.

"Ты еще мал о таком думать. Не твоего ума дело"

Запреты лишь усиливают ощущение тревоги и неопределенности.

"Папу могут убить на войне. Твой папа там, где опасно"

Как бы вы сами ни волновались, ребенок должен ощущать уверенность, что для его семьи все завершится благополучно. Иначе у него исчезнет ощущение безопасности мира, а в возрасте до 10 лет такие переживания болезненны и закладывают на будущее такие черты характера, как недоверие к окружающим, пессимизм.

"Вырастешь - тоже будешь воевать"

Каких бы политических взглядов вы ни придерживались, ребенка надо готовить к мирной жизни, а не к битвам. Это вопрос даже не морали, а душевного здоровья. "Защищать людей в будущем" - формулировка, которая помогает ребенку расти сильным и смелым. "Воевать, мстить" и т. д. - планы, которые разрушительно действуют на неокрепшую психику.

"Мы должны сражаться, чтобы победить всех врагов"

Войну нельзя представлять ребенку нормальным способом решения конфликта. Не стоит строить фразы так, чтобы ребенок думал, что его близкие поддерживают войну или приветствовали ее начало.

"Тебя я никогда не пущу на войну!"

Противоположная ошибка: ребенок, который заявляет, что пойдет сражаться, как папа, или всех освободит "от плохих", не должен сталкиваться с осуждением, насмешками, запретами. Иначе он, особенно мальчик, будет переживать, что "станет дезертиром, трусом, потому что мама слишком боится за него". Лучше поддержать его намерение стать защитником. А затем объяснить, что к такой роли надо готовиться: например, делать зарядку и бегать, чтобы стать сильнее. Спасать, но пока птенцов, котят, щенят, а не людей. Важно также подчеркнуть, что военные действия скоро закончатся, но он может применять свои умения в мирной жизни.

"Наш враг - такая-то страна, люди такой-то национальности"

Нельзя прививать страх, подозрительность или ненависть к целой стране, народу. Опять же, кроме моральной стороны вопроса это может вызвать расщепление в сознании у ребенка, у которого есть друзья различных национальностей, родственники, любимые актеры или музыканты.

"Ты испугался взрыва, увиденного по телевизору? А солдаты не боятся, трусишка"

Стыдить за проявление тревоги нельзя. Так вы не поможете избавиться ребенку от страха, а лишь загоните переживания вглубь, приучив и в будущем секретничать. Страхи, которые малыш пытается в одиночку подавить, могут обернуться физическими недомоганиями, такими как нервные тики, заикания, энурез, расстройства сна и аппетита.

"Люди ссорились, дрались, вот как ты с одноклассниками, а потом начали сражаться друг с другом. Вот что бывает, если не умеешь мириться"

Благие воспитательные намерения в данном случае неуместны. Для ребенка опасно думать, что обычные драки могут перерасти в убийства. Либо малыш начнет избегать любых выяснений отношений, чтобы не стать жертвой, из-за чего другие дети могут считать его слабаком или делать "козлом отпущения". Либо ребенок станет бояться сам себя, вспышек гнева - и такие переживания во взрослые годы чреваты депрессиями, склонностью к излишней самокритике.

"Выбрось свой пистолет. Сейчас я расскажу тебе, что такое настоящее ранение…"

Ни в коем случае нельзя описывать ранения, последствия применения оружия. В последние месяцы психологи все чаще занимаются детьми, которым родители сами живописали ужасы битв. Например, одна мама устала от того, что сыновья днями играли в войнушки, выкрикивая подслушанные где-то слова "колорады", "бандеровцы", которых никогда не употребляли в доме. Когда мальчики в очередной раз выбежали с криками "Ты убита!" - она решила серьезно поговорить. Мол, когда порежешь палец - больно, а раны - это огромные кровавые дыры по всему телу, от которых долго приходится мучиться. Результатом беседы был нервный срыв у одного из детей, после чего его долго пришлось лечить.

КОМПЕТЕНТНО

Ребенок - по природе оптимист

Психотерапевт Офра Аялон.

Умолчать о пугающих событиях намного опаснее, чем откровенно поговорить, считает психотерапевт Офра Аялон.

Психотерапевт Офра Аялон - один из самых известных в мире специалистов по работе с детьми, которые столкнулись с военными событиями. Она работала в Югославии, Израиле, странах Юго-Восточной и Центральной Азии. Время от времени психотерапевт приезжает к коллегам в Киев. Она поделилась с "Комсомолкой" мыслями о том, как лучше говорить с детьми о боевых действиях.

"Страшное смотрю наоборот"

- Не стоит бояться травмировать ребенка одним упоминанием о битвах, - утверждает Офра Аялон. - В детях заложен огромный потенциал сопротивления стрессу. Ребенок - по природе оптимист.

Когда-то я подарила внучке психологические карты по мотивам сказок. Поскольку задача этого набора - диагностировать стресс, среди них были мрачные изображения: например, гроб. Такие картинки я решила убрать, но внучка застала за этим занятием и попросила оставить все, как есть. "Я буду их смотреть наоборот, - сказала шестилетняя девочка. - Если попадется гроб, значит, это пожелание долгой жизни".

Но трагические события в мире могут привести ребенка в растерянность, испугать. Уязвимы дети, у которых еще не сформировались личные способы пре­одоления стресса.

Три родительские ошибки

Некоторые папы и мамы отрицают, что информация может напугать. Если ребенок излишне чувствителен и вы позволили ему посмотреть кадры или фото, не предназначенные для его возраста, может развиться фобия, даже если лично вашу семью боевые действия никак не затронули. В этом случае лучшее лекарство - доступный и спокойный разговор.

Вторая ошибка: преувеличивать травматичность информации, поэтому снова и снова говорят о том, что мало беспокоит ребенка, и в итоге сами пугают его. Избежать этого просто: говорите лишь тогда, когда малыш задает вопросы или когда есть признаки, что его мучает тревога.

Также ошибочно пытаться изолировать ребенка от этой темы - информация просочится от сверстников, из подслушанных разговоров посторонних, из телевизора и газет. И если ребенок воспримет ее искаженно и как запретную, его богатая фантазия породит страхи.

В ТЕМУ

Где заканчивается норма

Игра и адаптированные истории - для ребенка естественные способы "переварить информацию". Психотерапевты советуют дошкольникам рассказывать сказки о том, как злодеи затеяли войну, а добрые и храбрые герои быстро восстановили мир. С младшими школьниками можно почитать доступные по возрасту книги о войне. Со всеми полезно "играть в войнушки", которые постараться привести к мирному финалу. Но в процесс важно обратить внимание, что с ребенком.

Не должно беспокоить:

Игры в АТО, наступления солдатиками и танками, различные "взрывы" в песочнице. Крики "Ты убит, ранен", если для ребенка это аналог фразы "Ты проиграл". Веселье, смех во время "войнушек".

Повод обратиться к психологу:

Имитация допросов пленных, пыток, реалистичная жестокость с игрушками. Излишняя серьезность, игры без тени улыбки. Попытки закопать солдатиков в песок. Стремление строить баррикады и требование их не разрушать, даже когда игра закончилась.


УВАГА! Відповідно до наказу управління освіти від 02.03.2015 №136 навчальні заняття призупинено по 07.03.2015. Відновлення занять - 10.09.2015.

Відповідно до розпорядження міського голови від 24.03.2015 №24-р, листа Головного управління Держсанепідслужби в Миколаївській області від 23.02.2014 №332/0-2/03, наказу управління освіти Миколаївської міської ради та з метою попередження епідеміологічних ускладнень, недопущення розповсюдження грипу та інших ГРВІ серед учасників навчально-виховного процесу з 25.02.2015 ро 04.03.2015 призупинено навчально-виховний процес у загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладах міста та муніципальному академічному коледжі.

Наказ управління освіти від 24.02.2015 №124

Поради та пам'ятки батькам щодо профілактики грипу та ГРВІ


15 шагов против выгорания: учителям и родителям

Сначала думала поделиться опытом с коллегами. Педагогам в эмоциональном плане сложно — практически нет времени восстановиться. А потом поняла, что и родители выгорают. Особенно, когда постоянно с ребенком, без выходных и отпусков, без бабушек и дедушек…. Дети и времена стали непростыми. Руки опускаются, хочется сбежать в тишину, валяться на диване, потом вообще ничего не хочется. Как восстановиться? Несколько практических шагов, которые помогут уменьшить риск выгорания. Выбирайте, что вам больше по душе!

  1. Отоспитесь. Оставьте все срочные дела, работа — не волк, в лес не убежит. Она вообще никуда не убежит. Поэтому лучше принять теплый душ, выпить мятного чаю или теплого молока, взять книгу — и спать. Хоть на два часа дольше, чем обычно. Первый шаг на пути к приливу энергии.
  2. Больше кислорода. Проветривайте и проветривайтесь! В классе и дома. Детям тоже нужна свежая атмосфера. Больше прогулок — хоть и коротких, но регулярных. В парк, соседний сквер. Можно с книгой.
  3. Внимание себе! Не отказывайтесь от завтрака, от обеда. Наше физическое состояние влияет на эмоции, настроение. Поэтому даже маленькая зарядка дает глоток энергии. Если нет гирь — литровые пластиковые бутылки с водой подойдут. И лучше под музыку. Латина обладает морем позитива. Особенно восстанавливают такие упражнения в конце дня.
  4. Еще заметила: израильтяне очень любят кофе. При этом для многих кофе важен не столько как напиток, скорее как ритуал. Это 5-10 минут для себя. Сколько раз слышала: «Не переживай, выпей чашечку кофе. Все будет хорошо!» Утром я рано выбегаю из дома на работу. Выхожу в подъезд, а сосед уже спустился в лифте, который хранит запах его кофе. И настроение улучшилось!
  5. Аксессуар! Дети замечают самые незначительные «мелочи»: цвет лака на ногтях, новые часы, сережки, стрижку… Зимой так не хватает красок, сочности и тепла. Поэтому компенсируем яркими деталями: шарфики, платки, палантины с приятной цветовой гаммой. В красивых у комфортных вещах самочувствие улучшается! И это всем вокруг передается! Можно с детским коллективом устроить день галстука. В авиакосмическом лицее при Национальном авиационном университете в Киеве был всеобщий День Галстука, которого ребята очень ждали весь год — вместе с преподавателями. Заведение у них строгое — все по форме, чтобы дать возможность себя реализовать в цвете, придумали такой день. А я не скрываю своей любви к брошкам и значкам с животными. Особенно они помогают в начале года, пока дети привыкают к новой обстановке в саду. Лошадки-мишки-пингвины хорошо отвлекают, с ними легче преодолеть барьеры и стеснение. Советую! Даже цветочки и бабочки!
  6. Читайте и узнавайте новое-интересное. Читайте сами, чтобы потом поделиться с учениками. Или дома — с ребенком. В дождливые дни, когда мы остаемся в саду без прогулки, а энергию наших детей практически невозможно сдерживать, чтение нас спасает. Заранее беру увлекательную книгу — чтобы и ребятам интересно было, и мне приятно читать. Даже одна-две страницы — уже результат! А потом Антону пересказывю — во время прогулки. Сын это дело очень любит. Сплошная польза!
  7. Помогайте друг другу. Учитель — учителю, родитель — родителю. В нашем нелегком деле важно понимать, что ты — не один. Делимся достижениями, обмениваемся впечатлениями, книгами, советами, пирогами — чем-нибудь, что держит в тонусе. Не зря же дети так любят меняться. На работе очень важно ощущать поддержку единомышленников. А с родителями мы семейные пикники устраиваем — вот наш отчет про зимний пикник, а это — про пикник осенью. Такие встречи работают как маленькая электростанция — хорошенько подпитывают энергией всех участников (по моим наблюдениям). А еще очень приятно, когда наши родители делятся своими наблюдениями: что ребенок запомнил и рассказал после наших занятий, иногда нам книги мама Даника передает почитать, поделки-декорации готовит к праздникам — для всех ребят. Это придает столько сил! Обратная связь — двигатель педагогического вдохновения!
  8. Думаем позитивно. Мысль — материальна. О чем думаем — то и получаем. Избегайте жалоб, чрезмерной критики чего-либо и кого-либо. Признаюсь, в свое время променяла учительскую на подсобку кабинета химиии — чтобы в окружении реактивов и колбочек спокойно проверять тетради, а не слушать плачи Ярославны в исполнении опытных коллег… Вы все поняли…
  9. Маленькие приятности. Похвалите кого-то, кого давно не хвалили: ребенка или родителя — за то, что они хорошо делают (читают, рисуют, улыбаются). Угостите яблоком или конфетой. Напишите малютку-записку, хоть в картинках — для тех, кто не читает. Самые приятные — мелочи, которых не ждешь. Про письмо от Мистера Брокколи я недавно уже рассказывала.
  10. Улыбочка! Даже когда нет настроения. Попробуйте перед зеркалом стоять и совсем не улыбаться — вряд ли получится. Встречаетесь с детьми — обязательно улыбнитесь. И чудо произойдет — они улыбнутся в ответ
  11. Экспериментируйте! Сделайте то, чего еще никогда не делали. Новые задания, свежие идеи, конкурсы, игры. Это даст ощущение движения, прогресса. Иногда даже самые обычные для взрослых вещи производят на детей впечатление.
  12. Перестановочка! Обновите-поменяйте дизайн учебного пространства: стенды, плакаты, книжные полки. Развесьте детские работы-рисунки: натяните леску потолще и закрепите листы прищепками — обычными деревянными, при желании их можно заранее покрасить-украсить, декоративные тематические прищепки тоже подойдут. Сделайте фотогалерею — с портретами детей. Шары воздушные, цветы, игрушки, книги, фрукты-овощи в вазе, конфеточки-вафельки — все это отлично поднимает настроение! Ароматерапия — детям и взрослым: зимой хороши запахи цитрусовых, хвойных, эвкалипта. Главное — не перестараться, особенно если есть дети с аллергической реакцией.
  13. Экскурсии. Дорога — всегда движение, смысл и мотивация. Отправляемся в ближайший музей/город/театр. За новыми эмоциями, знакомствами, переживаниями. Если я долго не выезжаю хоть в булочную на кофе, хоть в соседний порт или Тель-Авив — просто на прогулку, начинается ломка. Поэтому обязательно планируем «выход в свет» — и свет озарит нас!
  14. Устраиваем праздники! От обычного чаепития до тематических вечеринок и посиделок. Казалось бы, проще уже некуда, а сколько воспоминаний потом! Мы еще в школе в день Учителя и 8 Марта приносили чашечки с блюдцами, самовар (чайники только-только электирические появлялись) и угощения. Готовили вопросы-записочки для каждого учителя и под чай со сладостями слушали откровенные рассказы наших педагогов, с которыми мы были давно знакомы, но на самом деле мало что о них знали… Такие душевные встречи запоминаются и детям, и взрослым.
  15. Бездельничаем! Признаюсь, после Артека я могу долго и на износ работать, с недосыпом, интенсивно и продуктивно. Но после таких ударных творческих будней организм часто дает сбой — и уже приходится остановиться-лечиться от простуды или вируса безжалостного. Эффективнее всего действует пункт 1, а за ним пункт 13. И просто валяние в кровати, без никого и ничего, в тишине и покое + кинопросмотр — желательно комедий — оказывают чудодейственное влияние на мой организм. Обычно двух дней вполне хватает! Даже если выдается один или 1/2 — это лучше, чем ничего! Лениться тоже полезно!

