Підписатися на RSS

Психолого – педагогічні поради для батьків п'ятикласників

Шановні батьки!

1.Постарайтеся забезпечити дитині спокійну, доброзичливу обстановку, чіткий режим дня. П'ятикласник має відчувати Вашу підтримку та допомогу.

2.Надихніть дитину на розповідь про свої справи. Кожного дня вибирайте вільний час від домашніх справ для доброзичливої розмови з дитиною.

3.Регулярно спілкуйтеся з учителями Вашої дитини про її досягнення, поведінку та взаємодію з однолітками. Навіть якщо немає особливих причин для занепокоєння, консультуйтеся з учителями Вашої дитини.

4.Найважливішим завданням у суспільній діяльності вчителя і батьків є формування ключових компетентностей. Сформованість усіх компетентностей формує вміння досягати успіху, робити власний вибір, а також допомогає оперувати знаннями в житті та навчанні, використовувати інформаційні технології, пристосовуватися до суспільного життя.

5. Не пов'язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань та заохочень.

6.Допомогайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Встановіть разом із дитиною спеціальний час, коли слід виконувати домашні завдання, і слідкуйте за виконанням цих установок. Це допоможе виховати самодісципліну. Якщо дитина звертається до Вас із питаннями, пов'язаними з домашнім завданнями, допоможіть їй знайти відповіді разом, а не підсказуйте їх. Такий педагогічний підхід допоможе сформувати у дитині наполегливість та вміння доводити розпочату справу до кінця.

7. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну емоційну атмосферу в домі.

8. Зверніть увагу на заняття спортом, родинні прогулянки, правильне харчування, вітамінізацію.

7.Навчить дитину ділитися своїими проблемами, обговорюйте з нею конфліктні ситуації. Щиро цікавтися її думкою, тільки так Ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

Формування компетентностей:

1. Грамотність — це здатність розрізняти, розуміти, висловлювати, створювати та інтерпретувати поняття, почуття, факти та думки усно та письмово, за допомогою візуальних, звукових та цифрових матеріалів у різних дисциплінах та контекстах.

2. Мовна компетентність — це здатність ефективно використовувати різні мови для спілкування.
3. Математична компетентність та компетентність у науках, технологіях та інженерії

Математична компетентність — це здатність застосовувати логіко-математичне мислення для вирішення проблем у повсякденному житті.

Компетенція в науці — це здатність і бажання використовувати знання та методологію для пояснення природного світу.

Компетенції в технології та інженерії — це здатність застосовувати знання та методології з метою задовольнити людські потреби.

4. Цифрова компетентність — це впевнене, критичне і відповідальне використання та взаємодія з цифровими технологіями для навчання, професійної діяльності (роботи) та участі у житті суспільства.

5. Особиста, соціальна та навчальна компетентність — це здатність усвідомлювати внутрішні стани, ефективно управляти часом та інформацією, конструктивно працювати з іншими людьми, залишатися стійкими і керувати власним навчанням та кар’єрою.

6. Громадянська компетентність — це здатність діяти як відповідальні громадяни і повною мірою брати участь у соціальному житті.

7. Підприємницька компетентність — це здатність реагувати на можливості та ідеї і перетворювати їх у цінності для інших.

8. Культурна обізнаність та самовираження — це розуміння і повага до того, як ідеї і сенси у різних культурах творчо виражаються і передаються через різні галузі мистецтва і форми культури.

/Files/images/ekskursya/до8.png

/Files/images/psihologchna_slujba_shkoli/a55eb5f76c84.jpg


Разом з дитиною готуємось до іспитів

При підготовці до іспитів одночасно виникає безліч проблем: як відчувати себе упевнено, як правильно вивчати матеріал, як краще розподілити час?

Причиною стресу часто стають не прореаговані переживання з минулого або тривога за передбачувані невдачі в майбутньому. Тому кращий спосіб позбавити себе від стресу — навчитися жити сьогоденням.

Завдання батьків пояснити дитині на доступному для неї рівні, що переживаннями з приводу вчорашніх подій вона не лише знецінює свій вчорашній досвід, але і отруює собі сьогоднішній день. А відчуваючи страхи перед завтрашнім днем, ми самі програмуємо себе на негатив, неуспіх.

Найбільш доступні та легкі способи зниження рівня тривожності та перемоги стресу:

· Фізичні вправи;

· Спокійна музика;

· Прогулянки;

· Контрастний душ.

Іспити – особливий, дуже складний період в житті людини. Слово "іспит" перекладається з латинського як "випробування". Саме випробуванням, складним і часом драматичним, стає підсумкова перевірка знань учнів.

Саме батьки, краще чим хто-небудь іншою можуть допомогти дитині у важкий для неї період відчути себе впевненіше.

