Підписатися на RSS

/Files/images/den_rdno_movi/imennyk_klychnyj-vidminok_cr.jpg Кличний відмінок

Кличний відмінок в українській мові особливий. Чим саме? По-перше, він найбільше з-поміж усіх відмінків зазнав політичних утисків. Як саме? Звернімося до фактів: з чотирьох видань українського правопису, які датуються XX ст. (1933, 1946, 1960, 1990), вперше лише в Правописі 1990 року нарешті визнано, що наш рідний кличний відмінок є таки справжнім повноцінним ВІДМІНКОМ, а не якоюсь там незрозумілою формою – недолугою, однобокою .

Справді, дорогий друже, шановний пане, поважна пані, пане добродію чи пані добродійко, невже нам не до вподоби, коли до нас так чемно й мило звертаються?

Другою причиною винятковості кличного відмінка є його відсутність в російській мові. І це було каменем спотикання як в радянські часи для укладачів Правописів, так і сьогодні для значної частини російськомовних українців.

Та щоб не спотикатися щоразу, краще навчитися правильно й красиво звертатися до наших рідних і друзів, керівництва й підлеглих, знайомих і незнайомих.

Розпочнемо наше знайомство з кличним відмінком з того, як же він утворюється.

Творення кличного відмінка іменників I відміни

Закінчення -О (для твердої групи):

1. Іменники чоловічого, жіночого та спільного роду на -а набувають у Кличному відмінку закінчення -о:№ Чоловічий рід Жіночий рід Спільний рід1. Микола – Миколо,

Сава – Саво,

Хома – Хомо

Василина – Василино,

Оксана – Оксано,

Тетяна – Тетяно,

голова ради – голово ради,

подруга – подругостароста групи – старосто групи

Наприклад:

Вельмишановний голово спеціалізованої вченої ради! Дозвольте розпочати свою доповідь.

Миколо, Саво, Василино, беріть хутчіш санчата й мерщій біжіть кататися на снігову гірку!

Шановний старосто групи! Ваш щоденний обов’язок – відповідати за журнал відвідування занять.

Закінчення -Е (для м’якої та мішаної груп):

2. Іменники чоловічого, жіночого та спільного роду на -я після приголосного (м’яка група іменників) набувають у Кличному відмінку закінчення -е:

№ Чоловічий рід Жіночий рід Спільний рід1. Ілля – Ілле Катря – Катре,

Настя – Насте,

земля – земле,

працівниця – працівницесуддя – судде

Наприклад:

Ілле, допоможи, будь ласка, розв’язати цю задачу з фізики.

Рідна земле! Скільки історичних перипетій випало на твою долю…

Вельмишановний судде! Дозвольте поставити запитання підсудному.

3. Іменники жіночого та спільного роду з шиплячим приголосним основи перед закінченням -а (м’яка група іменників) набувають у Кличному відмінку закінчення -е:№ Жіночий рід Спільний рід1. Душа – душе,

круча – кручеЛистоноша – листоноше,

книгоноша – книгоноше

Виняток: теща – тещо.

Наприклад:

Душе, до осягнення твоїх глибин зверталися і поети, і письменники, і фізики, і психологи.

Листоноше, в нелегкі часи Другої світової війни тебе чекали з нетерпінням і острахом водночас.

Закінчення -Є (для м’якої групи):

4. Іменники жіночого роду на -я після голосного, м’якого знака та апострофа (м’яка група іменників) набувають у Кличному відмінку закінчення -є:№ Власні назви жіночого роду Загальні назви жіночого роду1. Ксенія – Ксеніє,

Марія – Маріє,

Соломія – Соломіє,

Севілья – Севільєкомісія – комісіє,

мрія – мріє,

президія – президіє,

сім’я – сім’є

Наприклад:

Соломіє, тобі випала честь виступати від імені нашої школи на обласних змаганнях з туризму.

Шановна комісіє! Повідомляємо, що виявлені під час останньої перевірки недоліки усунено. Письмовий звіт додаємо до цього листа.

Мріє моя! Як високо ти піднялася над нашим буденним життям!