Шановні батьки!

Згідно Положення, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 31.08.2001 № 616 про порядок розслідування нещасних випадків, що сталися під час навчально-виховного процесу та в побуті, зобов’язати батьків своєчасно інформувати класного керівника про звернення до лікарні через нещасний випадок.

Міністерство освіти і науки України на чисельні звернення надано роз'яснення щодо деяких питань проведення державної підсумкової атестації та зовнішнього незалежного оцінювання у 2014/2015 навчальному році» (лист Міністерства № 1/9-21 від 20.01.2015).

Зокрема, зазначено, що:

  • У цьому навчальному році атестація проводиться у письмовій формі з навчальних предметів інваріантної складової навчальних планів. Завдання для проведення атестації укладаються навчальними закладами за рекомендаціями МОН.
Деякі питання проведення ДПА та ЗНО у 2014-2015 н.р.

Керівникам навчальних закладів, учителям, випускникам, батькам

Міністерством освіти і науки України на чисельні звернення надано роз'яснення щодо деяких питань проведення державної підсумкової атестації та зовнішнього незалежного оцінювання у 2014/2015 навчальному році» (лист Міністерства № 1/9-21 від 20.01.2015).

Зокрема, зазначено, що:

Корисні поради батькам школярів

Як полегшити життя школяреві? Цим питанням задаються всі люблячі батьки. Виявляється, все просто. Досить грамотно спланувати день учня і почитати наші поради...

Навантаження для школяра

Ніколи не відправляй дитину одночасно в перший клас і якийсь гурток чи секцію. Саме початок «дорослого» шкільного життя вважається для неї важким стресом. І якщо малюк не матиме можливості піти погуляти, відпочити, а після - зробити уроки без поспіху, то у нього можуть виникнути серйозні проблеми зі здоров'ям. Тому, якщо заняття спортом і музикою здаються тобі необхідною частиною розвитку твоєї дитини, почни водити її туди ще за рік до початку навчання.

Виконання домашніх уроків

Пам'ятай, що син чи донька можуть концентрувати свою увагу на чомусь не більше 15 хвилин. Тому, коли ти будеш робити з малюком уроки, після 15 хвилин занять - перервіться і обов'язково відпочиньте, наприклад, зробіть фізичну зарядку. Можна просто пострибати на місці раз 10, потанцювати під веселу музику кілька хвилин. До речі, починати робити домашні завдання краще з письма. Добре також чергувати усні завдання з письмовими. Загальна тривалість таких занять не повинна перевищувати години.

Комп'ютер у житті школяра

Телевізор, комп'ютер і будь-які заняття, які вимагають великого зорового навантаження, варто проводити не більше години в день. У цьому впевнені багато лікарів-офтальмологів у всіх країнах світу.

Не забувай хвалити свого малюка

Протягом першого року навчання дитина як ніколи потребує підтримки батьків. Адже зараз вона формує свої особисті відносини з вчителями і однокласниками. Крім того, вона також і вперше розуміє, що з нею хтось хоче подружитися, а хтось - не хоче... Так у дитини складається власний погляд на себе. І якщо ти хочеш, щоб з малюка виросла впевнена у собі і спокійна людина, обов'язково хвали його. Підтримуй, не лай за двійки і ляпки в зошиті.

Пробудження школяра

Не треба різко будити дитину, адже внаслідок цього вона може відчувати почуття неприязні до мами, яка вічно термосить, мучить його, стягує ковдру. Найкраще навчити школяра користуватися будильником. Якщо малюк все ще важко встає, не треба дражнити його «лежебокою» або лаяти... Створюй атмосферу добра і теплоти, включи голосніше радіо або улюблену музику дитини, посміхнися їй, поцілуй малюка. Пам'ятай про те, що якщо дитину кваплять, то вона буде робити все ще повільніше. Це її природна реакція організму, її зброя в боротьбі з розпорядком, який її не влаштовує.

Повернення зі школи

Не задавай питання, на які дітки дають звичні відповіді. Мова йде про фрази типу: «Як твої справи в школі, які оцінки отримав? - Все нормально... » Згадай себе, як іноді дратували ці питання, особливо коли твої оцінки не відповідали всім очікуванням з боку батьків. Поспостерігай за дитиною, зверни увагу, які емоції «написані» у чада на обличчі. Дай дитині відпочити, запитай, чим ти можеш їй допомогти, поговори про щось хороше, попліткуйте по душах. Це допоможе зблизити сім'ю.

Пора спати

Молодших школярів краще за все укладати спати самим батькам. Важливо перед сном довірчо поговорити з малюком, заспокоїти страхи, уважно вислухати, показати, що ти його розумієш і підтримуєш. І тоді твій школяр прокинеться на наступний день в бойовому настрої!

ЯК СПІЛКУВАТИСЯ З ДИТИНОЮ
Шановні батьки, нам би дуже хотілося, щоб цей матеріал став вашим помічником.
Кожна мати та кожний батько хоче, щоб спілкування з дитиною приносило радість, щоб було взаєморозуміння і дружба. Хоча часом це нелегко. Дитина своєю поведінкою часто ставить перед батьками складні завдання: як відреагувати на спалах злості, неслухняності, що робити, якщо дитина пригнічена і невпевнена у собі, як допомогти їй налагодити контакт з однолітками, як бути, якщо ваша надмірно активна дитина не може всидіти і п'яти хвилин на одному місці... У батьків може виникати багато неприємних почуттів – злість, розчарування, безпорадність, почуття провини за те, що не змогли чомусь навчити. Сподіваємося, що в цьому матеріалі ви знайдете ті ідеї, що допоможуть вам справлятися зі складними ситуаціями, полегшать ваше життя і зроблять батьківство захоплюючим.
Про те, як спілкуватися з дитиною, можна говорити нескінченно багато. Ми виділили деякі загальні принципи, що можуть бути корисними в різних ситуаціях. І більш докладно розглянули деякі ситуації, що, з досвіду консультативної роботи з батьками, часто викликають труднощі.
Щасти вам!


Те, як ми ставимося до дитини, та й не тільки до дитини, впливає на те, чи зможемо ми знайти спільну мову, досягти взаєморозуміння, задоволення, радість у відносинах.
Що ж важливо в нашому ставленні до дитини?
Важливо приймати її. Це означає любити її безумовно. Просто тому що вона є, а не тому, що поводиться добре, відмінно вчиться, слухняна і т.д. Важливо поважати дитину як особливу людину, поважати її думку і почуття, і демонструвати цю повагу. Важливо прагнути зрозуміти, намагатися уявити себе на її місці. Важлива зацікавленість до її світу і її життя. Тоді дитина почуває себе потрібною, улюбленою. Тоді вона готова довіряти батькам, ділитися і дружити з ними.
Отже, у першу чергу, важливо наше ставлення до дитини.