Рекомендації для батьків

1.Задовго до іспитів проговоріть з дитиною, що саме їй доведеться здавати, які дисципліни здаються їй найбільш складними і чому? Ця інформація допоможе спільно створити план підготовки до іспитів – на якісь предмети доведеться витратити більше часу, а щось потребує лише повторення. Визначте разом з дитиною її "золотий годинник" ("жайворонок" вона або "сова"). Складні теми краще вивчати в години підйому, добре знайомі – в години спаду.

2. Не соромтеся зізнатися дитині, що вже не дуже добре пам'ятаєте більшість розділів біології, хімії або будь-якого іншого предмету, який їй необхідно підготувати. Хай вона просвітить вас по тих або інших темах, а ви ставте питання. Чим більше встигне вам розповісти, тим краще.

3.Домовтеся з дитиною, що увечері напередодні іспиту вона припинить підготовку, прогуляється, прийме душ і ляже спати вчасно. Останні дванадцять годин повинні піти на підготовку організму, а не знань.

4.Обсудіть питання про користь і шкоду шпаргалок. По-перше, дитині буде цікаво знати вашу думку із цього приводу (можливо, вона навіть здивується, що ви теж користувалися шпаргалками і взагалі знаєте, що це таке). По-друге, необхідно допомогти дитині зрозуміти, що діставати шпаргалку має сенс лише тоді, коли вона не знає взагалі нічого.

5.У вихідний, коли ви нікуди не квапитеся, влаштуйте дитині репетицію письмового іспиту. Наприклад, візьміть один з варіантів по математиці. Домовитеся, що у дитини буде 3 або 4 години, посадіть за стіл, вільний від зайвих предметів, засічіть час і оголосіть про початок "іспиту". Прослідкуйте, щоб дитину не відволікали телефон або родичі. Зупиніть випробування, дайте дитині відпочити і перевірте разом з нею правильність виконання завдань. Постарайтеся виправити помилки і обговорити чому вони виникли. Поговоріть і про відчуття, що виникли в ході домашнього іспиту.

6. Стежте за тим, щоб під час підготовки дитина регулярно робила короткі перерви. Важливо, щоб дитина обходилася без стимуляторів (кави, міцного чаю), нервова система перед іспитом і так на взводі. Якщо дитина хоче працювати під музику, не треба цьому перешкоджати, лише домовитеся, щоб це була музика без слів.

Допомагаємо дитині у виборі майбутньої професії

Якщо корабель не знає

до якої пристані він тримає курс,

то ніякий вітер не буде йому попутнім

Сенека

Шановні батьки!

Вибір професії - важлива й відповідальна справа! Вибираючи професію, потрібно враховувати, в першу чергу, інтереси дитини, її схильності, здібності, бажання і тільки потім — сімейні традиції

Критерії вибору професії, або, що впливає на вибір професії вашою дитиною

1. Позиція батьків

Дуже часто саме батьки приймають рішення стосовно обрання майбутньої професії дитини, адже вони несуть відповідальність за те, як складеться життя їхньої дитини. Батьки хочуть, щоб їхнє чадо працювало менше і заробляло більше, щоб їх дитина була щаслива коли йдете на роботу, а після роботи додому. Тому дуже важливо спілкуватися з своєю дитиною, говорити їй про ваші вподобання, щоб в сумісному діалозі ви зрозуміли, яку професію врешті-решт вам краще обрати.

2. Позиція друзів.

Друзі, спілкуючись, знають слабкі і сильні сторони Вашої дитини, тому можна вислухати і їхню думку. Але намагайтеся не допустити, щоб ваша дитина пішла до економічного лише тому, що її друг (чи подруга) вирішили вступити саме в цей вуз. Намагайтеся допомогти вашій дитині мати свою власну думку і дотримуватись її.

3. Позиція вчителів, шкільних педагогів.

Спостерігаючи за поведінкою, навчальною та поза навчальною активністю учнів, досвідчений педагог знає багато такого про вашу дитину, що приховано від непрофесійних очей і навіть від Вас. Прислухайтесь до порад і врахуйте їх при виборі, це важливо.

4. Здібності.

Здібності - це особливості людини, що виражають її готовність до оволодіння бажаною професію і до її успішного виконання. Про своєрідність здібностей своєї дитини треба судити не тільки по успіхах у навчанні, але і по досягненнях в різних видах діяльності у школі, вдома, гуртках та секціях.

5. Схильності

Схильності проявляються в улюблених заняттях, на які витрачається більша частина часу вашою дитиною.

6. Бажання здобути суспільне визнання.

Плануючи трудовий шлях разом зі своєю дитиною, дуже важливо подбали про реалістичність її домагань.

7. Інформованість.

Важливо подбати про те, щоб інформація, яка знайдена вами та вашою дитиною про ту або іншу професію, не виявилася перекрученою, неповною, однобічною. Тоді ви можете врахувати її при виборі професії.

Основні помилки при виборі професії

1. Відношення до вибору професії як до незмінного явища.

Зверніть, увагу на те, що з кожним роком з'являються все нові професії. Не бійтеся того, що вибір професії зараз, фатальним чином визначить всю долю вашої дитини.