Закінчення -Ю (для м’якої групи):

5. Деякі зменшено-пестливі форми власних та загальних назв жіночого роду та власних назв чоловічого роду на -я (м’яка група іменників) набувають у Кличному відмінку закінчення -ю:№ Пестливі форми власних назвжіночого роду Пестливі форми загальних назв жіночого роду Пестливі форми власних назв чоловічого роду1. Галя – Галю,Ліля – Лілю,Лідуся – Лідусю матуся – матусю,киця – кицю,кицюня – кицюню Ваня – Ваню,Костя – Костю,Федя – Федю

Наприклад:

Галю, допоможи своїй молодшій сестричці зашнурувати черевички.

Матусю, я зажди пам’ятатиму смак рисової каші кремового кольору, приготовленої тобою в справжній українській печі.

Кицю, будь чемною, не дряпай шпалер на стіні.

Творення кличного відмінка іменників II відміни

Закінчення -У (для твердої групи):

1. Власні та загальні іменники чоловічого роду твердої групи із суфіксами -ик, –енк, -к(о) та деякі односкладові іменники цієї ж групи набувають у Кличному відмінку закінчення -у:№ Власні назви Загальні назви Односкладові іменники1. Василенко – Василенку,

Лазько – Лазьку,

Петренко – Петренку

Святополк – СвятополкуБудівельник – будівельнику,

мандрівник – мандрівнику,

робітник – робітникуДід – діду,

син – сину,

млин – млину,

тин – тину

Наприклад:

Петренку, твоя контрольна робота написана на чотирнадцять балів з двадцяти.

Мандрівнику, скажи, будь ласка, чи правда, що твоє життя сповнене пригод і несподіванок?

Сину, запам’ятай батькову науку: де б ти не був і що б не робив, та вдома тобі завжди раді.

2. Зменшені форми іменників чоловічого роду – власні й загальні назви – із суфіксами -ик, -ок, -к набувають у Кличному відмінку закінчення -у:№ Власні назви Загальні назви1. Василько – Васильку,

Іванко – Іванку,

Петрик – Петрику

Баранчик – баранчику,

синок – синку,

соловейко – соловейку,

хлопчик – хлопчику

Наприклад:

Васильку, ти сьогодні став першокласником – будь старанним і наполегливим учнем.

Баранчику сіренький, уступи мені дорогу, а то обидва опинимося в річці, – звернувся до свого побратима баранчик біленький.

Соловейку, навчи мене твоєї пісні, а то мене геть не хочуть чути, – попросила ворона соловейка.

3. Іменники чоловічого роду – загальні назви – з шиплячим кінцевим приголосним основи (крім ж) набувають у Кличному відмінку закінчення -у:

Викладач – викладачу,

погонич – погоничу,

слухач – слухачу,

товариш – товаришу.

Наприклад:

Шановний викладачу! Ваше основне завдання – навчити свого предмета так, щоб студенти пам’ятали його протягом всього життя.

Дорогий товаришу! Щиро дякую за твою міцну руку в часи незгод, саме завдяки твоїй підтримці я зміг вистояти й не зламатися.

4. Запозичені іменники чоловічого роду (власні назви) з основою на -г, -ґ, -к, -х набувають у Кличному відмінку закінчення -у:

Аристарх – Аристарху,

Генріх – Генріху,

Жак – Жаку,

Людвіґ – Людвіґу.

Наприклад:

Генріху Гейне! Твоя “Книга пісень” відома у всьому світі.

Людвіґу ван Бетховену! Твій подвиг неоціненний: значна частина твоїх творів, зокрема й славнозвісна Дев’ята симфонія, вийшли з-під твого пера, коли глухота вже повністю опанувала тебе.

Закінчення -Ю (для м’якої групи):

5. Іменники чоловічого роду (власні назви) з м’яким кінцевим приголосним основи, що на письмі позначається м’яким знаком, набувають у Кличному відмінку закінчення -ю:

Гриць – Грицю,

Василь – Василю,

Івась – Івасю

Наприклад:

Хто з українців не знає жартівливої пісні “Грицю, Грицю, до роботи”?