Що можуть робити батьки, щоб дитина сприймала себе саму як улюблену, гарну і здібну?
  • Більше помічати гарне в дитині, акцентувати увагу на тому, що в неї виходить, а простіше кажучи, більше схвалювати її справи і вчинки, частіше обіймати дитину, гладити, говорити їй, як ви її любите, як вона потрібна вам, як добре, що вона у вас є.
Досвід свідчить, що схвалити завжди є що, головне захотіти знайти. Спробуйте підрахувати, скільки разів на день ви похвалили дитину, а скільки разів - висловили своє невдоволення. Схвалень і заохочень у ваших стосунках повинно бути як мінімум у 2 рази більше, ніж покарань і критики. Частіше говоріть дитині «можна», ніж «не можна», «обережно», «не смій», «не роби», « ні» і т.д.
Такий підхід не означає, що ви не повинні сердитися на дитину чи повинні приховувати свої почуття. Однак, варто виражати своє невдоволення якоюсь дією дитини, але не дитиною в цілому. Можна засуджувати вчинки, але не почуття дитини. Навіть якщо дитина відчуває такі почуття як гнів, роздратування, які зазвичай вважають поганими, не засуджуйте її. Якщо вона їх відчуває, це означає, що на це є причини. Ви можете шукати ці причини самі чи разом з дитиною .
Схвалення має бути конкретним. Часто батьки бояться «захвалити», щоб дитина не стала самозакоханою, впевненою в тому, що на світі є тільки вона і її потреби. Ви можете не просто казати "ти чудовий”, "ти найкрсивіша (найрозумніша, найдобріша і т.п.)”. Хваліть за конкретні дії: «Чудово, що допоміг помити посуд, а то я б ще довго не могла відпочити», «Спасибі, що сама зібрала портфель».
Не варто хвалити тільки за «великі» справи. Вчіть дітей радіти і цінувати маленькі успіхи теж. Ви можете ввечері разом обговорювати, що гарне і радісне відбулося за день, завести щоденник успіхів, придумати разом як ви будете відзначати, якщо дитина змогла впоратися з чимось вперше у своєму житті. Наприклад, якщо дитина вперше сама дісталася додому зі школи, можна відзначити цю подію разом чимось солодким. Чи придумати будь-які інші способи разом вчитися помічати гарне.
Часто дітям важко сказати, за що вони могли б похвалити себе сьогодні чи що відбулося гарного. Вони розгублюються, говорять, що нічого такого гарного, що варто схвалення, не зробили. Тільки поступово з'ясовується, що вони допомогли другові, вдало зіграли у гру, одержали гарну оцінку, швидше звичайного змогли зібратися, побачили особливо красиве дерево, і мають ще купу гарних вражень та справ. Просто вони не звикли зауважувати на те гарне, що вони зробили.
Багато дорослих зі смутком говорять, що виросли на принципі «Якщо ти зробив чи зробила щось добре чи навіть чудове, то це нормально, так і повинно бути, якщо погане – це жахливо». А схвалень і захоплення їх діями та вчинкам вони майже ніколи не чули. Для цього треба було зробити щось надзвичайно чудове.
У деяких ситуаціях, особливо, коли відносини між батьками і дітьми стали вже дуже напруженими, батькам важко буває помітити щось гарне в дитині, хвалити її.
Наприклад, дитина не робить вчасно уроки. І починається важка війна нагадувань, критики, погроз з боку батьків і опору, відмовок, відтягування, істерик, чи просто ігнорування з боку дитини. Ви можете спробувати змінити стратегію – запитати, що цікавого відбулося за день, помітити щойно побудовану модель машинки чи новий малюнок, складені речі, просто обійняти дитину, розповісти щось про свої справи. Можливо, з перших же ваших спроб вона і не почне ставитися до уроків більш відповідально, але це буде кроком до побудови добрих відносин, що дадуть шанс вирішити проблему.
  • Ваша дитина унікальна!
Уникайте порівняння своєї дитини з іншими
Коли ви порівнюєте свою дитину з іншими, ви тим самим нібито говорите їй, що вона гірше за інших, через що знижується самооцінка дитини. Часті порівняння призводять до того, що дитина і сама починає себе весь час порівнювати з іншими не у свою користь. У дитини може з'явитися відчуття, ніби щоб вона не робила, все одно вона не стане такою, як Петро, Марійка чи ще хтось. А тоді навіщо старатися щось покращувати. І дитина починає поводитися таким чином, щоб підтвердити свій образ «недостатньо гарної».
Порівнюйте, якою дитина була вчора, і чому вона вже навчилася сьогодні, що вже робить краще, ніж раніше. Тоді ви зможете зрозуміти, як вона розвивається і чим ви їй можете допомогти.
  • Установка на позитив
Мама десятирічного хлопчика дуже хвилюється, яким виросте її син. Вона зауважує, що він часто невпевнений у собі, йому буває важко спілкуватися з однолітками, він часто агресивний і поводить себе некеровано. Хлопець зовні і по темпераменту дуже схожий на свого батька, з яким мама давно і болісно розлучилася. Маму дуже лякає така схожість, вона боїться, що її син, коли виросте, стане поводитися так само, як і його батько. Їй дуже хочеться виховати сина відкритим для людей, товариським, сильним, впевненим у собі. Але її страх, що це не вийде, приводить до того, що вона весь час припиняє його дії, виховує «як не треба робити». В наслідок цього, хлопчик вважає себе поганим, багато чого боїться робити, привертає до себе увагу тільки негативними способами – бійкою, вередуваннями.
Що ж робити в такій ситуації? Дуже важливо говорити, як треба робити, а не як не треба. Замість фрази «Ти такий замкнений, не треба мовчати» краще сказати «Ти можеш говорити про те, що думаєш. Це чудово, що в тебе є своя думка! Мені буде цікаво її почути».
Всі батьки дуже лякаються, коли помічають, що дитина поводить себе агресивно, краде, бреше, занадто замкнена, брутально себе поводить. Та й як тут не тривожитися. Але в дійсності всі ці види поведінки є лише сигнал – щось про світ наша дитина ще не вивчила, чи чогось їй не вистачає, щось відбувається всередині неї, що змушує її поводити себе так. В усіх таких випадках перелякані батьки приділяють багато негативної уваги, намагаючись «вигнати бісів». Це приводить до того, що дитина навіть може почати посилювати негативну поведінку. Спробуйте усі свої звернення до дитині замінити з негативу на позитив.
  • Помічайте та визнавайте особливості своєї дитини.
Ваша дитина моторна чи повільна? Стійка до стресу чи дуже чутлива? У неї більше розвинута образна пам'ять чи пам'ять на словесну інформацію? Їй краще дається математика чи малювання? Спокійна чи дуже рухлива? Може заплакати, якщо ви спокійним, але суворим, голосом зробите їй зауваження, чи ледь відреагує на ляпанець чи інше покарання. Чи потрібно дитині багато контролю, чи вона настільки слухняна і сама вміє себе тримати в рамках, що ваш контроль потрібний лише мінімально?
Кожна з цих особливостей не означає, що ваша дитина краще чи гірша за інших. Вона просто така. Навряд чи вам вдалося б зробити тихоню з дуже активної дитини – усе, що ви зможете зробити, це направляти її енергію в «мирне русло», давати їй вихід, навчити її контролювати свої дії. Якщо ви приймете те, що дитина повільна, ви зможете допомогти їй навчитися розраховувати час, щоб встигати.

Хлопчик 10 років, чутливий, мрійник, який тонко сприймає навколишній світ, який цікавиться книгами, ніжний. Його захоплюють заняття танцями, а батько вважає це заняттям лише для дівчат і хоче, щоб він ходив на боротьбу чи футбол. У тата є чітке уявлення про те, яким повинен бути майбутній чоловік. Йому дуже важко прийняти той факт, що його сина цікавить не те, що важливо було для самого батька в дитинстві. А хлопець страждає, відчуває себе неправильним, йому хочеться бути гарним в очах батька. Але, з іншого боку, йому не подобається те, що батько йому пропонує.

На консультацію звертається мама першокласниці. Жінка дуже активна, багато чого в житті сама домоглася, швидка, рухлива, напориста. Їй здається, що з її дитиною щось не так, тому що дівчинка повільно збирається, довго думає над уроками, повільно реагує. А дівчинка просто від природи повільна. Мама її увесь час намагається поквапити, в результаті дівчинка починає все робити ще повільніше, стає плаксивою, дратівливою. Вона, через особливості свого темпераменту, не може виконати вимоги мами. Від того, що її кваплять, у неї виникає перенапруга. Якщо дати дівчинці робити все в своєму темпі, враховувати її повільність при зборі в школу, вона цілком успішно з усім може впоратися.

Іноді батькам буває особливо важко прийняти в дитині ті якості, які їм самим у дитинстві приносили багато неприємностей.

Мама звертається на консультацію з приводу свого 11річного сина, що не може за себе постояти. Якщо на нього кричать, починає плакати, багато чого боїться, лякається, коли опиняється в новій ситуацію чи знайомиться з новими людьми. У мами така поведінка викликає сильне роздратування. Коли вона стала згадувати своє дитинство, з'ясувалося, що вона теж поводилася саме так, і саме так її лаяли батьки за це, обзивали «нюнею». Вона ненавиділа себе, але нічого не могла із собою поробити. Коли вона бачить ті ж якості у своєму синові, вона згадує про ті часи, про гнів батьків і своє власне невдоволення собою, і переносить усі ці почуття на сина.

А іноді батькам буває важко примиритися з тим, що дитина поводиться зовсім не так, як вони поводилися. Якщо мама чи папа в дитинстві були тихими і слухняними, їм важко прийняти рухливість, активність і самостійність дитини, і вони, скорішеза все, будуть розглядати такі якості як «розв'язність і впертість».
  • Висувайте реальні вимоги до дитини.
Спробуйте поставитися до дітей, як до квітів – нехай вони ростуть у тому темпі, що їм задала природа. Форсувати розвиток дитини так само неможливо, як змусити квіти зростати швидше. Вимоги до дитини не повинні бути завищеними.
Досить часто відбувається так. До 6 років до дитини відносяться, як до маляти – балують, все за нього роблять, дозволяють йому вередувати, а коли настає пора підготовки до школи, вимоги істотно посилюються. Від нього починають вимагати відповідальності, самостійності, дорослості. Але звідки ж вона може з'явитися раптом? Усі ці якості варто виховувати поступово. І важливо враховувати вікові і просто індивідуальні особливості дитини.
  • Залучайте дитину до спільного вирішення проблем.
Дітям подобається брати участь в усьому. Залучайте дитину до прийняття рішень – як провести вихідні, коли і куди піти гуляти, що подарувати мамі на день народження. Люди терпіти не можуть, коли їх змушують, але якщо людина вирішує самостійно – інша справа. Дитина почуває себе учасником, а не об'єктом примусу.
Мама 7-річного хлопчика знайшла чудовий хід, щоб справитися з постійними «канюченнями» дитини і проханнями щось йому купити. Якось раз вона посадила його і докладно обговорила з ним їхній бюджет на місяць. Вона радилася з ним, від чого, на його думку, можна відмовитися, щоб йому щось купити, скільки можна виділити на покупку дріб'язків. Чи потрібно говорити, що кількість капризів дитини різко скоротилася.
  • Надавайте дитині можливість вибору
Для розвитку самостійності дитини й вміння приймати рішення дуже корисно надавати дитині можливість вибирати між двома способами поведінки чи дій. Замість того, щоб сказати, «Прибери машинку і конструктор», запитайте в дитини: «Ти хотів би спочатку прибрати конструктор, а потім машинку чи навпаки?» Це дозволяє дитині контролювати ситуацію і не суперечити волі батьків.
Якщо дитина звертається до вас за порадою чи запитує про те, яке прийняти рішення, і вам дуже хочеться підказати їй, що їй робити, спробуйте втриматися від готової відповіді. Спробуйте допомогти їй прийняти рішення самостійно.
  • Вірте у свою дитину.
Родина збиралася переїжджати на нову квартиру. Мама дуже тривожилася, що у хлопця, і так не надто товариського, можуть виникнути труднощі з пошуком друзів. На це інша мама і досвідчений психолог їй порадила для початку змінити тривогу на віру в те, що в її дитини все вийде, а тоді вже шукати способи допомогти йому.

Отже, ми поговорили про те, яке ставлення до дитини поліпшує наше спілкування з нею. Давайте тепер звернемося безпосередньо до способів спілкування з дитиною.

Які звернення дитина краще чує

Досить часто конфлікти з дитиною виникають тоді, коли дитина не чує батьківських прохань чи вказівок. Це може бути пов'язане з проблемою відносин між вами і дитиною. Наприклад, коли спілкування в основному зводиться до вимог і вказівок. Тоді дитина протестує проти цього і виявляє упертість. Чи, навпаки, коли батьки потурають дитині, не привчають її до того, що в неї є якісь обов'язки.
У той же час, важлива і форма, у якій ми просимо дитину щось зробити.

• Позитивно формулюйте звернення до дитини.
Кажіть дитині що робити, замість того, щоб вказувати, чого не робити. Наприклад, замість: «Не дряпайся по меблям», треба сказати: «Злізь зі столу».
• Не поєднуйте в одному проханні чи вказівці декілька.
Давайте вказівки по одній, а не всі разом. Розділяйте великі прохання чи вказівки на декілька невеликих. Наприклад, замість: «Прибери свою кімнату», скажіть: «Склади кубики в коробку», «Постав взуття в шафу».
• Говоріть дитині точно, що потрібно зробити.
Замініть такі висловлення як «Будь гарним» чи «Роби правильно», більш точними, такими як «Говори пошепки» чи «Будь ласка, сядь за стіл».
• Звертайтеся до дитини спокійно.
Діти повинні навчитися реагувати на нормальний тон голосу, а не на крик, авторитарний тон чи благання.
• Говоріть чемно і з повагою.
Прохання і вказівки повинні бути чіткими і ясними, в них не повинно бути неповаги до дитини. Дуже допомагає слово «будь ласка».
• Прохання і вказівки повинні бути такими, щоб дитина була здатна їх виконати.
Важливо, щоб прохання і вказівки збігалися з фізичними і розумовими можливостями дитини. Трирічна дитина не зможе зав‘язати самостійно шнурки, а п‘ятирічна вже спроможна це зробити. Просто так дитина не стане акуратною. Якщо до цього дитина сама не прибирала кімнату, значить в неї ще не має навичок. Її треба спочатку навчити цьому, а потім вже вимагати допомоги у прибиранні дому.
• Використовуйте команди і накази тільки тоді, коли вони дійсно потрібні.
Прямі команди повинні використовуватись тільки тоді, коли дійсно важливо, щоб дитина їх виконала. Наприклад, в екстреній ситуації, коли хтось поранився, потрібно щось дуже терміново зробити.
• Використовуйте вибір, коли це можливо.
Пропонуйте дитині, якщо є можливість, вибирати, що одягти – сині чи жовті панчохи, що з'їсти на сніданок, як провести час.
• Пояснюйте, чому ви просите чи вимагаєте
Пояснення краще давати до прохання чи вказівки. Не варто їх давати між проханням і його виконанням, оскільки діти можуть намагатися втягнути батьків у дискусію, щоб не робити того, що батьки просять.
• Хваліть!
Не забувайте похвалити і подякувати дитину за зроблене. Адже, якщо ми просимо про щось чужу людину, і вона виконує наше прохання, ми обов'язково говоримо їй «спасибі».