2. Існуючі думки про престижність професії.

Престиж професії повинен враховуватися, але після врахування інтересів та здібностей вашої дитини.

3. Вибір професії під впливом товаришів (закомпанію, щоб не відставати)

Почуття групи, орієнтація на однолітків - притаманні риси цього віку. Тому поглядаючи на інших, порівнюючи свою дитину з іншими подивіться, чим ваша дитина відрізняєтесь від товаришів - і в чому вони подібні.

4. Захоплення тільки зовнішньою або якою-небудь приватною стороною професії
Інколи за зовнішньою привабливістю професії приховані її негативні риси.

5. Ототожнення шкільного навчального предмета з професією або нерозуміння цих понять

Є такий предмет, як іноземна мова, а професій, де потрібні її знання, багато: перекладач, гід, телефоніст міжнародного зв'язку та інші.

6. Невміння/небажання розбирання в своїх особистих якостях (нахилах, здібностях).

7. Незнання або недооцінка фізичнихособливостей вашої дитини, недоліків, суттєвих при виборі професії.

Існують професії, які можуть бути протипоказані вашій дитині, оскільки можуть погіршити її стан здоров'я.

Батькам на примітку:

Надайте своїй дитині право вибору майбутньої професії.

Обговорюйте разом з нею можливі «за» та «проти» вибраної нею професії

Розглядайте вибір майбутньої професії не тільки з позиції матеріальної вигоди, але і з позиції морального задоволення.

Ураховуйте під час вибору майбутньої професії особистісні якості своєї дитини, які необхідні їй у цій спеціальності.

Якщо виникають розбіжності щодо вибору професії, скористайтеся можливістю порадитися з фахівцями-консультантами.

Не тисніть на дитину під час вибору професії, це може викликані стійкі конфлікти.

Підтримуйте дитину, якщо в неї є терпіння та бажання, щоб її мрія здійснилася.

Якщо Ваша дитина помилилася у виборі, не дорікайте їй за це. Помилку можна виправити.

Якщо Ваша дитина рано захопилася якоюсь професією, дайте їй мож­ливість підтримувати цей інтерес з допомогою літератури, занять у гуртках

Пам'ятайте: діти переймають традиції ставлення до професії своїх батьків!

При виборі професії враховуйте:

«Хочу» - професійні наміри особистості

«Можу» - психофізіологічні можливості особистості

«Треба» - потреби ринку праці регіону

Конфлікти між батьками та дітьми: способи їх вирішення

/Files/images/psihologchna_slujba_shkoli/ira/скачанные файлы (1).jpg

Часом батьки пригнічують бажання підлітка, і він змушений відступити, підкоритися, затаївши образу на дорослих, часом батьки поступаються підліткові, відчуваючи почуття обурення, безсилля й образи. Обидва ці способи не найкращі, хоча б тому, що хтось неминуче виявляється в програші. Але можливий і безпрограшний варіант, який втілює пошук рішення, що задовольняє потреби обох сторін - і батьків, і дитини.

Неконструктивні способи вирішення конфліктів

1. «Виграють батьки»

Батьки, схильні використовувати цей спосіб, вважають, що перемагати дитину, ламати її опір необхідно. Даси їй волю, так вона «на шию сяде». Самі того не помічаючи, вони показують дітям сумнівний приклад поведінки «завжди добивайся свого, не рахуючись з бажаннями іншого». А діти дуже чутливі до манерам батьків і з раннього дитинства їм наслідують. Так що в сім'ях, де застосовуються авторитарні, силові методи, діти швидко вчаться робити те саме.

Є й інший варіант цього способу вирішення конфліктної ситуації: м'яко, але наполегливо вимагати від дитини виконання свого бажання. Часто це супроводжується поясненнями, з якими дитина врешті-решт погоджується. Однак, якщо такий натиск - постійна тактика батьків, за допомогою якої вони домагаються свого, дитина засвоює інше правило: «Мої особисті інтереси, бажання й потреби не в рахунок». У деяких сім'ях діти роками бувають переможеними. Вони ростуть або агресивними, або пасивними. Але в обох випадках у них накопичується озлоблення, образа, відносини не можна назвати близькими і довірчими.

2. «Виграє тільки дитина»

По цьому шляху йдуть батьки, які або бояться конфліктів, або готові постійно жертвувати собою «заради блага дитини». У таких випадках діти ростуть егоїстами, які не вміють себе організувати. Вдома це може і не проявлятися, але в школі, в компанії у такої дитини виникають великі труднощі - їм вже ніхто не хоче потурати. Такі діти залишаються на самоті, часто стають об'єктом глузувань із боку інших дітей.

Сімейні конфлікти (не важливо великі чи маленькі), які неправильно вирішуються неминуче дають «ефект накопичення». І під його впливом формуються риси характеру, які потім відображаються на взаєминах вирослих дітей та пристарілих батьків.