А от пісню “Чого, Івасю, змарнів-змарнів” знає порівняно небагато українців.

6. Іменники чоловічого роду (власні й загальні назви) на -й набувають у Кличному відмінку закінчення -ю:№ Власні назви чол. р. на -й Загальні назви чол. р. на -й1. Анатолій – Анатолію,

Валерій – Валерію,

Матвій – МатвіюВодій – водію,

добродій – добродію,

край – краю

Наприклад:

Пане Анатолію, ваше прохання виконано: група туристів у повному складі чекає вас біля виходу.

Добродію, будь так ласкаві, підкажіть, як пройти до історичного музею?

Краю мій багатостраждальний! Жодне століття не дає тобі спокою: і наша інформаційна епоха не є винятком.

7. Іменники чоловічого роду (власні та загальні назви) м’якої групи на -р набувають у Кличному відмінку закінчення -ю:№ Власні назви чол. р. м’якої гр. на -р Загальні назви чол. р. м’якої гр. на -р1. Ігор – Ігорю,

Лазар – Лазарю,

Цезар – ЦезарюДрукар – друкарю,

лікар – лікарю,

писар – писарю

Наприклад:

Ігорю Святославовичу! Твій славетний похід на половців відомий нам з нетлінної літературної пам’ятки “Слово о полку Ігоревім”.

Лазарю, вийди сюди! – наказав Ісус своєму померлому другові і той… вийшов (З Євангелія від Івана 11:43).

8. Іменники чоловічого роду (загальні назви) із суфіксами -аль, -ань,-ень, -тель, -ець набувають у Кличному відмінку закінчення -ю:№ Заг.н. чол.р. на -аль, -ань Заг.н. чол.р. на ,-ень, -тель, Заг.н. чол.р. на -ець1. Скрипаль – скрипалю,

бородань – бороданю,

вухань – вуханюУчень – учню,

дурень – дурню,

вихователь – вихователю,

спаситель – спасителюЗнавець – знавцю,

ревнивець – ревнивцю

Наприклад:

Віртуозний скрипалю, чи твій інструмент виготовлений не руками самого Страдіварі?

Дурню, недаремно кажуть, що в тебе лоб широкий, а в голові тісно.

Вихователю, тобі батьки доручили найдорожчий свій скарб – дітей.

9. Зменшено-пестливі форми назв чоловічого роду з м’яким приголосним основи, що позначається на письмі м’яким знаком, набувають у Кличному відмінку закінчення -ю:

дідусь – дідусю,

татусь – татусю

Наприклад:

Дідусю, розкажіть мені казочку про солом’яного бичка чи про кривеньку качечку.

Татусю, а ти не забув про свою обіцянку поїхати в суботу на дитячу залізницю?

Закінчення -Е (для твердої, м’якої та мішаної груп):

10. Безсуфіксні іменники чоловічого роду – власні та загальні назви – з твердим кінцевим приголосним основи набувають у Кличному відмінку закінчення -е:№ Власні назви чол.р. Власні назви чол. р. з чергуванням Загальні назви чол. р. Загальні назви чол.р. з чергуванням1. Володимир – Володимире,

Максим – Максиме,

Степан – Степане,

Олег – Олеже (чергування г//ж),

Яків – Якове (чергування і//о),

лейтенант – лейтенанте,

голуб – голубе,

Друг – друже (чергування г//ж),

козак – козаче (чергування к//ч),

юнак – юначе (чергування к//ч)

Наприклад:

Виставка під назвою “Які ж гарні шатри твої, Якове…” репрезентує зразки настінного малярства вцілілих синагог Буковини.

В українських народних піснях часто натрапляємо на звертання “Голубе мій сизокрилий!”

Юначе, варто ще трохи попрацювати над своєю курсовою роботою.

11. Власні назви чоловічого роду з твердим кінцевим приголосним основи та закінченням -о набувають у Кличному відмінку закінчення -е:

Дмитро – Дмитре,

Петро – Петре,

Карпо – Карпе,

Але: дядько – дядьку, тато – тату.