Давайте тепер звернемося до «особливих» ситуацій спілкування з дитиною.

Коли дитина переживає сильні почуття

(За матеріалами книги Ю.Б.Гиппенрейтер «Общаться с ребенком как?»)

Коли дитина переживає сильні почуття, їй боляче, страшно, кривдно, соромно, вона гнівається. Перше, що ви можете зробити – це дати зрозуміти, що ви "чуєте і бачите”, що вона відчуває.
Щоб дитина зрозуміла, що ви поруч з нею, готові зрозуміти її і підтримати, ви можете використовувати спосіб, що називається "активне слухання”.

Активно слухати, значить "повертати” дитині в розмові те,
що вона вам сказала, при цьому позначивши її почуття.

Ось приклади, як ви можете допомогти дитині поділитися почуттями та більше розповісти, що саме її хвилює.

Дівчинка: Я не буду носити цей кошмар!
Мама (спокійно): Тобі не подобаються ці брюки.. (Повторення почутого)
Дівчинка: Вони ні з чим не гармонують!

Дитина: Я ніколи не буду з ним спілкуватися!
Батько: Ти не хочеш з ним водитися. (Повторення почутого)
Дитина: Так! Він обзиває мене!
Батько: Ти розлютився. (Позначення почуттів дитини. При цьому батько не засуджує різку й агресивну реакцію дитини)

• Якщо дитина звертається до вас з чимось важливим для неї – намагайтеся приділити їй свою увагу цілком, не відволікаючись ні на що інше. Якщо дитина маленька, ви можете сісти поруч з нею. Якщо у вас немає часу зараз обговорювати з дитиною щось, скажіть їй, коли саме у вас буде можливість цілком побути з нею.
• Не варто задавати дитині питання. Краще, щоб ваша реакція була в стверджувальній формі. Фраза, сформульована як питання, не виражає співчуття. Скоріше сприймається як розслідування з боку батьків.
• «Тримайте паузу» - дайте можливість дитині розібратися зі своїми переживаннями, просунутися в рішенні своєї проблеми.


Чим корисне активне слухання:
 ви показуєте дитині, що ви поруч з нею, розумієте її;
 воно допомагає дитині самій більше розуміти себе, свої почуття, і знаходити рішення;
 ви показуєте дитині конструктивний спосіб вираження своїх почуттів і вирішення проблеми.

Є почуття, що прийнято вважати поганими. Наприклад, гнів чи роздратування, особливо, стосовно дорослого (вчителя, родича, когось з батьків). Але заборона на такі почуття не може усунути самі почуття. Вони залишаються всередині і накопичуються. І періодично вириваються з такою силою, що їх вже неможливо стримати.
Активне слухання дає дитині можливість самій усвідомити свої почуття. Дитина «одержує дозвіл» на вираження таких почуттів і вчиться виражати їх конструктивно. Ви можете створювати й інші ДОЗВІЛЬНІ КАНАЛИ – дозволити дитині вдосталь покричати від злості і викричати її, побити подушку чи грушу для биття, порвати папір.

Звичайно, спочатку може бути не просто використовувати активне слухання. Адже більш звичними є такі реакції:
• Поради, як поводитися, готові рішення - "А ти дай здачі", "Я б на твоєму місці..." – дитина не відчуває підтримки, може думати, що її почуття стосовно ситуації неправильні. Така позиція не допомагає дітям більше розповісти про свою проблему, сприяє тому, що вони ще більше замикаються в собі і своїх почуттях. Часто у відповідь на поради виникає негативна реакція, пов'язана з тим, що наступають на бажання дитини бути самостійною. Про це краще поговорити потім, коли почуття заспокояться. Тоді варто дати пораду, поділитися досвідом, обговорити, що варто і чого не варто робити.
• Критичні зауваження, догани, звинувачення - "З тобою завжди щось трапляється", "Сама винна!" - такі фрази звичайно викликають тільки сильну захисну реакцію і відмову від розмови, зневіру в тому, що батьки можуть почути, збільшують почуття провини, а також, призводять до зниження впевненості дитини в собі.
• Мораль, повчання - "Треба було думати", "Навіщо ти з ними зв'язувався" - викликають у дітей почуття тиску та неповноцінності, коли з ними відбулося щось неприємне.
• Обзивання, висміювання - "Боягуз, ти що, здачі дати не міг?", "А ти звичайно завжди правий?".
• Випитування, розслідування - "Ні, ти все-таки скажи", "Ну чому ти мовчиш?", "Що все ж таки трапилося?" – краще, заміняти питання на стверджувальні фрази. Наприклад: «Тобі зараз важко говорити про те, що відбулося».
• Співчуття на словах, умовляння - "Я тебе розумію" і інші подібні фрази можуть пролунати занадто формально для дитини. Іноді краще просто обійняти засмучену дитину.
Коли дитину переповнюють емоції, такі реакції заважають дитині відчути, що її розуміють. Спільним для всіх таких реакцій є те, що вони не допомагають дитині виразити почуття і залишають її наодинці зі своїми переживаннями.

Коли батьки дуже зайняті

Майже всі батьки сьогодні працюють. Багато хто працює дуже багато і важко. Час непростий. Потрібно заробляти гроші, щоб годувати родину. Страшно втратити роботу, тому їй віддаються всі сили. Або просто робота дуже захоплює, важлива для реалізації себе. У стрімкому темпі буднів багатьом батькам важко вибрати час для спілкування з дитиною.
Дитина може використовувати різні деструктивні способи, щоб привернути до себе увагу. Давайте розглянемо, що почуває дитина, коли батьки дуже зайняті і приділяють їй мало часу і уваги. І які варіанти поведінки допоможуть і вам, і дитині.
По-перше, дитина може не розуміти, чому батьків, чи одного з батьків постійно немає. Вона може почувати себе непотрібною, самотньою, беззахисною.
По-друге, дитина має потребу в передбачуваності і стабільності. Їй дуже важко, коли батьки непередбачено затримуються чи від‘їжджають кудись.
Часто діти починають хворіти, погано вчитися, розкидати речі, красти – все тільки для того, щоб хоча б такою своєю поведінкою звернути на себе увагу.
Один хлопчик навмисно кидав взуття посередині передпокоїв, оскільки знав, як любить порядок його батько. Але це був його єдиний спосіб привернути до себе увагу, нехай і негативну, з боку батька.
 Визначте час протягом дня чи тижня (у залежності від віку і ситуації), який ви можете присвятити своїй дитині, не відволікаючись ні на які інші справи. Дитина повинна знати – у цей час вся ваша увага належить їй і нікому і нічому іншому.
 Важливо дати дитині зрозуміти, що навіть коли мами чи тата немає поруч, вони пам'ятають про неї і люблять її. Ви можете подарувати йому чи їй якийсь талісман, дрібничку, що завжди буде з ним чи з нею, через яку дитина зможе відчувати вашу підтримку.
 Спробуйте розповісти дитині про свої справи, про те, що вас захоплює в них. Тоді дитина зможе відчути свою причетність і значимість, оскільки батьки діляться з нею.
 Намагайтеся попереджати свою дитину про те, коли в неї буде можливість вас побачити чи коли вас не буде. При цьому завжди краще, якщо є можливість, щоб дитина знала, як з вами зв'язатися у разі потреби.
Часто батьки відчувають почуття провини через те, що в них просто не залишається сил і часу на дитину. Адже крім роботи є ще інші справи: господарство, турбота про своїх батьків, потреба просто відпочити і розслабитися. Існує переконання, що «гарні батьки – це ті, котрі проводять з дитиною дуже багато часу». Звичайно, добре, коли це можливо. Але що ж робити, якщо цього часу немає? Досвід нашої практичної роботи показує, що справа не тільки в кількості. Дитині може бути досить зовсім небагато часу в день, щоб почувати себе потрібною і улюбленою батьками. Уся справа в тім, чим наповнити цей час.
Багато дітей зі смутком говорять, що їхніх батьків цікавить тільки їхнє навчання. Багато хто просто ненавидить щовечірній допит батьків «Як справи в школі? Що ти сьогодні одержав (одержала)?». Схоже, що можливі проблеми в навчанні настільки хвилюють і лякають батьків, що вони витісняють інтерес до того, що захоплює зараз дитину, що її хвилює, що засмучує і тривожить.
Не будемо заперечувати важливість гарної освіти, але дитина не тільки учень. Спробуйте поцікавитися захопленнями дитини і спробувати в них прийняти участь, і ви побачите, що дитина більш охоче стане йти на контакт із вами. Поцікавтеся її мріями, фантазіями, емоційними переживаннями, відносинами, уявленнями про майбутнє. Якщо вас зовсім не цікавить те, що цікавить вашу дитину, допоможіть їй знайти когось (знайомих, гурток, літературу), з ким вона могла б поділяти свої захоплення, і дитина побачить в вас друга і помічника. Часто через уроки вже просто не залишається часу на відносини – розмови, ігри, обговорення прочитаного чи щось ще.
Якщо у вас декілька дітей, вкрай важливо, щоб кожний з них знав, коли в нього буде можливість поспілкуватися з батьками наодинці, без братів і сестер.
Одна мудра жінка, що виховувала сама чотирьох синів, а ще працювала і вчилася, домовилася з дітьми так. Кожний з дітей знав, що вона проводить з ним, і тільки з ним, один вихідний на місяць. Кожен хлопець знав, що це час, коли він може поговорити з мамою про те, що для нього важливо. Завдяки цьому рішенню, навіть при такому завантаженні, вона змогла зберегти відносини з кожним із синів і знайти час, щоб підтримати кожного.

Батькам про батьків

У нашому суспільстві дуже розвинутий стереотип, що, коли з'являється дитина, батьки повинні відмовитися від себе, свого особистого простору, своїх інтересів і потреб і присвятити себе вихованню дитини.
Особливо розповсюджений цей стереотип серед жінок. Чоловіки, як правило, все ж таки зберігають свою територію. З одного боку, безумовно, народження дитини припускає обмеження для батьків. З іншого боку, навіть для самої дитини важливо, щоб батьки мали своє життя, не підкоряли себе цілковито дитині, вміли відстоювати своє право на особистий час, відпочинок, свої власні потреби. Тоді дитина вчиться поважати чужі права й має приклад того, як можна поважати свої права.

Привчайте дитину з малечку поважати право іншої людини,
в тому числі, найближчих людей – матері та батька,
на власний час і простір!

Нажаль, дуже часто матері підлітків скаржаться, що вони на дитину все життя поклали, в усьому собі відмовляли, а він чи вона не цінують, не чують, не зважають…... Отже, в результаті того, що мама забула про себе, дитина не навчилася враховувати бажання інших.

Діліться з дитиною своїми почуттями. Не завжди дитина може сама зрозуміти і правильно здогадатися про те, який у вас настрій, самопочуття, про те, що ви хочете побути наодинці із собою. Говоріть йому чи їй про це. Ви можете навіть запропонувати якісь умовні знаки, що будуть свідчити про ваш настрій чи ваші потреби. Попередьте дитину, що справа не в ній, що вона не винна, що мама чи тато зараз не спроможні грати чи розмовляти, що це тимчасово. Вам просто потрібно побути наодинці із собою, а потім ви знову зможете бути разом.
Коли ви ділитесь з дитиною своїми почуттями і проблемами, дитина скоріше навчиться ділитися своїми почуттями і проблемами з вами. Їй не потрібно буде влаштовувати істерику, для того щоб «сказати», що вона розлютилася на недостачу уваги, наприклад.