Конструктивний спосіб вирішення конфліктів

Полягає в тому, що виграють обидві сторони і батьки, і дитина.
Для правильного вирішення конфліктної ситуації існує покрокова схема, яка дозволяє змінити ситуацію до задоволення обох сторін протистояння.

Перший крок

Визначення проблеми. Тут необхідно з'ясувати причини неприйнятної поведінки дитини або дорослого. З цією метою корисніше всього уважно вислухати, а потім повідомити про свої потреби і переживання

Другий крок

Пошук можливих варіантів рішення. Шукати їх треба разом. Спочатку корисно перебрати всі приходять в голову варіанти, навіть якщо вони, на перший погляд, здаються непридатними. Це може бути своєрідний «мозковий штурм», коли пропонується будь-яка ідея і жодна не критикується.

Третій крок

Обговорення та оцінка запропонованих варіантів вирішення. Вихідний принцип тут один: повинні бути задоволені потреби обох сторін - і дитини, і дорослого.

Четвертий крок

Вибір кращого рішення. При цьому потрібно ставити один одному питання: «Якщо ми використаємо цю ідею, що вийде? Чи буде кожен задоволений? У чому помилка цього варіанта рішення? »

П'ятий крок

Визначити, як виконати це рішення: що треба зробити.

Шостий крок

Оцінка, наскільки добре намічений спосіб дії вирішує проблему. При цьому корисно запитати один одного: «Зникла чи проблема? Ви задоволені тим, що ми зробили?» і т.д.

/Files/images/psihologchna_slujba_shkoli/ira/скачанные файлы.jpg

Проблеми «батьків і дітей» уникнути можливо. Для цього необхідний вдумливий підхід до взаємин з вашою дитиною. Цінуйте її як особистість, але не дозволяйте принижувати себе. Зважений і конструктивний підхід до найскладніших конфліктів інтересів дітей і дорослих приносить тільки позитивні результати.

ПАМ'ЯТКА БАТЬКАМ

«ДІТИ В ІНТЕРНЕТІ:

ЯК НАВЧИТИ БЕЗПЕЦІ У ВІРТУАЛЬНОМУ СВІТІ»

/Files/images/psihologchna_slujba_shkoli/ira/gateon.net-rebenok-v-internet-1-600x333.jpg

До комп’ютерної залежності більш схильні підлітки 11-17 років. У них відбувається втрата відчуття часу, порушення зв’язків із навколишнім світом, виникає почуття невпевненості, безпорадності, страху самостійного прийняття рішень і відповідальності за них. Комп’ютерна залежність негативно впливає на особистість дитини, викликаючи емоційну й нервову напругу, астеноневротичні та психоемоційні порушення, проблеми у спілкуванні та порушення соціальної адаптації.

Психологічні симптоми інтернет - залежності:

· гарне самопочуття або ейфорія під час роботи за комп’ютером;

· неможливість зупинитися;

· постійне збільшення кількості часу перебування в інтернеті;

· зневага до родини та друзів;

· відчуття спустошеності, тривоги, роздратованості в періоди перебування поза інтернетом;

· брехня про свою діяльність своїм близьким;

· проблеми з навчанням.

Фізичні симптоми інтернет - залежності:

· біль у зап’ястях через тривалу перенапругу м’язів;

· сухість в очах;

· головний біль;

· біль у спині;

· нерегулярне харчування;

· нехтування особистою гігієною;

· порушення сну.

Поради з інтернет-безпеки:

• не встановлюйте комп’ютер у кімнаті дитини. Краще віддати перевагу розташуванню комп’ютера у кімнаті загального користування. так буде легше здійснювати контроль за діяльністю дитини в інтернеті та обмежувати час її перебування за комп’ютером.

• нормуйте час перебування дитини за комп’ютером. не дозволяйте дитині довго засиджуватися за комп’ютером перед сном і вночі.

• використовуйте програмне забезпечення, що відключає ПК після закінчення визначеного часу (Time-Scout). Якщо дитина багато часу проводить за комп’ютером, вона не отримує необхідних навичок для повноцінного розвитку, потрібних їй у реальному житті.

• пам’ятайте - надмірне спілкування у Мережі може спричинити кіберкомунікативну залежність, а захоплення комп’ютерними іграми – перерости в ігроманію, тому у дитини мають бути альтернативні інтереси та обов’язки (наприклад, догляд за тваринами, поливання квітів, прибирання своєї кімнати та ін.).

• створіть для дитини обліковий запис з обмеженими користувальними правами.

• навчіть дитину правилам конфіденційності та поведінки в Мережі.

• привчіть дитину з повагою ставитися до людей, яких вона зустрічає в інтернеті.

• розкажіть дитині про ризики, які вона може зазнати, виходячи в інтернет-простір, зокрема про віруси та програми-шпигуни.

• поясніть, що в інтернеті, крім звичайних людей, можуть знаходитися авантюристи та злочинці, які здатні використати її особисті дані для злочинних дій.