Наприклад:

Пане Петре, ваша ідея щодо проведення в Україні конкурсу на кращого знавця української мови жива й сьогодні.

Карпе, вистачить вже сваритися зі своїм рідним братом Лавріном.

12. Загальні назви чоловічого роду твердої групи з суфіксами -іст-, -їст-, -ист-, -ор-, -тор-, -атор-, -ер-, -ир- набувають у Кличному відмінку закінчення -е:№ Загальні назви чол. р. з суф.

-іст-, -їст-, -ист-Загальні назви чол. р. з суф.

-ор-, -тор-, -атор-Загальні назви чол. р. з суф.

-ер-, -ир-1. Журналіст – журналісте,

дзюдоїст – дзюдоїсте,

радист – радистеПрофесор – професоре,

доктор – докторе,

реформатор – реформатореКонтролер – контролере,

пасажир – пасажире

Наприклад:

Журналісте, пам’ятай, що на кінчику твого пера знаходиться і наш добробут, і твоя репутація.

Пасажире, твій громадянський обов’язок – вчасно оплатити свій проїзд.

13. Іменники-загальні назви чоловічого роду м’якої групи з суфіксом -ець набувають у Кличному відмінку закінчення -е:№ Іменники-загальні назви чоловічого роду на -ець Винятки із закінченням -ю1. Жнець – женче,

кравець – кравче,

молодець – молодче,

отець – отче,

старець – старче (стара людина),

хлопець – хлопче,

швець – шевчеБоєць – бійцю,

доброволець – добровольцю,

знавець – знавцю,

старець – старцю (жебрак)

Наприклад:

Кожен християнин знає поданий Ісусом Христом зразок молитви, відомий як “Отче наш”.

Хлопче, а чи не час уже закінчувати тест з української мови?

Дорогий бійцю! У тебе дуже відповідальне й непросте завдання.

14. Іменники чоловічого роду мішаної групи, зокрема власні назви з основою на шиплячий та загальні назви з кінцевим приголосним основи -р, -ж, набувають у Кличному відмінку закінчення -е:№ Власні назви чол. р. з шиплячим приголосним основи Загальні назви з кінцевим приголосним основи

-р, -ж1. Довбуш – Довбуше,

Черемош – Черемоше,

Джордж – ДжорджеГазетяр – газетяре,

пісняр – пісняре,

столяр – столяре,

школяр – школяре,

сторож – стороже

Наприклад:

Довбуше, пісня “Ой попід гай зелененький” присвячена тобі й твоїм хлопцям.

Школяре, твоя завтрашня контрольна робота вплине на семестрову оцінку.

Газетяре, ми чекаємо від тебе чесних матеріалів на злобу дня.

15. Іменники чоловічого роду – географічні назви – із суфіксами -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин, -ін (-їн) набувають у Кличному відмінку закінчення -е:№ Географічні назви з суф. ів (-їв), -ов, -ев (-єв) Географічні назви з суф. -ин, -ін (-їн)1. Харків – Харкове,

Київ – Києве,

Тамбов – Тамбове,

Лоєв – ЛоєвеПирятин – Пирятине,

Яготин – Яготине,

Люблін – Любліне

Наприклад:

Києве мій! Ти назавжди залишився у моїх дівочих спогадах.

Яготине, тебе знає вся Україна завдяки смачному молоку й маслу.

Творення кличного відмінка іменників III відміни

1. Іменники жіночого роду з нульовим закінченням набувають у Кличному відмінку закінчення -е:

Любов – Любове,

радість – радосте,

гідність – гідносте

/Files/images/9_listopada/lymonnyj_cr.jpg Подвоєння приголосних

Як правильно написати – одну чи дві літери З в слові беззахисний? Звісно, що потрібно писати дві літери, оскільки тут відбувається подвоєння.

Чудово, якщо для Вас це питання не на «засипку», але у нас частенько постає питання, скільки приголосних писати – одну чи дві.

Тож сьогодні мова в нас про подвоєння приголосних.