Навчайте дитину підтримувати вас. Це дуже важливо для вас обох.
Навіть якщо ви розумієте, що якось не так поводитеся зараз чи раніше не так діяли по відношенню до своєї дитини, спробуйте відсунути почуття провини. Якщо вам здається, що десь ви недозрозуміли, недоприділили увагу, недопіклувалися, недопояснили, спробуйте краще зрозуміти, подбати, приділити увагу зараз. Провина віддаляє нас один від одного, пригнічує, іноді навіть може призвести до того, що хочеться діяти ще більш брутально.

Експериментуйте, і ви знайдете нові рішення. Якщо ви бачите, що вас щось не задовольняє у спілкуванні з дитиною, залучайте свою творчість, пробуйте.

Якщо ви вдарили дитину у нападі гніву, а потім каєтеся в цьому, ви можете сказати: «Вибач мене. Це грубий і поганий спосіб показати тобі, як я розсердилася. Давай сядемо і поговоримо про те, чому тобі так важко виконувати мої прохання.»

Допомагайте дитині стати самостійною і полегшуйте власне життя. Пам‘ятайте, що варто бути уважними до того, на якому етапі розвитку своїх здібностей і можливостей знаходиться ваша дитина. Визначте:
• що дитина вже в стані робити самостійно;
• що може робити сама, але ще має потребу у вашій підтримці і допомозі;
• що ще не може робити, але ви б хотіли, щоб у найближчому майбутньому навчилася робити сама. І не беріть на себе зайву відповідальність.
І вам стане легше, і дитина буде поступово вчитися бути самостійною. Наприклад, традиційна проблема, коли батьки змушені робити уроки постійно разом з дитиною, інакше дитина їх просто не робить чи робить неуважно.
Як навчити її робити уроки самостійно? Якщо спочатку ви робите уроки разом, то потім запропонуйте дитині самій робити, а ви посидьте поруч, допоможіть, якщо треба, а потім разом перевірте. Потім запропонуйте їй спочатку перевірити усе самій, а потім вже разом. Потім ви можете поступово відмовитися від перевірок, довіривши їй самій функцію контролю. Потім можете домовитися, що ви будете зрідка заглядати до неї, коли вона буде робити уроки самостійно.
Важливо тільки бути уважними до того, чи готова дитина вже впоратися з тим, що від неї очікують.

Коли ви відчуваєте, що дитина своєю поведінкою – вередуванням, брутальністю, неслухняністю – зводить вас з розуму, спробуйте згадувати про активне слухання.
Також у нагоді стануть Я-ВИСЛОВЛЮВАННЯ. Я-висловлювання – це повідомлення про свої почуття у зв'язку із ситуацією від першої особи. Спробуйте заміняти такі фрази, як «Ти зводиш мене з розуму», «Ти огидно поводишся», на «Я злюся, коли не бачу ніякої реакції на свої слова». Ви можете помітити, що в цій фразі немає обвинувачення дитини. Ви просто говорите про себе і свої почуття. Таким чином, ви не стримуєте своїх почуттів. Вони не накопичуються в вас, щоб, зрештою, вирватися через крик або сльози. Дитина бачить урок, як можна виразити почуття. І дитина, як і будь-яка інша людина, скоріше буде готова вас почути, оскільки я-висловлювання не роблять її винною і поганою.

У ситуаціях, коли дитина зіткається з труднощами, коли він чи вона не слухаються, коли вам важко пояснювати, чому ви вводите ті чи інші обмеження, ви можете розповісти дитині про те, що ви самі відчували в дитинстві в таких ситуаціях.

Шляхом до того, щоб дитина менше вибивала вас з колії може бути розуміння причин її поведінки. І пояснення їх і для себе, і для самої дитини.
Наприклад, діти часто діють імпульсивно. Коли вони роблять ірраціональні вчинки, вони себе почувають жахливо, самотньо і дуже розгублено. Вони думають, що ніхто і ніколи так себе не поводив і, тим більше, ніхто ніколи себе так не почував.
Розповідає мама одного хлопчика: «Коли ми були на риболовлі з друзями, Вітя (6 років) раптом закинув снасть одного з друзів на середину річки. Він стояв і посміхався як дурень. Першою реакцією було роздратування: «Що за неможлива дитина, зробив гидоту і ще посміхається. Невже він не розуміє, що його вчинок жахливий». Тільки потім я побачила в його очах страх і розгубленість. Він явно почував себе винним та розгубленим, і не знав, як спокутувати свою провину. Посмішка виникла від напруги і розгубленості. Я сказала йому, що бачу, як він переживає, що зробив дурницю, яку знає, що не можна було робити, що він може попросити пробачення і допомогти виловити снасть».
Навіть якщо те, як ви зрозумієте і поясните почуття дитини, не буде абсолютно точним, вона відчує, що її намагаються зрозуміти, а не просто вважають поганою.
Інтерпретувати поведінку дитини може бути непросто. Особливо, це стосується поведінки «важких» дітей, до яких найчастіше відносять дітей, які поводять себе неслухняно, агресивно, замкнено. Такі діти частіше викликають роздратування і нерозуміння, відчуття, що вони «навмисно злять», «просто не хочуть слухати і розуміти», просто «байдужі». Найчастіше все оточення їх обвинувачує.
Важливо знати! Такі діти, майже завжди, навпаки є особливо чутливими, вразливими і багато чого розуміючими.
А причини їхньої такої поведінки можуть бути наступні:
1. Боротьба за увагу – дитина знаходить те, до чого батьки найбільш чутливі і починаються проблеми саме в цій сфері (здоров'я, навчання і т.д.).
2. Боротьба за самоствердження проти зайвої влади й опіки батьків. Коли у вихованні є надлишок вказівок, зауважень, критики, заборон, побоювань, тривог. Дитина, за допомогою неслухняності й упертості починає використовувати всі засоби, щоб показати, що він чи вона – самостійна особистість.
3. Бажання помститися за образи, які завдали батьки (через розлучення, появу молодших дітей, ігнорування або відштовхування дитини) чи інші люди.
4. Втрата віри у власний успіх – коли дитина не справляється з чимось, наприклад, з відносинами з однокласниками, вона починає погано вчитися.
Розуміючи ці причини, батьки можуть бачити в «проблемній» поведінці сигнал про потребу у допомозі. І якщо спілкування з дитиною перестало бути радісним і задовольняючим вас, зайшло в глухий кут, не впадайте у відчай. Можна просто намагатися зрозуміти, що відбувається з вашою дитиною.

Зрозуміти ж причину ви можете, зокрема, спираючись на свої власні почуття.
• Найчастіше батьки відчувають роздратування щодо дитини, якщо причиною "поганої” поведінки дитини є те, що їй не вистачає уваги.
• Якщо причиною неслухняності є боротьба за самоствердження, батьки частіше відчувають гнів.
• Якщо дитина бажає помститися своєю поведінкою, то вас, як батьків, охоплює образа.
• Якщо ж ви почуваєте безсилля, безнадійність, розпач, то імовірніше за все, ваша дитина не може впоратися з якимись ситуаціями і почуває себе неповноцінною.

Що ж тоді можуть робити батьки?
• Якщо вашій дитині не вистачає уваги – ви можете пошукати способи прояву до неї позитивної уваги, які були б приємні і вам, і дитині. У такі моменти, коли дитина не дратує вас, коли у ваших відносинах все спокійно. А традиційні витівки краще взагалі залишити без уваги.
• Якщо ж дитина бореться за самоствердження, надавайте їй право на власні рішення і навіть помилки.
• Якщо дитина своєю поведінкою мститься вам за щось – доречним може бути питання: «Яку біль відчуває дитина?»
• Дуже непросто може бути знайти вихід з ситуації, коли дитина зневірилася у власному успіхові, а ви відчуваєте безсилля. Що ви можете робити, так це допомагати йому чи їй знайти ту сферу, де він чи вона вже успішні або можуть стати успішними, знаходити той рівень завдань, з яким дитина в змозі впоратися та отримати задоволення від досягнутого. Критику варто звести нанівець. У такій ситуації дитина гостро потребує підтримки.

Вірте, що у вашої дитини і у вас, як у батьків,
та й просто, як у людей, все може бути добре!

Головне відчути себе разом з дитиною. Разом – ви сила. Разом ви в змозі пережити будь-яку важку ситуацію і знайти свій вихід. Пам’ятайте, що ви і ваша дитина найближчі та найрідніші люди один для одного. Навіть, в часи, коли вам важко знайти спільну мову, відшукуйте в собі сили залишитися поруч та підтримати один одного. Частіше згадуйте, що ви творча людина. Прислухайтеся до своєї уяви та інтуїції. Вони в змозі підказати вам рішення
Ми вам запропонували результати спільної творчості нас та тих батьків, які зверталися до нас по допомогу. Приєднуйтесь до нас і відкривайте свої власні шляхи спілкування з дитиною.
Щасливих пошуків!

При підготовці матеріалу було використано уривки з книг Ю.Б.Гіппенрейтер "Общаться с ребенком КАК?” та Еда Лешан "Когда ваш ребенок сводит с ума”

Глобальний експеримент над дітьми (або вплив ТВ на психіку дитини)

Глобальний експеримент над дітьми (або вплив ТВ на психіку дитини)

Останнім часом психологам усе частіше доводиться мати справу з поганою поведінкою дошкільників. З одного боку, надзвичайна скутість, недорозвинення мови. З іншого боку — підвищена агресивність і демонстративність. Дитина соромиться відповісти на найпростіше запитання, але при цьому не боїться кривлятися при чужих дорослих, плазувати під столом, робити непристойні жести. Вона поводиться абсолютно некеровано. Моделі поганої поведінки її приваблюють, як магніт, хоча вона часто не бачить нічого подібного вдома і, звичайно, тисячу разів чула від рідних, що так поводитися не можна. Вже в чотири-п'ять років такі діти обожнюють бойовики. При цьому такі діти, по-перше, психічно нормальні, а по-друге, нерідко ростуть у забезпечених сім'ях, де в них є все: іграшки, розвивальні ігри, книжки. Є, щоправда, один нюанс. Майже всі вони з раннього віку захоплюються комп'ютерними іграми й телевізором. У чому ж справа? Може, малята стали жертвою якогось соціального експерименту?

Ось, як це пояснює керівник Центру комунікативних досліджень ІСЕПН РАН, кандидата соціологічних наук Наталія Маркова, яка вивчає вплив на дітей і підлітків різних засобів масової інформації.

Вплив сучасних ЗМІ очевидний для фахівця. Сучасне західне мистецтво змінює, деформує психіку дитини. Ідеться про мультфільми і комп'ютерні ігри. Дуже сильно впливаючи на дитячу фантазію, вони дають нові установки і моделі поведінки.

Давайте розглянемо окремо кожне з вищезгаданих поведінкових відхилень. Почнімо з агресії. Згадаймо «Покемонів». До чого там зводиться основна дія? Ці істоти одна одну вражають, прагнуть знищити. А що переживає дитина, дивлячись мультфільм? Вона ідентифікує себе з його героями. Такі закони сприйняття художнього твору. А ідентифікуючи себе з істотою, що успішно нищить інших істот, дитина поступово засвоює агресивні моделі поведінки, що винагороджуються почуттям переможного торжества. У її психіці виробляється своєрідна канавка агресивності. Торована колія, по якій рухаються її почуття.

Але ж ви скажете, що у всіх мультфільмах є боротьба добра зі злом. Богатирі перемагають драконів, Іван-царевич—Змія Горинича. Чи є якась відмінність традиційних казкових мультфільмів від західних «шедеврів» нового покоління? Звичайно, є. Чому відбувається фіксація на агресії? У кожної людини в прихованому вигляді існує садо-мазохістський комплекс, і сучасні західні мультфільми його експлуатують, змушуючи дитину відчувати насолоду, коли герой мультфільму заподіює комусь шкоду. Це вміло стимулюється аудіо- і відеорядом. Багаторазове повторення подібних сцен викликає в дітей фіксацію на агресії і сприяє виробленню відповідних моделей поведінки. А в традиційних вітчизняних мультфільмах не смакували подробиці убивства... Та й узагалі, маленьким дітям намагалися не показувати подібних сцен.