• Розкажіть дитині, що зустрічатися з віртуальними знайомими в житті може бути небезпечним.

• склавши довірливі, дружні стосунки з дитиною, ви зможете краще контролювати її активність у Мережі, тим самим підвищуючи рівень її безпеки.

Онлайн-ігри

• уважно спостерігайте за тим, чим займається ваша дитина і слідкуйте за іграми, в які вона грає. Рольові ігри справляють найбільш сильний вплив на психіку. Надмірне захоплення рольовими іграми може негативно позначитися на формуванні особистості дитини, її соціалізації та рольовій ідентифікації, тому не дозволяйте їй тривалий час грати в одну гру.

• якщо дитина любить грати в комп’ютерні ігри, можна запропонувати їй цікаві навчальні та розвиваючі програми. У випадку, коли інтерес дитини зосереджено на рольових іграх, можна привабити її участю в шкільних театральних виставах або психологічних тренінгах для підлітків.

• коли дитина продовжує надмірно захоплюватися комп’ютерними іграми та інтернетом і ви не можете самостійно впоратися з проблемою, зверніться до спеціаліста-психолога.

Тривожна статистика

(за результатами дослідження Інституту соціології НАН України)

- понад 28% опитаних дітей готові надіслати свої фотокартки незнайомцям у Мережі.

- 17% без вагань повідомляють інформацію про себе і свою родину – адресу, професію, графік роботи батьків, наявність цінних речей у домі… Навіщо незнайомцям така інформація, діти, як правило, не замислюються.

- 22% дітей періодично потрапляють на сайти для дорослих.

- 28% дітей, побачивши в інтернеті рекламу алкоголю або тютюну, хоча б один раз спробували їх купити, а 11% − спробували купувати наркотики.

- близько 14% опитаних час від часу відправляють платні SMS за бонуси в онлайн-іграх і лише деякі звертають увагу на вартість послуги.

Згідно з нормами, визначеними Міністерством охорони здоров’я України, неперервне перебування за комп’ютером упродовж доби не повинно перевищувати:

1-2 клас – 10 хв.

3-5 клас – 15 хв.

6-7 клас – 20 хв.

8-10 клас – 30 хв.

Для дітей:

1 класу - загальний час використання комп’ютера з рідкокристалічним монітором має обмежуватися 30-45 хвилинами на тиждень,

2-3 класів – 2 години на тиждень, але не більше 1 години на добу,

4-6 класів – 2 години на тиждень, але не більше 1 години на добу,

7-9 класів – 2,5 години на тиждень, але не більше 1 години на добу

10-11 класів – 7 годин на тиждень, але не більше 1 години на добу.

76% батьків не знають, які сайти відвідують їхні діти.

А ви знаєте?

СОВЕТЫ ПСИХОЛОГА МАМАМ ПЕРВОКЛАССНИКОВ


Советы психолога мамам первоклассников

Ох, уж этот, первый школьный звонок! Столько было сделано перед походом в школу: закуплены все необходимые и не очень принадлежности, форма и спортивный костюм, отстояны очереди в поликлинике за справками о здоровье, проштудированы азы чтения и счета. И вот, ваш малыш, ваша крошечка стоит на торжественной линейке с букетом цветов рядом с первой учительницей… слезы просто просятся на глаза. Стоп, мамочка! Все, что вы могли сделать – вы уже сделали, теперь главное – не навредить. Советы психолога помогут родителям маленького школьника адаптировать ребенка к новым условиям, найти себя в большом школьном коллективе и не утратить тягу к учебе. Да, и привести нервную систему мамы в состояние выдержки и спокойствия тоже немаловажно.

Поступление в первый класс — переломный момент в жизни ребенка. Начало учебного года полностью меняет весь его образ жизни. Беззаботность и погруженность в игру уступает место множеству требований и обязанностей. В 6–7 лет меняется психология ребенка. Свой новый статус первоклассник не всегда четко осознает, но глубоко переживает его: он гордится своим взрослением. Так появляется «внутренняя позиция школьника». И родителям важно не нарушить процесс становления этой позиции.

5

1. Проявляйте максимум внимания к его рассказам о школе, задавайте вопросы. Спокойно выслушивайте даже о том, что вам кажется абсолютно не важным, например, о пенале соседа по парте или меню в столовой. Не перебивайте малыша фразами: «Ну, это не важно, а вот что вы учили?» или «Это все глупости». Для вас может и глупости, а для первоклашки – волнующие эпизоды новой жизни. Если ребенок видит интерес к его делам, чувствует поддержку, он активно вольется в школьный круговорот. Ведь, даже нам, взрослым, так хочется чувствовать одобрение близких и опору. Внимательно выслушав ребенка, вы сможете ясно представить картину происходящего в классе, возможно, возникнет необходимость проконсультироваться с учительницей.