Розпочнемо з того, що подвоєння приголосних в українській мові відбувається в двох випадках:

внаслідок збігу двох однакових приголосних, зазвичай на межі двох частин одного слова;
внаслідок подовження приголосних.

Подвоєння приголосних внаслідок збігу відбувається:

1) на межі префікса й кореня (якщо префікс закінчується, а корінь починається на той самий приголосний), напр.:
Частина мови Префікс + корінь Слово з подвоєнням
Іменник від + даль віддаль
Прикметник без + захисний беззахисний
Дієслово об + бризкати

роз + зброїти
оббризкати

роззброїти
Прислівник з + заду ззаду

2) на межі двох префіксів (якщо один префікс закінчується, а другий починається на той самий приголосний), напр.:
Частина мови Префікс + префікс Слово з подвоєнням
Іменник воз + з +єднання возз’єднання
Прислівник з + за + молоду ззамолоду

3) на межі кореня й суфікса (якщо корінь закінчується, а суфікс починається на той самий приголосний), напр.:
Частина мови Корінь + суфікс Слово з подвоєнням
Прикметник змін + н+ ий

лимон + н + ий

ран + н + ій

стін + н + ий

туман + н+ ий
змінний

лимонний

ранній

стінний

туманний
Іменник годин + ник

щоден + ник
годинник

щоденник

4) у складних словах на межі двох основ (якщо перша основа закінчується, а друга починається на той самий приголосний), напр.:
Частина мови Основа + основа Слово з подвоєнням
Іменник військ + комат

міськ + ком

юн + нат
військовий комісаріат

міський комітет

юний натураліст

Зверніть увагу!

Таких складноскорочених слів з подвоєнням є досить небагато в мові. Так, на сьогодні слово юннат можна сміливо назвати історизмом, адже воно відійшло в минуле разом з радянською добою. Чим займалися юні натуралісти? Якщо дати власне визначення, то це має звучати так: юннати докладали всіляких зусиль до захисту живої природи.

Історизмом є також і міськком, адже сьогодні в нас більш чи менш схожі структури називаються адміністраціями. Звісно, міськком – це відголосок радянської епохи.

А от військкомати й до сьогодні є чи не в кожному адміністративному центрі.

4) у дієсловах минулого часу на межі основи дієслова та зворотної частки -ся (-сь) (якщо основа дієслова закінчується на с, а далі йде частка), напр.:
Частина мови Основа + ся Слово з подвоєнням
Дієслово мин. часу пас + ся

підніс + ся

розріс + ся

тряс + ся
пасся

піднісся

розрісся

трясся

5) у прикметникових наголошених суфіксах -анн-, -янн-, -енн-, -єнн- (якщо прикметники вказують на перебільшену ознаку, неможливість виконання дії), напр.:

невблаганний

незбагненний

незліченний

незнищенний

незрівнянний

несказанний

нескоренний

страшенний

6) а також подвоєння відбувається в таких прикметниках:

сокровенний

старанний

повоєнний.

Подвоєння НЕ відбувається

1) у НЕнаголошених суфіксах -ан-, -ян-, -ен-, -єн- (якщо наголос НЕ падає на суфікс та якщо слова НЕ вказують на неможливість виконання дії), напр.:

Зверніть увагу, що перед нами вже не прикметники, а дієприкметники!
Дієприкметник без подвоєння Приклад вживання дієприкметника
неописаний Неописаний працівником архів.
несказаний Несказане керівником слово.
нескорений Нескорене чужинцями козацьке військо.

Це правило допоможе запам’ятати вислів Ліни Костенко: Несказане лишилось несказанним.

2) у таких прикметників з наголошеними суфіксами -ан-, -ян-, -ен-, -єн-, зокрема:

А) у відносних прикметниках, що вказують на відношення до матеріалу, напр.: дерев’яний, олов’яний, морквяний;

Б) у деяких прикметниках дієслівного походження, які потрібно запам’ятати: довгожданий, жаданий, печений, хрещений, шалений.

Кiлькiсть переглядiв: 192