Ось приклад заохочення демонстративності в мультфільмах. Узяти хоча б «Телепузиків». Кожна серія являє собою якусь повчальну розповідь, що теоретично має бути корисною малятам, оскільки вік, на який розрахований серіал, —це діти від півроку до чотирьох років. Давайте розглянемо, як розуміють автори слово «прикраса». Спершу прикраса — букетик, перев'язана стрічечкою, — з'являється на ялинці. Потім ми бачимо, що букетик заткнуто за пояс одному з телепузиків. «Прикраса», — повторює диктор, і раптом... букетик зі стрічечкою виявляється в телепузика на дупі! Він, як собачка, починає бігати по колу, намагаючись його витягти, а інші персонажі весело сміються. Розумієте, яка модель поведінки прищеплюється малій дитині? Прикраса — те, що встромляють у зад товаришеві і дружно веселяться, оскільки це смішно. Модель демонстративної поведінки є чіткою, але телепузиків не поставили в куток і навіть не сказали, що так поводитися погано! Навпаки, це чудово: встромити щось товаришеві в зад і потішатися над ним.

Неможливо не сказати про недорозвинення мови і взагалі про загальмування психічного розвитку дітей-споживачів такої кінопродукції. Існують дослідження англійських і американських психологів, що займаються проблемними дітьми, які з'явилися після нової плеяди мультфільмів.

Є діти, що не можуть у школі засвоювати на слух інформацію, страждають від недорозвинення мови й емоцій. Західні вчені встановили, що це діти, яких у ранньому дитинстві «виховував» телевізор. Експерт у мові доктор Саллі Ворд (Великобританія) говорить, що за останні 20 років різко збільшилася кількість дітей, що вміють сприймати тільки зорову інформацію. Слова проходять повз неї. У школі «телевихованці» відчувають великі труднощі зі зміною звичного візуального сприйняття на вербальне, адже навчає їх не телевізор, а живий учитель, до того ж вони повинні спілкуватися з іншими дітьми, а для них це недоступно.

Цікаво, як саме формують таких дітей мультфільми останнього покоління. Ще раз звернімося до «Телепузиків». Дорослі люди, що дивилися цей серіал, нерідко звертали увагу на дивацтва, яких раніше ніколи не бувало в мультфільмах. По-перше, ігрові епізоди йшли два рази поспіль. А ще час від часу в «Телепузиках» демонструвалися мультиплі-каційні вставки, що повторювалися кілька разів на тиждень. Ну, скажімо, «Хід тварин»: на екрані раптом з'являються тварини, зовсім різні, з різних природних зон: крокодили разом з бегемотами, пінгвінами, страусами. Вони йдуть дуже повільно, караваном, і їхній хід по екрану розтягується хвилини на три-чотири. Для кіно — це дуже великий час.

Зміст вставок — у долученні дітей до екрану. Причому у долученні страшному, гіпнотичному! Адже екран світиться. Його мерехтіння, що людина сприймає незалежно від своєї волі, має певний ритм. А мерехтливе світло, ритм і певним чином дібрані шуми гіпнотично впливають на психіку. Дитина впадає в транс і вже зовсім некритично сприймає усе, що йде з екрана. «Телепузики» — це послідовне створення людини - дебіла, що сидітиме перед телеекраном з відкритим ротом і ковтатиме будь-яку інформацію.

І саме гіпнотичним впливом екрана можна пояснити той факт, що дитина не може відійти від телевізора, а коли батьки нагаються вимкнути його, впадає в розпач, нестямно кричить, кидається в бійку. Ця залежність на зразок наркотичної. А відлучення від наркотика спричиняє різку реакцію.

Ось ще приклад мультиків, що є небезпечними для дітей. «Сімпсони», наприклад, спрямовані на впровадження девіантної поведінки в родині, і ви, напевно, знаєте, що батьки навіть подали в суд...

Як вам сподобаються такі тексти? Син говорить матері у відповідь на прохання щось зробити: «Сама зроби, стара шльондро!» Старі, наприклад, дідусь Сімпсон, виглядають ідіотами. Над старістю, хворобою просто глумляться. Черепаха краде вставну щелепу старого, а бідолаха не може наздогнати її, перед його носом зачиняє двері рідний синок. Тут руйнуються норми поведінки дітей і батьків. У нормальному суспільстві так ні з ким не прийнято поводитися! І персонажів цього, з дозволу сказати, мультфільму не засуджують! Навпаки, все дуже мило і весело, «прикольно». Такий собі «чорний гумор».

А ось інша маніпуляція дитячою свідомістю. Стали відомі факти з Петербургу про недавні випадки жорстокого і зовсім невмотивованого побиття дошкільниками однорічних дітей на дитячому майданчику. Чому? - спитаєте ви? А тому, що ненависть до дітей теж зараз навіюють з телеекрана. Пригадайте хоча б мультсеріал «Ох, уже ці дітки». Діти в ньому огидні, бридкі істоти з величезними, роздутими головами, на яких, як на общипаній курці, стирчить волосся. Вигляд жахливий, а що творять ці діти? Це ж просто жах! Оскільки в реальних дітей ті самі зовнішні ознаки, то в дошкільника виникає подвійний асоціативний зв'язок: перенесення з мультиплікаційних дітей-монстрів на реальних, яких дитина бачить під час прогулянки. І з'являється думка, що їх треба бити, тому що це чудовиська.

«Вулиця Сезам». Цей серіал теж дивилося безліч малят. В одному підмосковному дитячому садку величезних персонажів «Вулиці Сезам» навідь використовували на навчальних заняттях. Задоволені вихователі говорили, що діти охоче долучаються до таких ігрових методик.

Але це не аргумент. У «Вулиці Сезам» ті самі принципи: пропаганда девіантної і неуспішної поведінки. Крім того, персонажі на рідкість огидні. Для чого це потрібно? Справа в тому, що дитина ідентифікується не тільки з поведінкою персонажа. Механізми імітації в дітей рефлекторні й такі тонкі, що дозволяють вловлювати найменші емоційні зміни, дрібні мімічні гримаси. Але ж фізіономії в чудовиськ з «Вулиці Сезам» одна гірше від іншої: тупі, злісні або божевільні. Коли дитина ідентифікується з такими персонажами, її внутрішнє самовідчуття співвідноситься з виразом їхніх облич. І маля починає поводитися відповідним чином: неможливо перейняти злісну міміку й залишитися в душі добрим, перейняти безглузду гримасу і прагнути «гризти граніт науки».

Для чого ж потрібно рекламувати девіантну поведінку? Це частина ідеології західної цивілізації. Те, що зараз прийнято називати глобалістським проектом. Глобалісти вважають, що ресурси планети обмежені, а людей надто багато і їх необхідно «скоротити», не застосовуючи відвертого насильства. Технології «промивання мізків» винайдено давно, але зараз вони стали бездоганними, як ніколи. Одна група обдуреної молоді зробить злочин, і її членів можна буде посадити до в'язниці. Інша частина населення могла б спокійно жити, маючи сім'ї та виховуючи дітей. Але оскільки народження дітей у глобалістському світі треба обмежувати, у молоді виховують ворожість до дітей, а гомосексуалізм і лесбіянство зводять до норми і звеличують. Тепер статевий інстинкт можна задовольняти без «небажаної вагітності». А третя група людей буде з відкритим ротом сидіти перед екраном. Цими керувати найлегше.

Яких заходів у сформованій реальності можуть вжити батьки та громадськість? Звичайно, необхідно вимагати від держави введення цензури на кіно- і телепродукцію для дітей. Інакше ми одержимо ціле покоління моральних і фізичних виродків. Але перекладати усю відповідальність на державу теж не варто.

Батьки повинні розуміти, що дітям дивитися такі мультфільми, бойовики не можна! Категорично!

Матеріал взято з журналу "Психолог"


Шановні батьки!

Поради батькам щодо підтримки дитини
в період адаптації до школи

Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров'я в період адаптації до школи є добре ставлення батьків до дітей, розуміння їхнього внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін "прикласти" до своєї дитини. Але не дивлячись на це, можна дати деякі рекомендації з полегшення процесу адаптації дітей до школи:
Порада перша: Найголовніше, що ви можете подарувати своїй дитині, - це ваша увага. Вислуховуйте її розповіді про школу, ставте уточнюючі питання. І пам’ятайте: те, що здається вам не дуже важливим, для вашого сина чи дочки може виявитися подією, що хвилює весь день! Якщо дитина побачить ваш інтерес до її справ і турбот, вона обов’язково відчує вашу підтримку. Слухаючи її уважно, ви зможете зрозуміти, в чому малюкові потрібна ваша допомога.
Порада друга: Ваше позитивне ставлення до школи і вчителів спростить дитині період адаптації. Запитайте будь-якого знайомого першокласника, яка у нього вчителька. У відповідь ви, швидше за все, почуєте, що вона найкраща, найкрасивіша, найдобріша. Для першокласника вчителька стає одним з найголовніших дорослих у житті. Співробітничайте з вчителями вашої дитини, пропонуйте допомогу, проявляйте активність. У класі з активними батьками, як помічено, тісніші і кращі стосунки між дітьми, цікавіше життя, більше свят і походів.
Порада третя: Ваше спокійне ставлення до шкільних турбот і шкільного життя дуже допоможе дитині. Побачивши батьків спокійними і впевненими, дитина відчує, що боятися школи просто не потрібно, і буде адаптуватися значно краще.
Порада четверта: Допоможіть дитині встановити стосунки з однолітками і відчувати себе впевнено. Особливо ваша допомога знадобиться, якщо дитина не ходила до школи в дитячий сад. В цьому випадку вона не звикла до того, що увага дорослих розподіляється відразу між декількома дітьми. Хваліть дитину за товариськість, радійте вголос її новим шкільним знайомствам. Поговоріть з нею про правила спілкування зі своїми ровесниками, допоможіть стати вашій дитині цікавою іншим. Вчіть її новим іграм, щоб вона могла показати їх друзям. Упевнений в собі, товариський малюк адаптується до будь-якої ситуації швидше і спокійніше.
Порада п’ята: Допоможіть дитині звикнути до нового режиму життя. Дитина звикає до школи не тільки психологічно, але і фізично. Багато дітей в першому класі вперше стикаються з необхідністю вставати в один і той же час зранку. Впродовж 3-4 годин шкільного дня дитина активно вчиться. У шість-сім років таке навантаження дорівнює напруженому робочому дню дорослої людини. З початком шкільного навчання різко збільшується навантаження на нервову систему, хребет, зір, слух дитини. Якщо до цього ви не дотримувалися режиму дня, то постарайтеся м’яко ввести його. Ваша дочка чи син потребує регулярного, тривалого сну. Допоможіть школяру навчитися засинати в один і той же час. Поклопочіться про здоров’я вашої дитини, оскільки в перші місяці шкільного навчання огріхи в режимі дня позначатимуться серйозніше, ніж раніше.
Порада шоста: Підтримайте першокласника в його бажанні добитися успіху. У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б його похвалити. Пам'ятайте, що похвала та емоційна підтримка ("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно підвищити інтелектуальні досягнення.
Порада сьома: Навчання - це нелегка і відповідальна праця. Вступ до школи істотно міняє життя дитини, але не повинно позбавляти її різноманіття, радості, гри. У першокласника повинно залишатися досить часу для ігрових занять. Давайте постараємося, щоб найперші кроки, зроблені кожним малюком у шкільному світі, були для нього самого і членів його сім’ї радісними і впевненими!

Увага: підлітковий вік!

"Підлітковий вік – це друге народження особистості:
перший раз народжується жива істота,
другий раз – громадянин, активна, мислюча, діюча особистість,
яка бачить не тільки оточуючий світ, але й саму себе...

В.О.Сухомлинський

Увага: підлітковий вік!