2. Постоянный контакт и сотрудничество с учительницей поможет сформировать положительное отношение к учебе и учителям, упростит период адаптации для ребенка и успокоит маму. Вспомните, что для многих ребятишек первая учительница становится «второй мамой». Ее авторитет для первоклассника растет с каждым днем. И вам важно поддержать эту «влюбленность», сформировать уважительное отношение к учителю. Интересуйтесь успехами вашего ребенка, и пусть ваши сын или дочь услышат одобрение и похвалу из уст учителя в узком кругу слушателей. Это прибавит гордости, уверенности в себе не только маленькому школьнику, но и вам.

4

3. Очень печальные последствия имеет родительский подход: «я в школу отдал, пусть учителя теперь и воспитывают». Только в тесном тандеме родитель-учитель можно добиться положительных результатов воспитания и учебы. Сотрудничайте с учительницей, предлагайте свою помощь, проявляйте активность. В классе с не безразличными родителями, как замечено, между детьми устанавливаются более тесные и теплые взаимоотношения.

4. Абсолютно запрещено обсуждать и критиковать учителей, школу и учебную программу при ребенке! Если лично у вас есть вопросы или даже претензии к учителям, все трения пусть остаются между взрослыми. Неуважительные высказывания в адрес учителя или системы разрушит доверие ребенка к школе и нарушит процесс адаптации. А маме, прежде чем подвергать работу учителя критике, стоит помнить о том, что школа – это отлаженная система, где каждый шаг и поворот головы регламентирован, и учитель не вправе отступать от требований и стандартов. Если же претензии личного характера, просто поговорите с педагогом тет-а-тет без привлечения общественности и, конечно же, вдали от детских ушей.

3

5. Спокойно относитесь к школьным заботам. Это поможет ребенку осознать, что не стоит бояться школы. Вы ведь его не на войну отправляете! Паниковать по поводу объемного домашнего задания или его отсутствия не нужно. Относитесь к требованиям как к данности, и малыша к этому приучите. И никогда не торопитесь! Спешка никогда не приводит к хорошим результатам.

6. Если ребенок не ходил в детский сад и не привык к тому, что внимание взрослых делится между многими детьми, ему будет сложно установить ровные отношения в классе. Хвалите его за общительность, радуйтесь новым знакомствам. Поговорите о правилах общения со сверстниками, научите делиться, приглашайте одноклассников вашего ребенка домой, гуляйте вместе. Тем более что ученики одной школы, как правило, живут в одном микрорайоне. Да и общение родителей между собой послужит положительным примером для детворы.

2

7. Уже в августе надо было начинать привыкать к новому распорядку дня. К быстрым, но не поспешным утренним сборам, к укладыванию в постель в 8-9 часов вечера. Школьная нагрузка в 6-7 лет по психо-физиологическим затратам равна полному рабочему дню взрослого. Без полноценного отдыха может ухудшиться здоровье ребенка и пошатнуться психика родителей, ведь ежедневную истерику по утрам способен выдержать не каждый.

8. Не беспокойтесь об отметках ребенка, тем более что в первом классе поощрение оценками не приветствуется. Школьные успехи, конечно, важны, но это не смысл жизни. Спрашивайте не о том, сколько «пятерок», «двенадцаток» или «солнышек» он получил, а чему он научился, о чем узнал на уроке. И не старайтесь перегнать школьную программу. Это отобьет интерес и желание учиться. И усложнит педагогам формирование детской заинтересованности на уроках.

Период адаптации первоклассников длится от месяца до полугода.Постарайтесь быть внимательным и чутким помощником вашему ребенку в этом нелегком процессе, ведь в дальнейшем это избавит вас от множества неприятностей и разочарований. Удачи вам и терпения!

Рекомендации психолога родителям пятиклассника.

  1. Будьте терпеливы. Давайте ребенку время на осознание нового.
  2. Внушайте положительное. Не пугайте будущими бедами. Лучше говорить о хорошем, что ждет его, если вести себя правильно.
  3. Почаще позволяйте ребенку делать то, что хочется ему, а не Вам. Принуждая, Вы вырабатываете у него негативизм – отрицательное отношение ко всему, что вы можете сказать или сделать.
  4. Давайте ребенку отдых от Ваших внушений. По статистике, к ребенку 37 раз в сутки обращаются в повелительном тоне, 42 - в увещевательном, 50 раз - в обвинительном. Ребенку нужен отдых от каких бы то ни было воздействий и обращений. Он нуждается в доле свободы, чтобы вырасти самостоятельным.
  5. Уважайте право ребенка на тайну. Если ребенок вас боится – он будет лгать.
  6. Чаще хвалите и поощряйте ребенка. Ребенок должен чувствовать Вашу поддержку и одобрение, когда добивается успехов.
  7. Внушайте ребенку, что он смелый, трудолюбивый, умный, находчивый, ловкий, аккуратный, думающий, любимый, нужный, незаменимый…
  8. Давайте больше самостоятельности в домашних делах, поручите обязательную работу по дому, спрашивайте за ее выполнение как со взрослого.
  9. Формируйте положительную самооценку: «Я - умный», «Я – смелый», «Я все могу».
  10. Верьте в своего ребенка. Ваша вера способна превратить возможность в действительность. Ты замечательный! Ты умный и сообразительный! Ты это сможешь!
  11. Любите своего ребенка безвозмездно! Будьте его другом!

/Files/images/psihologchna_slujba_shkoli/687px-9.jpg

ВНИМАНИЕ! Очень важно похвалить и обнять ребенка с самого утра. Это аванс на весь долгий и трудный день!

Воодушевите ребенка на рассказ о своих школьных делах. Не ограничивайте свой интерес обычным вопросом типа: «Как прошел твой день в школе?» Каждую неделю выбирайте время, свободное от домашних дел, и внимательно беседуйте с ребенком о школе. Запоминайте отдельные имена, события и детали, о которых ребенок сообщает вам, используйте их в дальнейшем для того, чтобы начинать подобные беседы о школе. Кроме того, обязательно спрашивайте вашего ребенка о его одноклассниках, делах в классе, школьных предметах, педагогах.

Регулярно беседуйте с классным руководителем и учителями вашего ребенка о его успеваемости, поведении и взаимоотношениях с другими детьми.

Без колебаний побеседуйте с учителем, если вы чувствуете, что не знаете о школьной жизни вашего ребенка или о его проблемах, связанных со школой, или о взаимосвязи его школьных и домашних проблем. Даже если нет особенных поводов для беспокойства, консультируйтесь с учителем вашего ребенка не реже, чем раз в месяц. Во время любой беседы с учителем выразите свое стремление сделать все возможное для того, чтобы улучшить школьную жизнь ребенка. Если между вами и учителем возникают серьезные разногласия, прилагайте все усилия, чтобы мирно разрешить их. Иначе вы можете случайно поставить ребенка в неловкое положение выбора между преданностью вам и уважением к своему учителю.

Не связывайте оценки за успеваемость ребенка со своей системой наказаний и поощрений.

Ваш ребенок должен расценивать свою хорошую успеваемость как награду, а неуспеваемость — как наказание. Если у ребенка учеба идет хорошо, проявляйте чаще свою радость, можно даже устраивать небольшие праздники по этому поводу. Но выражайте свою озабоченность, если у ребенка не все хорошо в школе, и, если необходимо, настаивайте на более внимательном выполнении им домашних и классных заданий. Постарайтесь, насколько возможно, не устанавливать наказаний и поощрений: например, ты на полчаса больше можешь посмотреть телевизор за хорошие отметки, а на полчаса меньше — за плохие. Такие правила сами по себе могут привести к эмоциональным проблемам. Помните, что не только отметка должна быть в центре внимания родителей, а знания, даже если сегодня ими воспользоваться невозможно. Поэтому думайте о будущем и объясняйте детям, где и когда можно будет воспользоваться знаниями.

Знайте программу и особенности школы, где учится ваш ребенок.

Вам необходимо знать, какова школьная жизнь вашего ребенка, и быть уверенным, что он получает хорошее образование в хороших условиях. Посещайте все мероприятия и встречи, организуемые родительским комитетом и педагогическим коллективом. Следует также иметь информацию о к дисциплинарных правилах, установленных в школе и классе, различных возможностях обучения, предоставляемых школой вашему ребенку.

Помогайте ребенку выполнять домашние задания, но не делайте их сами.

Установите вместе с ребенком специальное время, когда нужно выполнять домашние задания, полученные в школе, и следите за выполнением этих установок. Это поможет вам сформировать хорошие привычки к обучению. Продемонстрируйте свой интерес к этим заданиям и убедитесь, что у ребенка есть все необходимое для их выполнения наилучшим образом. Однако если ребенок обращается к вам с вопросами, связанными с домашними заданиями, помогите ему найти ответы самостоятельно, а не подсказывайте их.

Особенные усилия прилагайте для того, чтобы поддерживать спокойную и стабильную атмосферу в доме, когда в школьной жизни ребенка происходят изменения. Такие события, как первые несколько месяцев в школе, начало и окончание каждого учебного года, переход из начальной школы в среднюю и старшую, могут привести к стрессу ребенка школьного возраста. При любой возможности пытайтесь избежать больших изменений или нарушений в домашней атмосфере в течение этих событий. Спокойствие домашней жизни вашего ребенка поможет ему более эффективно решать проблемы в школе.

Безусловное принятие ребенка, несмотря на те неудачи, с которыми он уже столкнулся или может столкнуться. Одобрение: «Я тебя люблю», «Я верю, ты сможешь», «Я с тобой, у тебя все получится».

Обратите внимание на занятия спортом или прогулки, правильное питание, витаминизацию. Малоподвижный образ жизни приводит к застойным явлениям, недостаточному кислородному питанию и отрицательно сказывается на физическом развитии ребенка. Не забывайте о смене учебной деятельности ребёнка дома, создавайте условия для двигательной активности между выполнением домашних заданий.