Почуття дорослості
З прагненням підлітка швидше стати дорослим пов'язана провідна для нього потреба в самостійності і незалежності. Підліток краще, ніж молодший школяр, розуміє себе, може аналізувати свої вчинки, хоч йому ще важко передбачати їх наслідки. Його поведінка більш осмислена, не така імпульсивна, як молодшого школяра, він краще володіє собою.
Самопізнання
Починає активно розвиватися самосвідомість особистості. В підлітків виникає інтерес до себе, якостей своєї особистості, потреба оцінити, порівняти себе з іншими, розібратися в своїх почуттях. Відбувається усвідомлення своєї відмінності від ровесників, утвердження незалежності до світу дорослих.
Пізнавальна сфера
Починає активно розвиватися абстрактне та логічне мислення. Важливою ознакою розвитку мислення, що розкривається саме в цьому віці, є схильність до експериментування, яка полягає в небажанні все приймати на віру. Підлітки виявляють широкі пізнавальні інтереси, пов'язані із прагненням усе самостійно перевірити , особисто впевнитися в істинності знань, думок. На цьому етапі життя дитини відбуваються важливі процеси, пов'язані з перебудовою пам'яті. Передусім активно починає розвиватися логічна пам'ять. Розвивається стійкість уваги - здатність тривалий час зосереджуватися на навчальному матеріалі.
Розвиток мовлення
На основі розвитку пізнавальних процесів активно починає розвиватися монологічне, діалогічне, писемне мовлення. Від уміння переказувати невеликий твір, уривок тексту діти переходять до здатності самостійно готувати усний виступ, міркувати, висловлювати думки, аргументувати їх. Мовленнєвий розвиток підлітків пов'язаний з поєднанням і взаємопроникненням мислення та мовлення. Активно розширюється словниковий запас.
Соціальна ситуація розвитку
В підлітковому віці дитина більше часу проводить з друзями. Дружба підлітків ґрунтується на спільних інтересах та вподобаннях. Групі підлітків-ровесників характерні непостійність, змінюваність стосунків та інтересів. Спілкування в підлітковому віці є провідною діяльністю, без нього неможливий нормальний розвиток особистості. Соціальна ситуація розвитку молодшого підлітка особливо залежить від сім'ї, стосунків з батьками. Якщо ці стосунки враховують його потреби, можливості, вибудовуються на засадах взаємоповаги та довіри, підліток легко долає труднощі у навчанні і спілкуванні, активно набуває соціальний досвід, утверджується в таких елементах соціуму, як шкільний клас, група ровесників та інших. Тільки в контакті з дорослими, однолітками підліток бачить себе з боку порівнює свої можливості , випробовує різні соціальні ролі формує та удосконалює себе.

В.Сухомлинський так відобразив через монолог підлітка основні суперечності його стосунків з дорослими: «Не опікуйте мене, не ходить за мною, не зважуйте кожен мій крок, не повівайте мене пеленками нагляду і недовіри, не нагадуйте й словом про мою колиску. Я самостійна людина. Я не хочу, щоб мене вели за руку. Переді мною висока гора, це – мета мого життя. Я бачу її, думаю про неї, хочу досягти її, але дійти на цю вершину хочу самостійно. Я вже піднімаюсь, роблю перші кроки, і чим вище ступає моя нога, тим ширший горизонт відкривається мені, тим більше я бачу людей, тим більше пізнаю їх, тим більше людей бачать мене. Від безмежності того, що мені відкривається, робиться страшно. Мені необхідна підтримка старшого друга. Я досягну своєї вершини, якщо буду спиратись на плече сильного і мудрого друга. Та мені соромно і боязко сказати про це. Я хочу, щоб всі вважали, наче я самостійно, своїми силами доберуся до вершини…»

Пам’ятайте:

- Щоб бути гарним батьком, вам також потрібно бути гарним другом.
- Виховуйте в дитині відповідальність, навчайте її планувати події наперед.
- Спілкуйтеся щодня: щоденне спілкування є важливим для підтримки відкритості між вами, ваша дитина буде розкутішою, довірятиме вам.
- Навчіться пізнавати світ, у якому живе ваш підліток, поставте себе на його місце, і ви зможете не тільки досягти довіри у стосунках, але й краще зрозуміти його поведінку.
- Наберіться терпіння. Коли йдеться про виховання важкого підлітка, ваша терпіння дуже важливе. Бути терплячим важко, тому ви захочете побачити результати негайно. Але у більшості випадків вашій дитині просто необхідно перерости таку поведінку.
- Намагайтеся діяти в одному напрямку: у багатьох випадках батьки не сходяться в думках про те, яке рішення їм необхідно прийняти щодо ситуації, в яку потрапила їхня дитина. Коли дитина зрозуміє, що ви дієте спільно, однією командою, і вона не зможе втекти під захист одного з батьків, ваші плани допомогти матимуть більші шанси на успіх.

Чому дитина не хоче вчитися?

Багатьох батьків таке питання ставить в безвихідь, тому що вони тільки не роблять: намагаються говорити з дитиною, переводять в іншу школу, карають фізично, позбавляють кишенькових грошей і задоволень, наймають репетиторів, перестають розмовляти, а в результаті - напружені відносини в сім'ї і ще більш замкнута в собі дитина.
ПРОБЛЕМА №1: Дитина не хоче вчитись – лінь.
«Лінь» - це «відсутність бажання діяти, працювати, любов до неробства» (словник Ожегова)
Для більшості людей лінь - це щось нехороше, те, що заслуговує презирства, або просто дурощі, до якої не треба відноситися серйозно. І боротися з нею дуже просто: треба себе примусити.
Але в тому-то і справа, що, коли лінь, то і примусити себе лінь.
Виходить замкнутий круг. У психології під лінню найчастіше розуміють відсутність мотивації. Простіше кажучи, ходити в школу немає сенсу, немає інтересу, немає стимулу. От діти в певний час і питають вас, батьків: «А навіщо вчитись?»
І що ви на це, дорогі батьки, відповідаєте?
...Щоб мати професію, щоб багато заробляти, щоб добре жити і ...
...Щоб тебе поважали, цінували, щоб реалізуватися, щоб приносити користь людям ...
А хто є прикладом?
Ви самі? Чи сусідський підліток з новою іграшкою? Чи “круті чуваки” з телевізора?
ПРОБЛЕМА №2: Дитина не вміє вчитись
Необхідне негайне втручання батьків – низькі оцінки є сигналом того, що дитина не може справитися зі своїми труднощами і їй потрібна допомога!
Як виправити?
Озброїтись терпінням і пам'ятати, що на виправлення ситуації буде потрібно багато часу. Знайти контакт з власною дитиною, встановити довіру – покажіть, що ви зацікавлені його досягненнями, пропонуйте допомогу. Не забувайте обговорювати, скільки часу на це потрібно…Це дитину стимулює – коли час обмежений, вона ставить менше опору. Молодші школяри не вміють працювати протягом тривалого часу.

ВИСНОВОК

Щоб підвищити мотивацію вашої дитини до навчання, слід:
- показати свою роботу;
- розказати, як ви вчилися; - впевнити дитину не на словах, а на ділі, що навчання, хоч і важка, але цікава справа, тобто займатися разом з нею.
- допомагати їй в усьому, якщо хочете, щоб вона допомогала вам.
- не показувати, що ваша дитина – ваша кровинка, для якої ви зробите непосильне, “все на світі для неї” (вона це розуміє – “просто так”), “полегшуєте життя” – все робити замість них або “ти не можеш це зробити, як треба… - зроблю краще сама!”
- дайте дитини можливість насолоджуватися власними маленькими перемогами, винаходами, навіть з присмаком гіркоти невдач…. Це і є стимул.
- зацікавлювати, шукати й знайти у своєї дитини ту стежку, яка їй цікава!
- перестаньте її весь час контролювати, видавати цінні вказівки, і головне — ухвалювати за неї рішення.

Чого не слід робити батькам:

- Не дорікайте успіхами інших дітей.
- Не насміхайтесь над невдачами дитини.
- Не потрібна надмірна жалість до дитини.
- Не читайте нотацій. Дитина і так все розуміє.

Педагогічні поради батькам

1. Головним показником успішності у початковій школі є техніка читання. Тому приділяйте найбільше уваги на відпрацювання швидкості, виразності та усвідомленості читання. Найкраще це робити на вихідних.
2. Програмовий матеріал навчальних предметів ускладнюється та розширюється, в залежності від класу, але кожний з вас може працювати з власною дитиною вдома, допомагаючи їй вчитися, зацікавлюючи її. Ніхто, крім батьків, не може краще зрозуміти дитину, допомогти їй.
3. Тримайте зв᾿язок з педагогами класу, консультуйтеся, відвідуйте уроки та виховні заняття – це допоможе вам зрозуміти дитину.
4. Не загружайте понаднормово робочий день дитини різноманітними секціями, гуртками, спеціальними індивідуальними заняттями. Це призведе до перенапруження нервової системи, погіршення здоров ᾿я. Розвивайте тільки те, до чого дитина має уподобання.
5. За необхідності заручіться допомогою психолога. Існують діти, які мають психологічні перепони щодо успішності.
6. Повірте, тісна співпраця з вчителями та вихователями, зацікавленість у успіхах власної дитини, постійна підтримка її, скоро дадуть позитивні результати.

Дитячі прохання

Успіхи дитини у навчанні залежать від психологічного клімату та пріоритетів сім᾿ї, підтримки батьків.
Станьте прикладом для своєї дитини.
Бажаємо успіхів вам і вашим дітям!

До уваги учнів та батьків!

До уваги учнів та батьків! Посадка учнів 1-11 класів відбудеться 29.08.2014 о 9.00 . 1 вересня відбудеться урочиста лінійка, присвячена Дню знань, і Перший урок «Україна–єдина країна».

До відома батьків!

В школі з 02.06.2014 організовано пришкільний відпочинковий табір з денним перебуванням для учнів 1-8 класів. Всім бажаючим відвідувати табір потрібно звернутися до класних керівників . Режим роботи табора - з 08.00 до 17.00 години. В цей час учнів чекає оздоровлення в дитячому ребілітаційному центрі, різноманітні захоплюючі заходи.

Підготовка до ДПА в 9 класі

Шановні батьки! Для успішної здачі екзаменів скористуйтесь слідуючими правилами:

  1. Учні повинні відвідувати консультації по підготовці до ДПА. Математика - середа, 13.30 Географія - середа, 14.30 Біологія - п' ятниця, 13.30 Право - Четвер, 14.30 Українська мова - вівторок, 14.30
  2. Перевіряйте вдома якість виконання дітьми самостійних завдань по підготовці до ДПА.
  3. Аналізуйте з дітьми їх помилки. рекомендуйте їм звертатися до вчителів в разі виникнення проблем з виконанням завдань.

Бажаємо успішної здачі ДПА!

ОГОЛОШЕННЯ

Миколаївська загальноосвітня школа І_ІІІ ступенів №17 продовжує набір учнів у перший клас та 10 клас (профіль - автосправа). За довідками звертатись в приймальну школи або за тел. 34 01 21

Не будьмо байдужими!


ТЕЛЕФОНОГРАМА № 246 від 13.05.14

Керівникам НЗ

У зв’язку з трагедією, яка сталась 12.05.2014 р. по вул. Лазурна, 40, постраждали та потребують допомоги сім’ї дітей, які навчаються та виховуються в ЗОШ № 57 (14 учнів), ЗОШ № 65 (2 учні), гімназія № 4 (5 учнів), економічний ліцей № 2 (1 учень), ММЛ ( 1 учень), ЗОШ № 18 (1 учень), ДНЗ № 49 (3 дитини).

Просимо Вас не бути байдужими та, по можливості, надати посильну допомогу сім’ям через координаторів – керівників вищезазначених навчальних закладів.

Довідки за тел. 37-62-19

37-53-14

Начальник управління Г.І. Деркач

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

З 28 грудня 2013 року по 12 січня 2014 року наші учні перебуватимуть на зимових канікулах.

Просимо посилити контроль за місцезнаходженням та поведінкою Вашої дитини в позаурочний час, особливо напередодні Новорічних свят та період зимових канікул. Проведіть, будь ласка, бесіди щодо попередження травмування Вашої дитини під час канікул, а також про недопущення виготовлення і викорис-тання саморобних вибухових пристроїв.

Щодо надання пільг багатодітним сім'ям

Лист Міністерства соціальної політики України від 03.01.2012 № 2/0/15-12/56

Серед переліку пріоритетних завдань Міністерства соціальної політики України першочерговими є формування та реалізація державної політики щодо надання адресної соціальної допомоги вразливим верствам населення, у тому числі малозабезпеченим та багатодітним сім'ям.

Відповідно до змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту багатодітних сімей", статтю 13 Закону України "Про охорону дитинства" доповнено, зокрема, такою нормою:

Дітям з багатодітних сімей надаються такі пільги:

1)безоплатне одержання ліків за рецептами лікарів;

2)щорічне медичне обстеження і диспансеризація в державних та комунальних закладах охорони здоров'я із залученням необхідних спеціалістів, а також компенсація витрат на зубопротезування;

3) першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергова госаггалізадія;

4) безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (крім таксі), автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання;

5) безоплатне одержання послуг з оздоровлення та відпочинку відповідно до.Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей”.