Наблюдайте за правильной позой во время выполнения домашних заданий, заботьтесь о правильном световом режиме. Предупреждайте близорукость, искривление позвоночника, тренируйте мелкие мышцы кистей рук. Обязательно вводите в рацион ребенка витаминные препараты, фрукты и овощи. Организуйте правильное питание. Заботьтесь о закаливании ребенка, максимальной двигательной активности, создайте в доме спортивный уголок, приобретите спортивный инвентарь: скакалки, гантели и т.д. Воспитывайте ответственность ребенка за свое здоровье.

/Files/images/psihologchna_slujba_shkoli/JUNTOS-ESPECIALISTAS-IMPORTANTE-INVOLUCREN-APOYEN_CLAIMA20110815_0079_19.gif
Правила общения с ребёнком.

1. Можно выражать своё недовольство отдельными действиями ребёнка, но не ребёнком в целом.

2. Можно осуждать действия ребёнка, но не его чувства, какими бы непозволительными они ни были.

3. Не требовать от ребёнка невозможного или трудновыполнимого. Лучше посмотрите, что можно изменить в окружающей обстановке.

4. Недовольство действиями ребёнка не должно быть постоянным, иначе оно перестаёт восприниматься.

5. Старайтесь не присваивать себе эмоциональные проблемы ребёнка.

6. Позволяете ребёнку встречаться с отрицательными последствиями своих действий (или бездействия). Тогда у него будет шанс повзрослеть.

7. Не вмешивайтесь в дело, которым занят ребёнок, если он не просит помощи. Если ребёнку трудно и он готов принять вашу помощь, обязательно окажите её.

8. Если ребёнок вызывает у вас отрицательные переживания, сообщите ему об этом.

9. Чтобы избежать излишних проблем и конфликтов, соразмеряйте собственные ожидания с возможностями ребенка.

10. Постепенно, но неуклонно снимайте с себя ответственность за личные дела вашего ребёнка, пусть он почувствует себя ответственным за их выполнение.

11. В своих чувствах говорите ребёнку от первого лица. Сообщайте о себе, своих мыслях и чувствах, а не о нём и его поведении.

Выполнение домашнего задания (памятка для родителей)

 Объясните своему ребёнку, что домашнее задание – дело первоочередной важности. Помогите ему составить план выполнения домашней работы. Никакие другие занятия не должны мешать её выполнению.

 Не выполняйте домашнее задание за вашего ребёнка. Вместо этого дайте ему понять, что цель вашего присутствия - поддержка.

 Приучите своего ребёнка заблаговременно готовиться к контрольным работам. Не оставляете его на вечер накануне контрольной.

 Интересуйтесь работой вашего сына или дочери, просматривайте дневник и тетради. Попросите его(её) постоянно держать Вас в курсе школьных дел.

 Постарайтесь выяснить, с какими предметами Ваш ребёнок справляется без особого труда, а какие требуют определённых усилий. Наблюдайте за тем, что он делает, когда не понимает задании, или какого-либо определения.

 Создайте своему ребёнку спокойную обстановку для учёбы.


Пам’ятка для батьків першокласників.


1. На прикладах, взятих із життя, демонструйте дітям зразки чесного виконання обов’язку перед суспільством і сім’єю.

2. Відвідуйте збори і заняття для батьків. Ми постараємося, щоб вони стали для вас доброю школою організації сімейного виховання.

3. Виділіть школяреві постійне робоче місце.

4. Привчайте учня до охайності, дбайливого ставлення до шкільного майна і навчальних посібників.

5. Щоденно цікавтесь успіхами дитини в школі (питайте: «Що цікавого була сьогодні в школі? Про що ти дізнався, чого навчився? Чи похвалила тебе вчителька? За що?» Замість традиційного «Чи з’їв усе те, що я дала тобі до школи? Не товаришуй з Миколою, бо він поганий хлопчик»). Радійте успіхам малюка, допомагайте йому, але пам’ятайте, що допомога і контроль не повинні бути муштрою, моралізуванням. Головне — підтримуйте інтерес до навчання.

6. Сприяйте тому, щоб дитина брала участь у заходах, які проводяться в класі або школі.

7. Намагайтесь вислухати дитину до кінця. Поділитися своїми враженнями — природна потреба малюка.

8. Організовуйте дозвілля дитини, надавайте їй змогу ходити в кіно, театр, на виставки тощо, привчайте слухати музику, читати художню літературу; підтримуйте інтерес до техніки, образотворчого мистецтва і фізкультури.

9. Систематично привчайте малюка до праці.

10. Пам’ятайте, що тільки разом зі школою можна добитися бажаних результатів у вихованні і навчанні дітей. Учитель — ваш перший порадник і друг. Радьтеся з ним, підтримуйте його авторитет. Зауваження щодо роботи вчителя висловлюйте в школі, на зборах. Не робіть цього в присутності дітей.

Кiлькiсть переглядiв: 2298