Батькам і дітям із багатодітних сімей структурними підрозділами у справах сім'ї, молоді та спорту місцевих державних адміністрацій видаються відповідні посвідчення, якими встановлюсться статус багатодітної сім'ї.

До повноважень місцевих державних адміністрацій відноситься надання у межах повноважень встановлених пільг і допомог, пов'язаних з охороною материнства і дитинства, поліпшенням умов життя багатодітних сімей (ст. 22 п. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").

До делегованих повноважень органів місцевого самоврядування віднесено вирішення- відповідно до законодавства питань про надання пільг і допомоги, пов'язаних з охороною материнства і дитинства (ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні”).

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують організацію пільгового проїзду міським пасажирським транспортом (крім таксі), автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) в сільській місцевості учнів загальноосвітніх навчальних закладів, а також дітей-сиріт, дітей з неповних і багатодітних сімей, що навчаються в професійно-технічним навчальних закладах (ст.5 Закону України "Про охорону дитинства”).

До Міністерства надходять чисельні звернення громадян стосовно порушення їх прав на пільговий проїзд; зокрема, щодо дітей з багатодітних сімей.

На підставі вищезазначеного, просимо сприяти у вирішенні питання організації пільгового проїзду дітей з багатодітних сімей за рахунок субвенції з Державного бюджету України на компенсацію збитків від перевезення пільгових категорій пасажирів, а також у внесенні перевізниками до переліку осіб, які мають право на безоплатних проїзд, відповідно до чинного законодавства дітей з багатодітних сімей та забезпечити контроль за виконанням норми ст. 13. Закону України "Про охорону дитинства”.

Заступник Міністра керівник апарату В.Коломієць

Особливості проведення ДПА в 2012-2013 н.р.


Про порядок закінчення навчального року та проведення державної підсумкової атестації у загальноосвітніх навчальних закладах міста в 2012/2013 н.р. (наказ управління освіти Миколаївської міської ради від 22.02.2013 №140)


Інструкція про звільнення від проходження державної підсумкової атестації учнів (вихованців) загальноосвітніх навчальних закладів за станом здоров’я (спільний наказ МОНмолодьспрот та МОЗ України від 01.02.2013 № 72/78)


Психологи рекомендують:

Якщо ти ніяк не можеш досягти успіху у своїй справі, подумай, можливо, причина в котрійсь із цих ознак:

1. У тебе немає чітко поставленої мети: це скорочує шлях до успіху.

2. Немає загального задуму: важливо розуміти, навіщо ти ставиш перед собою саме цю мету.

3. Відсутній план дій: якщо не знаєш, які кроки робити, мети не досягнеш ніколи.

4. Ти занадто самовпевнений: припускай можливість помилки, щоб бути готовим змінити план дій.

5. Не віриш в успіх: це паралізує твої дії.

6. Ти не вчишся на своїх помилках: не лякайся їх, проаналізуй.

7. Не слухаєш порад: це не ознака безхарактерності, а шанс повчитися на чужому досвіді.

8. Ти побоюєшся, що тебе скопіюють: це може бути гальмом.

9. Ти втомився: це провокує невдачі.

10. Ти боїшся успіху: тому що не знаєш, що будеш робити після нього.

Зоопарк запрошує на відпочинок!

Миколаївський зоопарк проводить 13.01.13 о 12.00 святковий захід «До Маланки та Щедрівки». Свято відбудеться на подвір`ї «Дідова хата». Програма свята представлена вокальними та хореографічними колективами Миколаївського коледжу культури та мистецтва, біля входу Вас зустрінуть Дід Мороз та Снігуронька з іграми, конкурсами та подарунками. Після гуляній в конференц-залі зоопарку пройде презентація диска «Навколо світу за півдня», ярмарку солодощей представлить фірма «Підліток». Тел. для довідок 24 63 80, Данченко Олена Леонідівна.

Відвідування зоопарку в цей день для дітей до 14 років - 15 гривень, для дорослих - 30 гривень.

До уваги майбутніх абітурієнтів!

4 січня 2013 року розпочато реєстрацію осіб, які виявили бажання взяти участь у зовнішньому незалежному оцінюванні. Абітурієнти матимуть можливість подати реєстраційні документи до 5 березня.

З детальною інформацією про порядок подання документів, необхідних для здійснення реєстрації, можна ознайомитися у розділі «Реєстрація» на офіційному сайті Українського центру оцінювання якості освіти http://testportal.gov.ua/.

Для бажаючих взяти участь в ЗНО-2013 в Миколаївській області створено мережу пунктів реєстрації (консультаційних пунктів).

Контакти

Український центр оцінювання якості освіти
Телефони:
(044) 503-37-93, (044) 503-37-95
Поштова адреса: вул. Чорновола, 24, м. Київ, 01135

Одеський регіональний центр оцінювання якості освіти
Регіони обслуговування: Одеська, Миколаївська, Кіровоградська області
Поштова адреса: вул. Академіка Корольова, 26, м. Одеса, 65114
Телефони: (048) 784-69-95, (048) 784-89-36

Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
Телефон:
(0512) 378589
Поштова адреса:вул. Адміральська, 4-а, м. Миколаїв, 54001

Управление Гостехногенбезопасности в Николаевской области обращается к родителям!

Дорогие родители, накануне Новогодних и Рождественских праздников проведите беседы с Вашими детьми по обращению и использованию пиротехники! Помните, пиротехнические изделия запрещено продавать детям до 18 лет.

Не оставляйте детей без присмотра! Давайте беречь самое дорогое, что есть в нашей жизни! Воспитывайте у детей навыки культуры безопасного поведения, демонстрируя на собственном примере безопасное обращение с огнем, газом, электроприборами. Найдите несколько минут на серьезный разговор с детьми об этом.

Помните, жизнь наших детей зависит от нам самих!

Шановні батьки!

Протягом 17-21 грудня в класах проведені інструктажі дітей з техніки безпеки під час канікул та святкування Новорічних і Різдвяних свят. Учням молодшої школи та класів середньої школи вклеєні пам'ятки в щоденники. Просимо батьків ознайомитися з цими пам'ятками. Нагадуйте дітям щодня про правила безпечної поведінки вдома,на дорозі,в громадських місцях,на річці. Бережіть здоров'я своїх дітей!

Пам’ятка батькам п’ятикласників

1. У ваших дітей проблемний – переломний період, тому будьте особливо спостережливі, уважні, терпеливі, небайдужі.

2. У 5-му класі розширився об’єм з основних предметів, зросла кількість предметів, тому збільшується час для підготовки уроків.

3. Забезпечте вдале поєднання відпочинку, фізичної праці та роботи над уроками своїм дітям.

4. Програми включать більше теоретичного матеріалу, тому слід привчати дітей міцно завчати правила з математики, української мови, географії тощо.

5. Уважно стежте за рівнем виразного читання ваших дітей. Хай вдома виразно читають усі тексти, що задано з різних предметів.

6. Заведіть дітей у бібліотеку, читальний зал не силою, але привчайте до повсякденного читання художніх книг, просіть їх розказати про прочитане.

7. Стежте за порадами вчителів, записаними у щоденниках та робочих зошитах.

8. Дбайте про те, щоб дитина навчилась бути охайною у всьому, включаючи бережливе ставлення до підручників.

9. Ніколи не поспішайте з висновками ні про дитину, ні про вчителя – прийдіть у школу, поспілкуйтесь з учителем.

10. Намагайтесь придбати у сімейну бібліотеку різноманітні словники та довідкову літературу.

11. Пам’ятайте, що клас, де навчається ваша дитина, - ціле трьох колективів: дітей, батьків, учителів. Чим дружніші, цілеспрямованіші будуть ці колективи – тим в кращій атмосфері буде формуватись ваш хлопчик чи дівчинка. Це залежить від кожного і від вас теж.

12.Не забувайте: дитину слід не карати за невміння, а терпеливо вчити, підказувати, радити, допомагати, підтримувати.

13. Керуйтесь у спілкуванні з дитиною правилом: найдієвіший засіб виховання – особистий приклад. 14. Дбайте про всебічний розвиток вашої дитини.

15.Вмійте ставити себе на місце дитини

ПОРАДИ БАТЬКАМ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУPDFДрукe-mail

Розвивайте інтерес дітей до навчання, дбайливе ставлення до природи, навколишнього середовища; прагнення сумлінно виконувати обовязки членів сім’ї, колективу у якому вони перебувають.

Привчайте дітей доводити справу до кінця.

Виховуйте у дітей чесність, поважне ставлення до батьків, жінок, людей похилого віку, хворих, інвалідів; виховуйте повагу до культурно-національних, духовних, історичних цінностей України.

Перевіряйте, чи правильно діти витрачають гроші, які ви їм даєте.

Учіть дітей берегти речі, майно: своє і своїх товаришів, державне.

Дбайте, щоб ваша дитина самостійно виконувала домашнє завдання.

Вимоги батька й матері не повинні бути різними.

Закон України “Про освіту” (витяг) Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини.

Виховання в сім’’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. На батьків покладається однакова відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані:

  • постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їхніх природних здібностей;

  • поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до України, рідної мови, культури, сім’ї, повагудо національних, історичних, культурних цінностей інших народів;

  • сприяти одержанню дітьми освіти у закладах освіти або забезпечувати домашню освіту відповідно до вимог до її змісту, рівня та обсягу;

  • виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

Стаття 60. Права батьків

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:

  • вибирати заклад освіти для неповнолітніх дітей;

  • обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування в закладах освіти;

  • звертатися до органів державного управління освітою з питань навчання, виховання дітей.

Кiлькiсть переглядiв: 1183

Коментарi

  • Online Loans

    2018-03-20 18:00:02

    installment loans installment loans lending [url=http://installmentloans.bid]direct lender installment loans[/url]...

  • Loan

    2018-03-07 03:23:13

    bad credit installment loans mobile loans ez payday loan [url=http://installmentloans.bid]direct lender installment loans[/url]...

  • GuestSnasy

    2018-03-02 10:47:05

    guest test post [url=http://temresults2018.com/]bbcode[/url] html http://temresults2018.com/ simple...

  • MeggNeere

    2018-02-22 11:13:27

    Omrader rundt kasinoer mobile casino Gratis pa norsk norgesautomaten Fremdeles like populr apne cherry master gratis norge pa internett kortspill for 2. [url=http://nothernspinz.co/jackpot-city-casino-coupon-codes/281]jackpot city casino coupon codes[/url] [url=http://maxshotslots.co/karamba-casinomeister/2321]karamba casinomeister[/url] Nettbingo pa mobil 11:08 pm Maria Bingo er Europas storste bingoside, og har flere hundre tusen registrerte spillere Storst er de likevel i. [url=http://maxbetspinz...

  • sanhvcSok

    2017-07-18 14:28:46

    [url=https://www.cy-pr.com/people/122381/blog/aktualny-li-progony-saytov-v-nashe-vremya/]прогон сайта[/url]...

  • AncicSok

    2017-06-11 03:38:28

    Спасибо[url=http://agrolinepro.ru/tabachnoe-oborudovanie]![/url]...

  • topdmsSok

    2017-06-03 00:10:42

    Доля правды тут присутствует[url=https://mama.md/topic/160981-angliyskiy-yazyk-izuchay-povtoryay-sovershenstvuy-v-yazykovom-centre-top-english-school/]:)[/url]...

  • Brosbync

    2017-04-10 05:00:49

    Green Day is a famous country singer, so don't miss the possibility to visit [url=http://greendaytourdates.com/]Green Day tickets raleigh nc[/url]...

  • Jennbync

    2017-04-07 14:10:02

    Zac Brown Band is an acclaimed nation vocalist, so don't miss the likelihood to visit [url=http://zacbrownbandtourconcerts.com/]Zac Brown Band tour dates 2017[/url]...

  • topmdnsSok

    2017-04-01 19:24:33

    Доля правды тут присутствует[url=https://mama.md/topic/160981-angliyskiy-yazyk-izuchay-povtoryay-sovershenstvuy-v-yazykovom-centre-top-english-school/]![/url]...